Ухвала суду № 55661427, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/48932/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Олендера І.Я.розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 р.

у справі № 820/10397/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтасінтез»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтасінтез» (далі - позивач, ТОВ «Укрнафтасінтез») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2014 р. № 0000222201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 08.02.2014 р. № 0000222201.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрнафтасінтез» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 20.01.2014 р. № 147/20-31-22-01-07/30990739 та встановлено порушення, зокрема, вимог пункту 135.1, підпункту 135.5.4, пункту 135.5 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 559 228 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв 08.02.2014 р. спірне податкове повідомлення-рішення № 0000222201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 899 035 грн., в тому числі 559 228 грн. - за основним платежем та 139 807 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачу вказаних грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючих, що ТОВ «Укрнафтасінтез» завищено витрати на оренду приміщень у ФОП ОСОБА_4, оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю і їх розмір не відповідає рівню звичайних цін. Крім того, позивачем занижено доходи по заборгованості перед ТОВ «Укрпромбуд-інжиніринг» та ТОВ «Технобудальянс», котрі були припинені як юридичні особи у зв'язку з ліквідацією.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, оскільки податковим органом не доведено відсутності зв'язку витрат на оренду складських приміщень з господарською діяльністю позивача та невідповідності рівня вартості такої оренди з рівнем звичайних цін.

Крім того, при визнанні заборгованості позивача перед ТОВ «Укрпромбуд-інжиніринг» та ТОВ «Технобудальянс» безнадійною ДПІ у Київському районі м. Харкова безпідставно не враховано договори відступлення права вимоги по таким заборгованостям, що спростовує висновок податкового органу про необхідність їх віднесення до складу доходів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 30/12-1 від 30.12.2011, за яким позивач прийняв в оренду нежитлові приміщення площею 153 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Зі свідоцтва про право власності від 02.11.2011, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради вбачається, що ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) є власником нежитлових приміщень в житловому будинку літ. «А-8» АДРЕСА_1.

Як свідчить акт приймання-передачі приміщень, 3 січня 2012 року приміщення були прийняті позивачем в оренду.

Щомісячно сторонами складалися акти надання послуг з оренди приміщення, які приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 4.1. договору орендна плата за один календарний місяць користування одним квадратним метром приміщення складає 750 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому податковим органом періоді позивач займався будівельною діяльністю та використовував орендоване приміщення для зберігання будівельних матеріалів. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати на оренду приміщення для зберігання будівельних матеріалів прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Звичайна ціна, згідно підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Методи визначення та порядок застосування звичайних цін до 01.01.2013 р., відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, регулюється пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (положення якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Разом з тим, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем вимоги пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дотримано, в результаті чого податковим органом не виконано обов'язку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.08.2010 р. між позивачем та ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» було укладено договір підряду № 05, за яким ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», як підрядник, зобов'язалося виконати робити з улаштування світлопрозорих та глухих фасадів, благоустрою території першого пасажирського терміналу по вул. Ромашкіна в м. Харкові.

Між сторонами вказаного договору підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в) за вересень 2010 року на суму 62 508 грн. та акт № 2, за яким позивач прийняв від ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» виконані роботи на суму 297 492 грн.

Крім того, ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» поставив на користь позивача алюмінієвий композитний лист, алюмінієвий профіль, кронштейн, фасадні системи, про що свідчить видаткова накладна № 1-000119 від 24.09.2010 року на загальну суму 287 193,07 грн.

Таким чином, у позивача виникла заборгованість перед ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» на загальну суму 647 193,07 грн.

30.06.2011 року між ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», в якості первісного кредитора, та ТОВ «Віт», в якості нового кредитора, було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким право вимоги заборгованості у розмірі 647 193,07 грн. було передано ТОВ «Віт».

У відповідності до пункту 1.2. вказаного договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Віт» замість ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами.

ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» листом від 30.06.2011 року повідомлено ТОВ «Укрнафтасінтез» про відступлення права вимоги та зміну кредитора у зобов'язанні.

Також 30.05.2011 р. між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 30/05, за яким ТОВ «Технобудальянс» (підрядник) зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту цехів заводоуправління АТВТ «Харківський канатний завод».

Між сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 257 162,15 грн.

02.12.2010 р.між ТОВ «Укрнафтасінтез» та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 0212, предметом якого стало виконання ТОВ «Технобудальянс» загальнобудівельних робіт багатоповерхового житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_1, перетин з пров. Поштовим у м. Харкові.

Сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 р. (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 226 588грн.

16.05.2011 р. між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 1605, за яким ТОВ «Технобудальянс» (підрядник) зобов'язався виконати загальнобудівельні роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_1, перетин з пров. Поштовим у м. Харкові, конкретне найменування та перелік яких встановлено в договірній ціні.

Між сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 202 129,81 грн.

14.01.2011 року між ТОВ «Укрнафтасінтез» та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 14-01, предметом якого стало виконання ТОВ «Технобудальянс» робіт з улаштування світопрозорих та глухих фасадів багатофункціонального торгівель-офісного центру з готелем, адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Тринклера, перетин пр. Правди в Харкові.

Сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 345 380,0 грн.

28.04.2011 р. між ТОВ «Укрнафтасінтез» та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду, за яким ТОВ «Технобудальянс» (підрядник) зобов'язався виконати капітальний ремонт покрівлі цехів, оздоблювальні роботи цехів АТВТ «Харківський канатний завод», м. Харків, вул. Китаєнка, 1.

Між сторонами складено акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 р. (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 234 030,92 грн.

15.11.2011 року між ТОВ «Технобудальянс» в якості первісного кредитора та ПП «Женевьєва», в якості нового кредитора, було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким право вимоги заборгованості у розмірі 804 455,57 грн. було передано ПП «Женевьєва».

У відповідності до пункту 1.2. вказаного договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Женевьєва» замість ТОВ «Технобудальянс» одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами.

В подальшому ПП «Женевьєва» за договором про відступлення прав вимоги від 03.12.2012 року було передано право вимоги заборгованості у розмірі 804 455,57 грн. новому кредитору - ТОВ «Охоронне агентство «Фортекс-А», який став новим кредитором позивача.

ПП «Женевьєва» листом від 03.12.2012 року повідомлено позивача про відступлення права вимоги і те, що новим кредитором є ТОВ «Охоронне агентство «Фортекс-А».

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що заборгованість позивача по господарським операціям з ТОВ «Технобудальянс» та ТОВ «Укрпромбуд-Інжиніринг» не зникла з їх ліквідацією, оскільки право вимоги на суми заборгованостей перейшло до ТОВ «Віт» та ТОВ «Охоронне агентство «Фортекс-А», а відтак заборгованість не є безнадійною та не включається до доходів позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) І.Я. Олендер