Ухвала суду № 55661332, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/42239/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року у справі за позовом Дніпропетровської міської ради до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року Дніпропетровська міська рада звернулася до суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу на Дніпропетровську міську раду в розмірі 680 грн. 00 коп. за невиконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі №200/798/14-а, визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т.М. від 24 березня 2015 року ВП №46337958 про накладення штрафу на Дніпропетровську міську раду в розмірі 680 грн. 00 коп. за невиконання судового рішення від 25 грудня 2014 року у справі № 200/798/14-а.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 червня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т.М. від 24 березня 2015 року ВП №46337958 щодо накладення штрафу на Дніпропетровську міську раду в розмірі 680 грн. 00 коп. за невиконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі № 200/798/14-а. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 6 лютого 2015 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 200/798/14-а, виданим Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 26 січня 2015 року з виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі № 200/798/14-а про зобов'язання Дніпропетровської міської ради та виконавчого комітету цієї ради надати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 у встановленому законодавством порядку інше житло, яке відповідає вимогам, що ставляться до житлових приміщень згідно ст. 50 Житлового кодексу України, та надано боржнику строк для самостійного виконання судового рішення до 13 лютого 2015 року.

Боржник у встановлений строк добровільно постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року не виконав.

24 березня 2015 року відповідач виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 680 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин існували об'єктивні причини, які перешкоджали позивачу виконати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про накладення штрафу на боржника відповідає вимогам ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», є законною та обґрунтованою.

Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 цього Закону України передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до ст. 75 цього Закону.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом ч. 1 ст. 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у відповідному розмірі, передбаченому в цій же статті.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

За таких обставин, коли боржник у встановлений строк для добровільного виконання судового рішення, що набрало законної сили, не виконав добровільно рішення, поважних причин невиконання зазначеного рішення не довів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач при накладенні штрафу на позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак обґрунтовано скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що державною виконавчою службою виконувалось судове рішення, ухвалене в порядку цивільного судочинства. Судами встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що державною виконавчою службою виконувалась постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі № 200/798/14-а, тобто судове рішення, ухвалене за правилами адміністративного судочинства. Проте це помилкове посилання не вплинуло на правильність вирішення спору.

Доводи касаційної скарги про відсутність правових підстав для розгляду питання про надання родині ОСОБА_12 житла у зв'язку із змінами у складі їхньої родини, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки Дніпропетровську міську раду та виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради зобов'язано надати родині ОСОБА_12 інше житло у встановленому законодавством порядку судовим рішенням, яке набрало законної сили, та яке відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України є обов'язковим для виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та спростовуються висновками суду.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом норм матеріального та процессуального права, залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк