Ухвала суду № 55661303, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/68342/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2014

у справі № 810/5590/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний Світ Компані»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибний Світ Компані» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000027/22-08 від 16.07.2014.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі Головне управління Міндоходів у Київській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в червні 2014 року робочою групою Головного управління Міндоходів у Київській області проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання ТОВ «Рибний Світ Компані» вимог законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні товару, який було оформлено за відповідними МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 та №125130003/2013/816541.

За результатами перевірки складено акт від 25.06.2014 № 0018/4/10-36-22-08/35001610, у висновках якого зазначено, що ТОВ «Рибний Світ Компані» були подані недостовірні відомості про визначення митної вартості при декларуванні товарів за МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 та №125130003/2013/816541 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару «риба охолоджена - лосось атлантичний, патраний (salmo salar)» за МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 на суму 1 031 217,77 грн. та №125130003/2013/816541 на суму 954 260,29 грн.

Також, перевіркою встановлено заниження суми податкового зобов'язання за МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 у розмірі 85 819,39 грн. (по миту 0,00 грн., по ПДВ - 85 819,39 грн.) та за МД від 04.06.2013 № 125130003/2013/816541 становить 92 680,74 грн. (по миту 0,00 грн., по ПДВ - 92 680,74 грн.).

На підставі результатів проведеної перевірки, Головним управлінням Міндоходів у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 №000027/22-08 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223 125,15 грн., у т.ч.: 178 500,12 грн. основного платежу та 44 625,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що від митної адміністрації Королівства Норвегії надійшла відповідь, якою повідомлено, що за отриманою інформацією стосовно товару «риба охолоджена - лосось та форель», який було ввезено за МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 встановлено, що фактурна вартість товарів відрізняється від задекларованої під час митного оформлення.

Матеріалами справи встановлено, щ ТОВ «Рибний Світ Компані» було укладено контракт № Vох-14/05/12 від 14.05.2012, згідно якого «VOXPORT SALES LLP» (продавець) зобов'язується здійснити поставку замороженої риби в асортименті.

Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що Товар поставляється окремими партіями, відповідно до інвойсів на конкретну партію товару.

Відповідно до п. 5.2 Контракту покупець (ТОВ «Рибний Світ Компані») здійснює оплату товару на умовах передплати або оплати за фактом постачання товару.

Судами встановлено, що товар - «риба охолоджена - лосось атлантичний, патраний (salmo salar)» за МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 та №125130003/2013/816541 було заявлено до митного оформлення ТОВ «Рибний Світ Компані» за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем подано до митного органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортного товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України, а коригування податковим органом митної вартості та прийняття спірних рішень щодо визначення додаткових зобов'язань здійснено неправомірно.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 49) ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, пропуск товарів через митний кордон України - надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

Згідно з п. 24) ч. 1 ст. 4 зазначеного Кодексу митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК України).

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додаткові документи відповідно до ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України запитуються органом доходів і зборів виключно у випадку наявності підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Інших підстав для запиту додаткових документів не встановлено.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Судами встановлено, що при розмитнені позивачем «товарів - риба охолоджена - лосось атлантичний, патраний (salmo salar)» жодних розбіжностей у наданих документах на товар не було виявлено та жодних додаткових документів не вимагалося органами Міндоходів, так як і сумнівів, щодо ціни та інших даних зазначених в деклараціях та документах на товар.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ст. 246 Митного кодексу України).

Згідно зі ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки позивача) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Крім того, п. п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Згідно вимог ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України)

Отже, враховуючи те, що позивачем подано митному органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам митного законодавства.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний