Ухвала суду № 55661282, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/66935/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про скасування рішень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволено. Скасовано рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 14 липня 2014 року та від 25 липня 2014 року.

У касаційній скарзі голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року скасувати, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції, щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що листом від 17 червня 2014 року за вихідним №1/2572 військовий комісар Івано-Франківського обласного військового комісаріату проінформував дисциплінарну палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про порушення адвокатом ОСОБА_2 норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: ненадання ним до запиту копії ордера адвоката та вимога надати інформацію і документи, розпорядником яких обласний військовий комісаріат не є. У листі обласний військовий комісар просив вжити заходів до адвоката ОСОБА_2 щодо роз'яснення йому вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та недопущення безпідставних звернень адвоката в умовах особливого періоду, коли Збройні Сили України виконують бойові завдання.

Вирішення звернення Івано-Франківського обласного військового комісара було доручено члену дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області Ільчуку Л.В., яким у довідці від 11 липня 2014 року викладено вказані вище фактичні обставини та у зв'язку з порушенням адвокатом ОСОБА_2 вимог статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема, ненадання ордера до адвокатського запиту, зазначено про наявність підстав для порушення дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2

Рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 14 липня 2014 року порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_2

25 липня 2014 року на засіданні дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області було прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку адвоката ОСОБА_2 і застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на три місяці. Дане рішення мотивоване тим, що адвокат порушив вимоги пункту 6 частини першої статті 21 та статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», неналежно виконав свої професійні обов'язки, вимагаючи документи та інформацію яку скаржник не може надати, так як не є їх розпорядником, не додав до адвокатського запиту передбачених законом документів, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені дії позивача, про які йшлося у оскаржуваних рішеннях Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області є такими, що порушують вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач при прийнятті рішень діяв законно і не порушив відносно позивача порядку та підстав застосування дисциплінарного стягнення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, Регламентом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону від 17 грудня 2013 року №268.

Підпунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 2 зазначеного Закону закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 20 цього Закону визначені професійні права адвоката, згідно яких під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Статтею 33 даного Закону встановлено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Згідно частини другої статті 31 зазначеного Закону накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; 2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності; 3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

Відповідно статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатськудіяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.

Згідно частини першої статті 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що адвокат ОСОБА_2 04 січня 2013 року (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №320 від 20 серпня 1999 року) уклав договір-угоду №1 про правовий захист, представництво та надання правової допомоги клієнту ОСОБА_5, з якого згідно виконавчого листа від 08 лютого 1997 року здійснюють стягнення грошових коштів в солідарному порядку в сумі 41431,31 грн на користь військової частини 83210. Разом з тим, ОСОБА_5 було засуджено військовим судом Івано-Франківського гарнізону за кримінальною справою по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Адвокат ОСОБА_2, під час здійснення ним відповідних заходів для отримання вироку військового суду від 08.02.1997 р., враховуючи, що військові суди ліквідовано декілька років тому та повідомлення Івано-Франківським КЕЧ району про те, що такі документи можуть знаходитися в особовій справі військовозобов'язаного у обласному військовому комісаріаті, 07 червня 2014 року за вихідним №01/14-13 звернувся із запитом до військового комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату про надання наступних документів: належно завіреної копії вироку, який вступив у законну силу 08 лютого 1997 року про засудження військовим судом ОСОБА_5 та ОСОБА_6, документа про ліквідацію військової частини 83210, а також інформації про те, хто та на підставі яких документів набув правонаступництва цієї військової частини. До адвокатського запиту додав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за №320, виданого на його ім'я.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 як адвокат мав право звернутися до військового комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату із запитом про надання зазначених вище документів, а ненадання до адвокатського запиту ордеру не є дисциплінарним проступком і не може бути підставою для дисциплінарного провадження і притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та скасування оскаржуваних рішень дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, оскільки такі рішення були прийняті відповідачем необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року необхідно залишити без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою та постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про скасування рішень - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній