Ухвала суду № 55661232, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/21154/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним акту, за касаційними скаргами Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції і Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року,-

у с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - ВДВС), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), в якому просив визнати недійсним акт переоцінки майна від 4 березня 2014 року, а саме квартири АДРЕСА_1 (далі - спірний акт).

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідачем проведено переоцінку майна із порушенням чинного законодавства, а тому просив про його задоволення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

У касаційних скаргах відповідач та третя особа, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просять ухвалене ним судове рішення скасувати. При цьому, відповідач просить направити справу на навий розгляд, а третя особа залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарг з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Судами встановлено, що 21 січня 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №36067054 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ ОТП «Банк» 419816,41 грн. Стягнення звернуто на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначена квартира за договором про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна № 0814107 від 27 січня 2014 року була передана філії 08 ПП «Нива - В.Ш.» для реалізації на прилюдних торгах.

19 серпня 2013 року суб'єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 в рамках виконавчого провадження визначена ринкова вартість квартири в розмірі 322655 грн.

Прилюдні торги з реалізації переданої квартири, було призначено на 24 лютого 2014 року, але їх визнано такими, що не відбулись, у зв'язку із відсутністю попиту.

4 березня 2014 року державним виконавцем на підставі частини 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV, в редакції періоду спірних правовідносин), проведено переоцінку нерухомого майна на 25% від початкової вартості квартири.

В подальшому, 10 квітня 2014 року квартиру було реалізовано на прилюдних торгах за 242500 грн. згідно протоколу № 0814107-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна

Так, за визначенням частини 1 статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV, в редакції періоду спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В свою чергу, відповідно до частини 8 статті 54 цього Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Одночасно, за приписами частини 1 статті 41 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV, в редакції спірного періоду) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

За правилами частини 2 статті 43 Закону № 898-IV початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Визначення поняття початкової вартості майна наведене також у Методиці оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 (далі - Методика).

У відповідності до абзацу 4 пункту 2 Методики початкова вартість майна - вартість, з якої розпочинається продаж майна встановленими законодавством способами, що передбачають конкуренцію покупців.

Водночас, частинами 1, 2, 5 статті 58 Закону № 606-XIV установлено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Аналогічне правило щодо строку дійсності звіту про оцінку майна міститься і у пункті 22 Методики, згідно з положеннями абзацу 1 якого акти оцінки майна, акти оцінки часток (паїв, акцій), складені для цілей приватизації (корпоратизації), для реєстрації статуту відкритих акціонерних товариств, підписання договору купівлі-продажу майна, крім пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, оголошення умов продажу майна, у тому числі повторного продажу, дійсні протягом шестимісячного строку від дати їх затвердження.

Такі положення законодавства узгоджуються з вимогами частини 2 статті 30 Закону № 606-XIV і частинами 1, 2 статті 43, частинами 1, 2 статті 49 Закону № 898-IV, за змістом яких державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, при цьому загальний строк проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки не може перевищувати чотирьох місяців з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що проведення прилюдних торгів поза межами строку дійсності звіту про оцінку предмета іпотеки, що реалізується, не ґрунтується на вимогах закону, а тому спірний акт слід визнати недійсним.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції і Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало