Ухвала суду № 55661006, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/22972/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства "Дуатекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

за касаційною скаргою Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року,

встановив:

У травні 2013 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Дуатекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19333,96 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 135,24 грн.

Позов обґрунтовано тим, що у 2012 році Дочірнім підприємством "Дуатекс" не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи, за які відділення Фонду застосувало до відповідача штрафні санкції в розмірі 19333,96 грн. Оскільки відповідач добровільно не сплатив штрафні санкції, то має також сплати пеню в розмірі 135,24 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформування державної служби зайнятості про наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів, тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

У касаційній скарзі відділення Фонду, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій статей 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. Зазначає, що відповідачем не було виконано обов'язку щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів.

В запереченні на касаційну скаргу Дочірнє підприємство "Дуатекс" просить залишити судові рішення без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, установленого статтею 19 цього Закону, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у вказаній кількості вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частини перша і п'ята статті 19 Закону).

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в залежності від кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і не зайнятих ними. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу статті 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є видом господарсько-правової відповідальності, що застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судами встановлено, що у звіті Дочірнього підприємства "Дуатекс" про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства за рік становила 106 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 3 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 4 особи.

Дочірнє підприємство "Дуатекс" подавало до центру зайнятості звіти (форма № 3-ПН) про потребу в інвалідах станом на 17 лютого, 27 квітня, 6 і 28 серпня, 18 вересня, 4 жовтня, 7 і 29 листопада 2012 року.

Суди кваліфікували подачу 8 звітів у такому хронологічному порядку як виконання підприємством обов'язку зі звітування за лютий - листопад 2012 року.

Проте, не враховано, що чинним законодавством встановлено обов'язок щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів.

Про необхідність такого застосування вказаних норм матеріального права йдеться у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2013 року (справа № 21-397а13).

Таким чином, суди попередніх інстанцій неповно і неправильно встановили фактичні обставини справи та порушили норми матеріального права, що з урахуванням приписів частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.