Ухвала суду № 55660969, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м.Київ К/800/25569/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, Київської митниці Міндоходів, Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» звернулося з позовом до Київської міської митниці ДФС, Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просило:

1) визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці ДФС, що виявилась у невнесенні змін до митних декларацій за заявами позивача: від 20 жовтня 2014 року №№ 348-10, 349-10, 350-10, 351-10, 352-10, 353-10, 354-10, 355-10, 356-10, 359-10, 360-10, 361-10, 362-10, 363-10, 365-10, 366-10, 367-10, 369-10, 370-10, 371-10, 372-10, 373-10, 374-10, 375-10, 376-10, 377-10, 378-10, 381-10, 382-10, 385-10, 386-10, 387-10, 389-10, 390-10, 391-10, 392-10, 395-10, 396-10, 397-10, 398-10, 399-10, 400-10, 401-10, 402-10, 403-10, 404-10, 405-10, 406-10; від 04 листопада 2014 року №№ 480-11, 481-11, 482-11, 483-1, 484-11, 485-11, 496-11, 497-11, 498-11, 500-11, 501-11, 507-11, 508-11, 514-11, 518-11, 519-11; від 07 листопада 2014 року №№ 530-11, 531-11, 532-11, 533-11, 534-11, 535-11, 536-11, 537-11, 538-11, 539-11, 541-11, а також неповерненні за заявами позивача від 20 жовтня 2014 року №№407-10, від 07 листопада 2014 року № 528-11 та № 542 сплачених сум податку на додану вартість;

2) визнати протиправною бездіяльність Київської митниці Міндоходів, що виявилась у невнесенні змін до митних декларацій за заявами позивача: від 20 жовтня 2014 року №№ 408-10, 409-10, 410-10, 411-10, 412-10, 413-10, 414-10, 415-10, 416-10, 417-10, 418-10, 419-10, 420-10, 421-10, 422-10, 423-10, 429-10, 430-10, 431-10, 432-10, 433-10 434-10, 435-10, 436-10, 437-10, 439-10, 440-10, 441-10, 442-10, 443-10, 444-10, 445-10, 446-10, 447-10, 448-10; від 13 листопада 2014 року №№ 542-11, 543-11, 544-11, 553-11, 554-11, 555-11, 556-11, а також неповерненні за заявами позивача від 20 жовтня 2014 року №№ 465-10, від 07 листопада 2014 року № 542-11 сплачених сум податку на додану вартість;

3) стягнути з Державного бюджету України (через Київську міську митницю ДФС) на користь позивача помилково (надміру) сплачені кошти податку на додану вартість у загальній сумі 6292750,09 грн.;

4) стягнути з Державного бюджету України (через Київську митницю Міндоходів) на користь позивача помилково (надміру) сплачені кошти податку на додану вартість у загальній сумі 3289280,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірну відмову митних органів у внесенні змін до митних декларацій та поверненні коштів, оскільки ним під час митного оформлення товарів (дитячі підгузки Huggies, жіночі гігієнічні прокладки Kotex i Lidie та жіночі гігієнічні тампони Kotex), які є медичними виробами та ввозились на територію України, при заповненні митних декларацій допущені помилки в частині визначення ставки оподаткування податком на додану вартість товарів - замість ставки 7% від митної вартості товару в деклараціях зазначено ставку оподаткування в розмірі 20%, що призвело до надмірної сплати податку до державного бюджету.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправними рішення Київської міської митниці ДФС від 03 грудня 2014 року № 67/6/26-63-04 та про відмову у внесенні змін до митних декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» за його заявами, а також від 18 грудня 2014 року № 415/6/26-70-25-04 про відмову у поверненні надміру сплачених коштів податку на додану вартість; визнано протиправним рішення Київської митниці Міндоходів від 25 листопада 2014 року № 06.1-47/4/15-9009 про відмову у внесенні змін до митних декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» за його заявами та поверненні з Державного бюджету України надміру сплачених коштів податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету України (за операціями з митного оформлення товарів через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» надміру сплачені кошти податку на додану вартість у загальній сумі 6292750,09 грн.; стягнуто з Державного бюджету України (за операціями з митного оформлення товарів через Київську митницю Міндоходів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» надміру сплачені кошти податку на додану вартість у загальній сумі 3289280,49 грн.

При винесенні рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач вніс зміни до митних декларацій та вказав ставку ПДВ 7%, то митний орган протиправно не прийняв рішення про повернення надміру сплачених платежів, а отже, рішення про відмову підлягають визнанню протиправними, а надміру сплачені суми податку підлягають стягненню в судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року задоволено апеляційні скарги Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві та Київської міської митниці Державної фіскальної служби; постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для повернення митним органом коштів внесеними змінами до декларацій, правомірністю дій відповідачів щодо відмови у внесенні змін до митних декларацій за заявами позивача та відмови у задоволенні вимог про повернення коштів з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року.

Київська митниця ДФС у поданих запереченнях просить залишити рішення апеляційного суду без змін, у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, оскільки посадові особи митних органів діяли відповідно до ст.19 Конституції України виключно на підставі, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві у поданих запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суд апеляційної інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 02 липня 2014 року по 10 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» здійснювало ввезення на митну територію України (імпорт) товарів (дитячих підгузків Huggies, жіночих гігієнічних прокладок Kotex i Lidie та жіночих гігієнічних тампонів Kotex), митне оформлення яких здійснювалось через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів, правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС, та через Київську митницю Міндоходів, правонаступником якої є Київська митниця ДФС.

Митне оформлення вказаних товарів здійснено на підставі митних декларацій загальною вартістю 73707927,55 грн. із застосуванням 20% ставки ПДВ до оподаткування вказаних операцій. Вказана ставка ПДВ позивачем визначена самостійно за митними деклараціями, які прийняті митним органом.

Загальна сума ПДВ, сплачена позивачем до державного бюджету на підставі митних декларацій, становить 14741585,51 грн. При цьому, через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів (Київську міську митницю ДФС) здійснювалось митне оформлення 111 митних декларацій, загальна сума ПДВ, сплаченого за ставкою 20%, становить 9681153,98 грн.; через Київську митницю Міндоходів (Київську митницю ДФС) здійснювалось митне оформлення 70 митних декларацій, загальна сума ПДВ, сплаченого за ставкою 20%, становить 5060431,53 грн.

Задекларований товар випущено у вільний обіг без затримок після сплати належних митних платежів, згідно митних декларацій.

Вважаючи, що всі товари, які ввозились на митну територію України повинні були оподатковуватися податком на додану вартість за пільговою ставкою 7%, а не 20 %, які були сплачені під час митного оформлення товарів, позивач дійшов висновку, що припустився помилки у визначенні ставки оподаткування товарів, та звернувся до Київської міської митниці ДФС та Київської митниці Міндоходів із заявами про внесення змін до митних декларацій в частині визначення ставки оподаткування й суми податкових зобов'язань та просив повернути помилково сплачені кошти.

До Київської міської митниці ДФС ТОВ з ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» подано заяви про внесення змін до відповідних митних декларацій: від 20 жовтня 2014 року №№ 348-10, 349-10, 350-10, 351-10, 352-10, 353-10, 354-10, 355-10, 356-10, 359-10, 360-10, 361-10, 362-10, 363-10, 365-10, 366-10, 367-10, 369-10, 370-10, 371-10, 372-10, 373-10, 374-10, 375-10, 376-10, 377-10, 378-10, 381-10, 382-10, 385-10, 386-10, 387-10, 389-10, 390-10, 391-10, 392-10, 395-10, 396-10, 397-10, 398-10, 399-10, 400-10, 401-10, 402-10, 403-10, 404-10, 405-10, 406-10; від 04.11.2014 №№ 480-11, 481-11, 482-11, 483-1, 484-11, 485-11, 496-11, 497-11, 498-11, 500-11, 501-11, 507-11, 508-11, 514-11, 518-11, 519-11; від 07 листопада 2014 року №№ 530-11, 531-11, 532-11, 533-11, 534-11, 535-11, 536-11, 537-11, 538-11, 539-11, 541-11, до Київської митниці Міндоходів позивачем подані заяви: від 20 жовтня 2014 року №№ 408-10, 409-10, 410-10, 411-10, 412-10, 413-10, 414-10, 415-10, 416-10, 417-10, 418-10, 419-10, 420-10, 421-10, 422-10, 423-10, 429-10, 430-10, 431-10, 432-10, 433-10, 434-10, 435-10, 436-10, 437-10, 439-10, 440-10, 441-10, 442-10, 443-10, 444-10, 445-10, 446-10, 447-10, 448-10 та від 13 листопада 2014 року №№542-11, 543-11, 544-11, 553-11, 554-11, 555-11, 556-1.

Позивач також звернувся до митних органів із заявами про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум податку, а саме: до Київської міської митниці ДФС із заявами від 20 жовтня 2014 року №№407-10, від 07 листопада 2014 року № 528-11 та № 542; до Київської митниці Міндоходів із заявами від 20 жовтня 2014 року №№ 465-10, від 07 листопада 2014 року № 542-11.

За результатами розгляду вказаних заяв Київська міська митниця ДФС та Київська митниця Міндоходів відмовили у внесенні змін до митних декларацій та у поверненні ТОВ з ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» надміру сплачених сум ПДВ.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За доводами позивача, всі товари, які ввозились ним на митну територію України, визнані Державною службою України з лікарських засобів як медичні вироби та внесені до Державного реєстру медичної техніки та медичного призначення, що підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію, а саме: підгузки дитячі гігієнічні Huggies (свідоцтва про державну реєстрацію виробу медичного призначення №11705/2012, №10554/2011 №11705/2012, №12531/2013, №12341/2012, №14217); підгузки-трусики Dry Nites Pyjama Pants (свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу № 10301/2011); жіночі щоденні прокладки Kotex (свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу №4985/2006, №12835/2013, №13516/2013, №12066/2012, №11635/2012); жіночі гігієнічні щоденні прокладки Lidie (свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу №11634/2012); жіночі гігієнічні тампони Kotex (свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу №13701/2014), тобто такі свідоцтва свідчать про відповідність товару поняттю «медичний виріб», а тому вказані товари («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») підлягають розмитненню за ставкою ПДВ 7%.

На час розмитнення товарів («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») діяли положення постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2014 року №216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладанню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» (Постанова №216), відповідно до якої митне оформлення медичних виробів здійснювалось за умови відповідності товарів терміну «медичний виріб» у значенні, наведеному у п.п.9 п.2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року №753 (далі - Технічний регламент №753).

Відповідно до п.п.9 п.2 Технічного регламенту №753 термін «медичний виріб» має таке значення: будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

Згідно п.2 Постанови №216 термін «медичний виріб», наведений в інших нормативно-правових актах і нормативних документах, не може бути застосований для віднесення виробу до цього переліку.

Отже, визначення поняття «медичний виріб» на час отримання позивачем Свідоцтв про державну реєстрацію не є тотожним визначенню цього ж поняття у Технічному регламенті №753, яким і передбачено ставку ПДВ при розмитненні товарів 7% тільки до зазначених в ньому товарів.

Наданими позивачем звітами про клінічні випробування дослідних зразків від 18 вересня 2014 року, висновками технічної експертизи від 24 березня 2011 року № 90-10, від 15 січня 2013 року № 17-13, від 04 серпня 2014 року № 200-14, протоколом клінічних випробувань дослідних зразків від 18 серпня 2014 року, висновками технічної експертизи від 11 січня 2011 року № 772-10, від 30 серпня 2012 року № 293-11 підтверджується, що підгузники дитячі гігієнічні торгової марки Huggies, дитячі гігієнічні трусики-підгузники торгової марки Dry Nites Pyjama Pants, призначені для вбирання та утримання сечі дитини, основний принцип дії поглинання рідини, галузь застосування підгузників - дитяча гігієна, основний принцип дії вироби санітарно-гігієнічного призначення.

Звітами про клінічні випробування дослідних зразків від 02 квітня 2014 року, інструкцією з медичного використання від 02 квітня 2014 року, протоколом клінічних випробувань від 02 квітня 2014 року, висновком технічної експертизи від 26 листопада 2013 року № 384/2-13, протоколом клінічних випробувань від 20 грудня 2013 року, звітом щодо клінічних випробувань від 20 грудня 2013 року, висновками технічної експертизи від 17 квітня 2012 року № 141-12, від 13 квітня 2012 року № 140-12, від 12 вересня 2012 року № 323/1-12 підтверджено, що тампони жіночі гігієнічні торгової марки Коtех, жіночі гігієнічні прокладки торгової марки Коtех та Lіdіе призначені для вбирання та утримання менструальних виділень, є виробами санітарно-гігієнічного призначення, основна функція, яку виконує медичний виріб- особиста гігієна.

Отже, з наданих документів вбачається, що підгузки дитячі гігієнічні, прокладки жіночі та тампони жіночі гігієнічні не призначені до застосування у цілях, визначених Технічним регламентом № 753, та не є медичними виробами у розумінні Технічного регламенту № 753, а тому його дія на ці товари не поширюється.

Враховуючи викладене, апеляційний суд обґрунтованого визначив, що надані позивачем документи підтвердили відсутність у задекларованих товарів характеристик, які передбачені визначенням «медичний виріб», у значенні, наведеному у пп.9 п.2 Технічного регламенту №753, а тому вказані документи не можуть бути прийняті до уваги як доказ, що дані товари підтримують анатомію чи фізіологічний процес у відповідності до п.п.9 п.2 Технічного регламенту № 753, оскільки призначенням вказаних імпортованих товарів є поглинання рідини.

Таким чином, правові підстави для оподаткування імпортованих позивачем товарів («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») за ставкою ПДВ 7 % відсутні.

Крім того, як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, постанова № 216 втратила чинність з 10 вересня 2014 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №410 «Про затвердження Переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладанню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» (далі - Перелік № 410).

У Переліку № 410 медичні вироби з найменуванням «підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні» не зазначені.

Отже, законодавством не було передбачено оподаткування імпортованих товарів («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») за ставкою 7% ані на момент імпорту позивачем товару, ані на теперішній час.

Як встановлено ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 301 МК України встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч.5 ст.301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу - цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; митну декларацію змінено або визнано недійсною; у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом «а» пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що при митному оформленні товарів «підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні» за митним деклараціями, зазначеними у вказав заявах, ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна» самостійно заявлено ставку податку на додану вартість у розмірі 20% та сплачено обов'язкові митні платежі у повному обсязі.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України від 27 грудня 2010 року №2755-VІ податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) документ, що подається платником податків контролюючому органу у строк встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплати податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованої (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та сплаченого податку.

Митна декларація прирівнюється до податкової декларації для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно п.54.1 ст.54 МК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, позивач самостійно визначив грошове зобов'язання за ставкою 20%, тобто таке грошове зобов'язання по імпортним митним деклараціям є узгодженим. У зв'язку з чим відсутні підстави вважати дії відповідача такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України, а тому немає підстав визнавати сплачені суми митних платежів помилково та/або надміру сплаченими.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 09 грудня 2014 року у справі №21-205а14 та від 07 липня 2015 року у справі №21-324а14.

Відповідно до п.34 Розділу «Порядок внесення змін до митної декларації та її відкликання» Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450, не дозволяється, зокрема, внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання.

Позивачем не доведено необхідність внесення змін та не надано документів, які б підтверджували, що відомості, зазначені у митних деклараціях необхідно змінювати.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Київської міської митниці ДФС та Київської митниці Міндоходів щодо невнесення змін до митних декларацій за заявами позивача, неповернення за заявами позивача сплачених сум податку на додану вартість, а також стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених коштів податку на додану вартість, є необґрунтованими, підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді