Ухвала суду № 55660907, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/66365/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Агромарін»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року

у справі № 815/5936/13-а

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Агромарін»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «Агромарін» (далі - ВКФ «Агромарін»; позивач) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002572204 від 06 серпня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВКФ «Агромарін» судові витрати в розмірі 283,50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю платником реального характеру розглядуваної господарської операції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та залишення в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВКФ «Агромарін» з питань господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лантанбуд» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 000099/15-32-22-04/13925644/7/49 від 23 липня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002572204 від 06 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28 350,00 грн. (18 900,00 грн. - основний платіж, 9 450,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаних у ТОВ «Лантанбуд» плит, з огляду на непідтвердження реального характеру проведеної операції.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач наголошував на відсутності в контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, в тому числі основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також посилався на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2013 року у справі № 1-КП/1522/9/12, яким ОСОБА_3 (засновника ТОВ «Лантанбуд») визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

І хоча довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, в той же час згідно з принципом змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Втім, як встановлено судом апеляційної інстанції, товариством на підтвердження реального характеру здійсненої поставки не подано документів щодо транспортування розглядуваних товарно-матеріальних цінностей, їх прийняття із зазначенням посадових осіб ТОВ «Лантанбуд» та ВКФ «Агромарін», задіяних у такому процесі. Не обґрунтовано позивачем і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо відсутності у контрагента ВКФ Агромарін» технічних та технологічних можливостей виконати спірну поставку, реєстрації ТОВ «Лантанбуд» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням особи, яка заперечує свою участь у діяльності цього товариства, свідчать про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про правомірність прийнятого контролюючим органом оскаржуваного акту індивідуальної дії.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи позивача про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення за відсутності обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами стосовно посадових осіб ВКФ Агромарін», позаяк перевірка в розглядуваній справі проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Так, пунктом 8 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5503-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів», який набрав чинності 04 січня 2013 року, пункт 86.9 статті 86 ПК України викладено в новій редакції, за змістом якої в разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Отже, наведене в указаній нормі обмеження щодо прийняття податкового повідомлення-рішення після отримання судового рішення у кримінальній справі стосується лише випадків порушення кримінального провадження відносно посадових осіб платника податків, щодо якого призначено перевірку, що свідчить про відсутність підстав для поширення на спірні правовідносини заборони, передбаченої пунктом 86.9 статті 86 ПК України, оскільки перевірка позивача призначена в рамках кримінальної справи, порушеної стосовно посадових осіб його контрагента.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Агромарін» відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Олендер І.Я.