Ухвала суду № 55660903, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/800/45026/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року

у справі № 2а/0470/8147/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кераміка»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кераміка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 11.07.2012 року № 0104262301.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інвест-Кераміка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року відповідачем складено акт від 20.06.2012 року № 2469/22/37006500, яким встановлено порушення п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 345 000, 00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 230 000, 00грн. та за 4 квартал 2011 року в сумі 115 000, 00грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2012 року № 0104262301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 345 000, 00 грн.

Висновок про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток зроблено за результатами перевірки правильності відображення у фінансовій та податковій звітності результатів діяльності підприємства за господарськими договорами щодо купівлі та продажу простого векселя та договорів придбання права вимоги, які були укладені позивачем з певними контрагентами протягом перевіряємого періоду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган, при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання платежем податок на прибуток приватних підприємств, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Статтею 153 Податкового кодексу України передбачено оподаткування операцій з відступлення права вимоги.

Згідно із абз. 1 п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону (абз. 2 п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України).

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку (абз. 3 п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України).

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи (абз. 4 п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «А.К.В.І.Л.О.Н.» (продавець) 10.12.2010 року укладено договір № Б1012-1/1 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив простий вексель від 10.12.2010 року № АА2285904 (емітент - ТОВ «Дніпрожилбуд») номінальною вартістю 2 000 000, 00 грн., сума договору (придбання/продажу векселя) складає 2 000 000, 00 грн.

За відповідним договором позивачем було сплачено 20 077, 50 грн., у зв'язку з чим станом на 31.03.2012 року по рахунку 685: «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредитове сальдо по ТОВ «А.К.В.І.Л.О.Н.» у розмірі 1 979 922, 50 грн.

Також 10.12.2010 року між позивачем (продавець) було укладено з ТОВ «Пром Тех Маш» (покупець) договір купівлі-продажу цінних паперів № Б1012-2/1, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець - ТОВ «Пром Тех Маш» купив простий вексель від 10.12.2010 року № АА2285904 (емітент - ТОВ «Дніпрожилбуд») номінальною вартістю 2 000 000, 00 грн., сума договору (придбання/продажу векселя) складає 2 000 000, 00 грн., покупець зобов'язаний оплатити цінні папери в термін до 10.07.2011 року. Розрахунки за проданий вексель за цим договором між ТОВ «Інвест-Кераміка» та ТОВ «Пром Тех Маш» не проводились, а тому станом на 31.03.2012 року у позивача по рахунку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами» рахується дебітове сальдо у розмірі 500 000, 00 грн.

У податковому обліку відповідного періоду вищезазначені господарські операції не були відображені.

У подальшому, 15.07.2011 року позивачем було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого цесіонер - ТОВ ТД «Артекс» придбає, а цедент - ТОВ «Інвест-Кераміка», продає право вимоги заборгованості у розмірі 1 000 000, 00 грн., яка виникла між ТОВ «Інвест-Кераміка» та ТОВ «Пром Тех Маш» по договору від 10.12.2010 року № В1012-2/1, сума договору (придбання/продажу права вимоги) складає 490 000, 00 грн., а 03.10.2011 року позивачем було укладено договір відступлення права вимоги відповідно до якого цесіонер - ТОВ ТД «Артекс» купує, а цедент - ТОВ «Інвест-Кераміка» продає право вимоги заборгованості у розмірі 500 000, 00 грн., яка виникла між ТОВ «Інвест-Кераміка» та ТОВ «Пром Тех Маш» по договору від 10.12.2010 року № Б1012-2/1, сума договору (придбання/продажу права вимоги) складає 140 000, 00 грн.

При цьому розрахунки за продане право вимоги у загальному розмірі 630 000, 00 грн. за вищезазначеними договорами позивачем не проводились та станом на 31.03.2012 року по рахунку 3771: «Розрахунки з іншими дебіторами» рахується дебітове сальдо у розмірі 630 000, 00 грн.

Встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи ксерокопіями податкових декларацій позивача з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали, ІІІ-IV квартали 2011 року, що вищезазначені господарські операції щодо укладених договорів про відступлення права вимог в податковому обліку позивача у справі були відображені наступним чином: 1) декларація з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року: у рядку 03.5 «доходи, отриманні при першому відступленні права вимоги» додатка «Інші доходи» до рядка 03 декларації відображено суму продажу права вимоги заборгованості у розмірі 490 000, 00 грн.; у рядку 06.5.20 «витрати, понесені при першому відступленні права вимоги відповідно до пункту 153.5 статті 153 розділу ІІІ Податкового кодексу України» додатка «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» до рядка 06.5 декларації відображено суму витрат при продажу права вимоги заборгованості у розмірі 1 000 000, 00 грн.; 2) декларація з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року: у рядку 03.5 «доходи, отриманні при першому відступленні права вимоги» додатка «Інші доходи» до рядка 03 декларації, відображено суму продажу права вимоги заборгованості у розмірі 630 000, 00 грн.; у рядку 06.5.20 «витрати, понесені при першому відступленні права вимоги відповідно до пункту 153.5 статті 153 розділу III Податкового кодексу України» додатка «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» до рядка 06.5 декларації відображено суму витрат при продажу права вимоги заборгованості у розмірі 1 500 000, 00 грн.

Таким чином, позивач при першому відступленні права вимоги відобразив витрати в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), за якими виникла заборгованість, у розмірі 1 500 000, 00 грн., а у складі доходів відобразив суму коштів отриману від такого відступлення - 630 000, 00 грн. без урахування суми заборгованості, яка погашається, оскільки ця заборгованість не була включена до складу витрат відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Отже, висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 345 000, 00 грн., є помилковим та не ґрунтується на законі.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 2а/0470/8147/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук