Ухвала суду № 55660898, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м.Київ К/800/21933/15

К/800/22059/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Гаражного кооперативу «Соколи» та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, Гаражний кооператив «Соколи», про визнання недійсним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» звернулося з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, в якому просило визнати недійсними та скасувати рішення від 01 червня 2013 року за №2780208 щодо реєстрації за громадянином ОСОБА_2 права власності на гараж НОМЕР_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 72761226101), який розташований в гаражному кооперативі «Соколи» за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про скасування реєстрації права власності на цей гараж.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про проведення відповідачем державної реєстрації прав на гараж НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Соколи» за ОСОБА_2 всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, без відповідної на те дозвільної документації, за відсутності документа про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, за відсутності речового права заявника на земельну ділянку та витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку, за відсутності документа, що підтверджує викуп членом кооперативу гаража. Вказує, що гараж НОМЕР_3 розташований на земельній ділянці, загальною площею 6,2207 га, яка належить ТОВ «Х-Адванс» на праві приватної власності згідно з Державним актом серії НОМЕР_4.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - гаражний кооператив «Соколи».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 01 червня 2013 року за №2780208 щодо реєстрації за громадянином ОСОБА_2 права власності на гараж НОМЕР_3, виходив із правомірності дій відповідача щодо здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідач діяв правомірно, на підставі та у межах наданих йому повноважень, у спосіб, що передбачений законом. Крім того, суд зазначив, що внаслідок проведеної державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, права позивача жодним чином порушені не були.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-АДВАНС»; постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 року скасовано; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Х-Адванс» задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення від 01 червня 2013 року № 2780208 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Благого Андрія Михайловича про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив гараж НОМЕР_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 7276126101) за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер 176701251, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майні відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна; зобов'язано Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив гараж НОМЕР_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 7276126101) за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер 176701251.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, зазначив про здійснення відповідачем державної реєстрації права власності на гараж НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», а саме без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку, без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, гаражний кооператив «Соколи» та ОСОБА_2 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року скасувати, ГК «Соколи» просить направити справу на новий розгляд, а ОСОБА_2 - залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 року.

У касаційних скаргах скаржники зазначають про незалучення до участі у справі належного відповідача - державного реєстратора, який приймав оскаржуване рішення, невірне застування до спірних відносин норм ст.152 Земельного кодексу України, не зазначення судами конкретних норм Закону та постанови КМУ №703, які були порушенні відповідачем.

Гаражний кооператив «Соколи» у додаткових обґрунтуваннях від 20 серпня 2015 року №155/04-01 зазначає також, що провадження у даній справі має бути закритим у зв'язку з тим, що спір за заявленими позивачем вимогами не є публічно-правовим, оскільки позивач зазначив про порушення своїх прав як власника земельної ділянки, тому даний спір повинен вирішуватися за правилами ЦПК. Крім того, зазначає, що право власності на земельну ділянку, яке на думку позивача - ТОВ «Х-Адванс» порушено, на даний момент оспорюється в суді.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» у поданих запереченнях та додаткових запереченнях просить касаційні скарги залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2013 року представником ОСОБА_2 ОСОБА_4 подано до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3, до якої були додані: копія паспорта та картки платника податків; копія паспорта уповноваженого представника; витяг з угоди про надання послуг адвокатом від 10 квітня 2013 року; довідка від 10 квітня 2013 року №41/01-04, виданої гаражним кооперативом «Соколи» про право власності на гараж; витяг із протоколу від 31 березня 2013 року №7 про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу «Соколи»; копія договору оренди землі від 16 березня 2006 року; технічний паспорт від 12 квітня 2013 року на гараж.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківської області міського управління юстиції Івано-Франківської області Благим Андрієм Михайловичем від 01 червня 2013 року на підставі ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_3, за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_2.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Статтею 8 Закону №1952-IV визначені повноваження органу державної реєстрації прав, відповідно до якої орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом, забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.1 ч.2 ст.9 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ст.15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 3 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку №703 передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 46 Порядку №703 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

З матеріалів справи вбачається, що до дати реєстрації права власності на гараж адреса: АДРЕСА_1, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_2, дата якого є 01 червня 2013 року, жодних реєстраційних дій щодо оформлення права власності на гараж не проводилося. Отже, вказаний об'єкт підлягав первинній державній реєстрації і на вказані правовідносини поширювалися вимоги п.46 Порядку.

Таким чином, при проведенні оскаржуваної реєстрації документ, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер), був відсутній.

Поданий відповідачу договір оренди землі від 16 березня 2006 року не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та що є суттєвим, укладений строком на 1 (один) рік, а тому на момент вчинення реєстрації права власності на гараж НОМЕР_3 втратив чинність.

Вказаний договір оренди землі від 16 березня 2006 року не передбачав права забудови а ні для гаражного кооперативу «Соколи», а ні для його членів. Згідно п.1.2 договору цільовим призначенням земельної ділянки було обслуговування гаражів, і використання земельної ділянки виключно згідно її цільового призначення було одним з основних зобов'язань орендаря (п.2.5.1), а згідно п.2.5.2 договору, орендар також зобов'язувався додержуватися вимог законодавства та місцевих правил забудови населених пунктів.

Крім того, відсутність на момент вчинення відповідачем спірних реєстраційних дій будь-яких документів, які б могли підтвердити наявність у третіх осіб речового права на земельну ділянку додатково також підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року в справі №909/538/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 березня 2014 року, відповідно до якої Гаражному кооперативу «Соколи» відмовлено в укладенні додаткової угоди оренди земельної ділянки, а також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року в справі №909/837/13, якою залишено в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області, відповідно до якої відмовлено в задоволенні позову Гаражного кооперативу «Соколи» про визнання за гаражним кооперативом «Соколи» права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, як встановлено судами, спірний гараж розташований на земельній ділянці площею 6,22072 га, яка належить на праві власності ТОВ «Х-Адванс» на підставі державного акта серії НОМЕР_4.

Відповідно до п.4 Порядку №703 у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься також в абз.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як встановлено абз.5 п.46 Порядку №703, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Відповідно до ст.32 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Частиною 1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу в експлуатацію.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю будь-яких документів, які б підтверджували введення в експлуатацію гаража, відповідачем порушено вимоги п.п.4 та 46 Порядку №703.

Посилання відповідача на рекомендації, викладені в листі Державної реєстраційної служби України від 15 квітня 2013 року за №165/06-15-13 «Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна», є безпідставними, оскільки вказаним листом Державна реєстраційна служба України не звільняє заявника від обов'язку подати весь перелік документів визначених п.п.46 та 48 Порядку №703, в тому числі документ що посвідчує речове право на земельну ділянку, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси тощо.

Як зазначено у абз.2, 3 п.1 листа, виключення з цього правила може мати місце, коли об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, за умови, що на певну частину таких об'єктів до 01 січня 2013 року оформлене та зареєстроване право власності. Лише в цьому випадку державна реєстрація могла б бути проведена на підставі вказаних відповідачем документів.

Таким чином, вказаним листом Державна реєстраційна служба України дає можливість застосування так званої «спрощеної процедури» за наявності двох умов: 1) об'єкт нерухомого майна повинен бути збудований у результаті діяльності відповідного кооперативу, в даному випадку - гаражного кооперативу «Соколи»; 2) на певну частину аналогічних об'єктів в тому ж кооперативі до 01 січня 2013 року повинно бути оформлене та зареєстроване право власності в порядку, визначеному чинним законодавством.

Проте в даному випадку відсутні передумови для застосування «спрощеної процедури», оскільки належні докази, що спірний гараж НОМЕР_3 як об'єкт нерухомого майна збудований в результаті діяльності Гаражного кооперативу «Соколи» в 2006 році чи в інший час, судам не надані, а перші реєстраційні дії щодо реєстрації гаражів за адресою: Гаражний кооператив «Соколи» м.Івано-Франківськ датовані 21 травня 2013 року.

Крім того, вказаний лист не має ознак нормативно-правового акту, носить рекомендаційний характер та не може застосовуватися всупереч вимог Порядку №703.

За вказаними обставинами, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про здійснення відповідачем державної реєстрації права власності на гараж НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Також колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж ОСОБА_2, оскільки без забезпечення внесення до Державного реєстру права на нерухоме майно вказано запису не буде дотримано ефективного способу захисту порушеного права позивача.

Щодо доводів касаційних скарг про те, що Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області не є належним відповідачем в даній справі, колегія суддів зазначає.

Відповідно до абз.4 п.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційні служби створені на місцях при відповідних територіальних управліннях юстиції законодавчо визначені як самостійні суб'єкти владних повноважень (органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку), які входять в загальну систему органів державної реєстрації прав. Крім органів державної реєстрації прав та Міністерства юстиції України до відповідної системи входить ще третій самостійний суб'єкт владних повноважень - Державна реєстраційна служба України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав. Чітке розмежування владних повноважень та відповідальності за їх реалізацію кожним з вище наведених трьох органів свідчать і положення ст.ст.7, 8 цього Закону, які чітко розмежовують їх компетенцію в відповідній сфері публічно-правових відносин.

Державний реєстратор, відповідно до абз.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є лише державним службовцем, чий статус крім Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено і Законом України «Про державну службу». Проте в жодному з вище вказаних нормативних актів не йдеться про те, що орган владних повноважень не несе відповідальності за дії (рішення) чи бездіяльність своїх посадових осіб.

Щодо доводів Гаражного кооперативу «Соколи» про закриття провадження у даній справі у зв'язку з тим, що заявлені позивачем вимоги не являються публічно-правовими, а спір повинен вирішуватися за правилами ЦПК, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційна служба в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно виконує владні управлінські функції щодо державної реєстрації прав, предметом позовних вимог у даній справі є оскарження дій (рішення) реєстраційної служби (державного реєстратора) з питань державної реєстрації з посиланням на їх невідповідність вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, суб'єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв'язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

Доводи касаційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Гаражного кооперативу «Соколи» та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді