Ухвала суду № 55660889, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/7877/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року

у справі № 822/4364/13-а

за позовом Приватного підприємства «Вектор-М»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Вектор-М» (далі - ПП «Вектор-М»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000802203/2584 від 11 листопада 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. шляхом списання з рахунків ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про повну відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Вектор-М» з питань документального підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Цем-Ресурс», Публічним акціонерним товариством «Теофіпольський цукровий завод» за липень 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Грюн Вальд» за червень 2013 року та липень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт № 4311/22-07/31792293 від 28 жовтня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Грюн Вальд» підрядних робіт за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області посилалась виключно на акт № 226/22.7/34309813 від 13 вересня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 серпня 2012 року по 31 липня 2013 року, в якому зазначено про неперебування ТОВ «Грюн Вальд» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про те, що укладені ним у зв'язку з цим з постачальниками та покупцями правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802203/2584 від 11 листопада 2013 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 465 621,00 грн. (310 414,00 грн. - основний платіж, 155 207,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем підрядних робіт у ТОВ «Грюн Вальд» підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, ліцензією ТОВ «Грюн Вальд» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданою Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, достовірність яких відповідачем під сумнів не поставлено.

Податковим органом, крім того, не заперечується, що понесені товариством витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

За наведених обставин, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у контролюючого органу в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.