Ухвала суду № 55660838, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/26245/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2011 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року

у справі № 2а-5175/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс» (далі - ТОВ «Вітан-Транс»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Червонограді Львівської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000252301 від 13 квітня 2011 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Червонограді Львівської області ДПС задоволено частково. Змінено постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2011 року шляхом заміни в її резолютивній частині слів «визнати нечинним» словами «визнати протиправним».

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Червонограді Львівської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2011 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вітан-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 215/2301/32018155 від 30 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252301 від 13 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 283 756,25 грн. (227 005,00 грн. - основний платіж, 56 751,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.4.8 пункту 5.4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат добових, виплачених водіям, а також витрат на відрядження, зокрема на пальне, мийку, паркування, проїзд автобанами тощо, з огляду на неподання позивачем на запит органу державної податкової служби перекладу підтверджуючих документів, складених іноземною мовою.

Визнаючи протиправним та скасовуючи оскаржуваний акт індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Додатково до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях: в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів; в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.

Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

Як з'ясовано судовими інстанціями, позивачем у розглядуваній ситуації не виконано вимогу контролюючого органу щодо надання перекладу звітних та підтверджуючих документів, складених іноземною мовою. Втім, судами встановлено, що крім сум, підтверджених складеними іноземною мовою документами, відповідач виключив зі складу валових витрат товариства і суми, що підтверджені належним чином оформленими документами, зокрема квитанціями, звітами, складеними українською мовою.

З огляду на це, суд першої інстанції неодноразово зобов'язував податковий орган подати розрахунок, який би включав окремо невраховані витрати, підтверджені документами, складеними українською мовою, та витрати, підтверджені документами, складеними іноземною мовою. Представником відповідача такий розрахунок не подано, що позбавило суд можливості виокремити відповідні витрати. Також, ДПІ у м. Червонограді Львівської області ДПС не представлено на вимогу суду і розрахунок збільшених оскаржуваним актом індивідуальної дії грошових зобов'язань з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розрізі витрат на виплату добових водіям та витрат на відрядження.

В той час, як за правилами пункту 1 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, розрахунок донарахованих (зменшених) сум податків та зборів є одним з інформативних додатків до акту документальної перевірки.

Вирішуючи питання про правомірність включення товариством до складу валових витрат виплачених водіям добових, суди цілком об'єктивно врахували подані останнім копії наказів за 2006 - 2010 роки, які підтверджують, що водії, яким виплачувались добові, перебували у відрядженнях в різних країнах та в різних містах України, посвідок про відрядження, витягів із закордонних паспортів з відмітками.

При цьому судові інстанції правильно звернули увагу на вимоги Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, відповідно до яких службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою), та витребували у позивача типовий трудовий договір, яким визначено, що на підприємстві для водіїв передбачені відрядження, що оформляються наказами про відрядження, які водій зобов'язаний виконувати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що, зокрема, суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов правильного висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії, що з урахуванням приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для визнання його протиправним та скасування.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Олендер І.Я.