Ухвала суду № 55660794, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/18703/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року

у справі № 2а-1670/7443/12

за позовом Державного підприємства «Миргородське лісове господарство»

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року позовні вимоги Державного підприємства «Миргородське лісове господарство» (далі - ДП «Миргородське лісове господарство»; позивач) до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Миргородська ОДПІ Полтавської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000602301 від 20 листопада 2012 року, № 0000582301 від 20 листопада 2012 року, № 0000592301 від 20 листопада 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Миргородське лісове господарство» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 178,19 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року апеляційну скаргу Миргородської ОДПІ Полтавської області ДПС задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602301 від 20 листопада 2012 року про застосовування до ДП «Миргородське лісове господарство» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. скасовано та прийнято в цій частині нову - про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Миргородська ОДПІ Полтавської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року в частині задоволення адміністративного позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову перевірку ДП «Миргородське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 1384/22-110/00992697/71 від 02 листопада 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000592301 від 20 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 243 463,00 грн. (243 460,00 грн. - основний платіж, 3,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000582301 від 20 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 502,50 грн. (7 602,00 грн. - основний платіж, 1 900,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000602301 від 20 листопада 2012 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47 600,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.8, 138.10 статті 138, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з: неправомірним віднесенням до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості придбаних у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 послуг з розрубки, навантаження та транспортування деревини за нікчемними правочинами, що мотивовано відсутністю у них найманих працівників (невеликим штатом працівників) та невідповідністю задекларованих названими особами обсягів отриманих доходів вартості наданих позивачу послуг; безпідставним формуванням даних податкового обліку при придбанні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанська лісопромислова компанія» шин за нікчемним правочином, що обґрунтовано посиланням на акт перевірки контрагента, в якому викладено думку про те, що вчинені ним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; незаконним віднесенням до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат витрат на утримання гуртожитку, які не пов'язані з веденням господарської діяльності; заниженням розміру доходів, відображених у рядку 03 «Інші доходи» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за четвертий квартал 2011 року, на вартість безоплатно отриманого майна - чотирьох голів коней.

Крім того, виявлено недотримання ДП «Миргородське лісове господарство» пункту 9 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на невиконання щоденного друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за 140 робочих днів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарської операції з придбання позивачем шин у ТОВ «Слобожанська лісопромислова компанія» підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, достовірність яких відповідачем під сумнів не поставлена, а господарських операцій з придбання послуг з розрубки, навантаження та транспортування деревини в фізичних осіб-підприємців - відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, спеціальними дозволами на початок виконання роботи підвищеної небезпеки, довідками про наявність у названих суб'єктів підприємницької діяльності необхідних для виконання обумовлених робіт ресурсів.

Податковим органом при цьому не заперечується, що понесені ДП «Миргородське лісове господарство» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а оспорювані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, слід погодитись з доводами судових інстанцій про відсутність у контролюючого органу в даній ситуації правових підстав для збільшення підприємству сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за розглядуваними епізодами.

Вирішуючи питання про правомірність включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат на утримання гуртожитку, який перебуває на балансі ДП «Миргородське лісове господарство» з 1980 року, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів № 69, суди цілком об'єктивно врахували правила підпункту 140.1.8 пункту 140.1 статті 140 ПК України, відповідно до якого при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати платника податку (крім капітальних, які підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію багатоквартирного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку станом на 01 липня 1997 року, але не використовуються з метою отримання доходу.

Надаючи оцінку доводам податкового органу про заниження підприємством розміру доходів, відображених у рядку 03 «Інші доходи» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за четвертий квартал 2011 року, на вартість безоплатно отриманого майна, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення підпункту 136.1.5 пункту 136.1 статті 136 ПК України, згідно з яким для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або в результаті задоволення претензій у порядку, встановленому законом, як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, а також суми відшкодування немайнової шкоди за рішенням Європейського суду, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

Як з'ясовано судами, ДП «Миргородське лісове господарство» в межах проведення усної претензійної роботи на виконання вимог Контрольно-ревізійного відділу в м. Миргород та Миргородському районі за наслідками здійсненої ревізії отримано на баланс підприємства в рахунок відшкодування понесених витрат на утримання коней у розмірі 176 214,34 грн. від власників тварин чотири голови коней загальною вартістю 85 806,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та, відповідно, свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про заниження позивачем у четвертому кварталі 2011 року розміру доходів на вартість безоплатно отриманого майна.

Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000602301 від 20 листопада 2012 року в частині застосовування до підприємства суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47 260,00 грн., суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Таким чином, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Олендер І.Я.