Рішення № 5565755, 29.06.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.09р.Справа № 41/146-09 За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Сімферополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 10445 грн.

Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 312 від 13.04.09 року

Від відповідача: Бабенко А.О., довіреність б/н від 13.01.09 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості в розмірі 10445 грн., витрат по сплаті державного мита 104,45 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу 118 грн., витрат на послуги адвоката 2500 грн., витрат, пов'язаних з розглядом справи 250 грн.

В процесі розгляду справи позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, якою він, пославшись на те, що після порушення проваджекння у справі відповідачем погашена сума основного боргу, просить суд стягнути з відповідача пені 501,16 грн., інфляційних збитків 292,46 грн. та вищезазначених витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань щодо оплати поставленої йому позивачем продукції за умовами укладеного між сторонами договору № 289-р14/08 від 14.10.08 року.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд в частині стягнення з нього суми основного боргу припинити провадження у справі, в частині задоволення інших позовних вимог позивачу відмовити. Вважає, що розмір плати за послуги адвоката, здійснені позивачем, є завищеним та його витрати на нотаріальне посвідчення копії довіреності представника не входять до складу судових витрат в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю «Тако-Буд» укладений договір № 289-р14/08 від 14.10.08 року (далі договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобовязання в обумовлений договором строк поставити та передати у власність покупця (відповідача у справі) товар, зазначений в специфікації к договору, яка є його невідємною частиною, та покупець, відповідно, зобовязання прийняти цей товар та його сплатити.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 21175 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВК-0000144 від 15.10.08 року, копія якої додана до позовної заяви (а.с. 12).

Пунктом 4.3. договору сторонами узгоджено, що покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (за мірою реалізації) за період - 1 календарний тиждень на протязі 14 банківських днів з дня закінчення календарного тижня, за який здійснюється оплата.

Враховуючи, що сторонами термін виконання зобовязання оплати продукції договором не конкретизований, тобто не встановлений, в силу ст. 530 ЦК України, кредитор (позивач у справі) вправі вимагати його виконання у будь-який час. Боржник (відповідач у справі) повинен виконати таке зобовязання в семиденний строк від дня предявлення вимоги кредитором.

В якості доказу звернення до відповідача з вимогою на оплату товару позивачем подана претензія за № 42 від 23.03.09 року, надіслана на адресу відповідача 24.03.09 року, що підтверджено описом вкладення до цінного листа та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 24.03 від 24.03.09 року, копії яких додані до позовної заяви (а.с. 18), яка отримана останнім 25.03.09 року.

Оскільки законом форма вимоги не встановлена, суд приймає зазначену претезію як доказ звернення позивача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, строк оплати отриманого товару у відповідача настав з 25.03.09 року по 31.03.09 року.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобовязання з оплати продукції.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином, відповідно до вимог цивільного кодексу, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

На момент предявлення позову до суду позивач посилається на частковий розрахунок відповідача за поставлену ним продукцію та на часткове її повернення позивачу, до стягнення ним предявлений борг в розмірі 10445 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем сплачена позивачу зазначена сума, що підтверджено платіжними дорученнями № 3442 від 20.05.09 року, № 3509 від 26.05.09 року, № 3647 від 01.06.09 року, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 30-32).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. За період прострочення: 14.03.09 року 31.05.09 року нарахована позивачем сума інфляційних збитків складає 292,46 грн.

У разі порушення зобовязання, у відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.6 договору сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів у відповідності із п. 4.3. договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Нарахована позивачем сума пені за період з 14.03.09 року по 31.05.09 року становить 501,16 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та пені суд вважає обґрунтованими, але підлягаючими задоволенню частково: інфляційних збитків в розмірі 146,71 грн., пені в розмірі 375,81 грн., оскільки позивачем невірно зазначений період їх нарахування з 14.03.08 року, тоді як порушення відповідачем грошового зобовязання за договором розпочалося з 01.04.09 року.

Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 2500 грн. слід зазначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем, в якості підстави для відшкодування понесених витрат на юридичні послуги надано, зокрема, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1490 видане ОСОБА_2, договір про надання юридичних послуг від 02.04.09 року, укладений між позивачем та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 012 від 17.04.09 року, згідно з якою позивачем сплачено адвокату ОСОБА_2 2500 грн. в якості оплати послуг за договором про надання юридичних послуг від 02.04.09 року.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо покладення на відповідача витрат на оплату послуг нотаріуса по оформленню довіреності на представника в розмірі 250 грн. задоволенню не підлягає, оскільки, у відповідності із ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються господарському суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, та, оскільки договір, укладений між сторонами, та копії доданих до позову документів засвідчені печаткою позивача, судом не вбачається необхідності довіреність його представника нотаріально посвідчувати, внаслідок чого ці витрати відносити на відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги те, що спір доведений до суду з вини відповідача, на нього покладаються витрати по оплаті держмита в мінімальному розмірі, встановленому діючим законодавством України.

На підставі вищенаведеного та

керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Буд»- 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська,2Д, код ЄДРПОУ 35341863, р/р 26007013100558 в ДФ ВАТ «Інпромбанк», МФО 306986 на користь субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ід. н. НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Банку Кримське РУ «Приватбанк», МФО НОМЕР_3 інфляційних збитків - 146,71 грн. (сто сорок шість грн. 71 коп.), пені 375,81 грн. (триста сімдесят пять грн. 81 коп.), витрат по оплаті послуг адвоката 2500 грн. (дві тисячі пятсот грн.), витрат по сплаті держмита 102 грн. (сто дві грн.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 115,16 грн. ( сто пятнадцять грн. 16 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 26.06.09 року