Ухвала суду № 55655299, 04.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р.Справа № 640/19218/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Пянової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 25.12.2015р. по справі № 640/19218/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області

третя особа Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Ясинуватської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення

про стягнення невиплаченої допомоги з тимчасової втрати працездатності по вагітності та пологах та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

12.11.2015 року, ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1В.) звернулася до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області (далі по тексту - відповідач), третя особа Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Ясинуватської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення, в якому просила суд:

- стягнути з відповідача - Фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 (іпн.3069702365) заборгованість із допомоги з тимчасової втрати працездатності по вагітності та пологах в сумі 9481, 38 грн., які перерахувати на картку ПАТ КБ "Приватбанк" №41494978467231171;

- стягнути з відповідача - Фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 (іпн.3069702365) моральну шкоду в сумі 10 000, 00 грн., які перерахувати на картку ПАТ КБ "Приватбанк" №41494978467231171;

- судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.12.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1) заборгованість із допомоги з тимчасової втрати працездатності по вагітності та пологах в сумі 9481,38 (девять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн., які перерахувати на картку ПАТ КБ ПриватБанк № 4149497846723171,

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 487, 20 (чотириста вісімдесят сім)грн. на рахунок:

Одержувач УДК служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області

Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37999675

Банк отримувача: ГУДК України у Харківській області

Код банку отримувача (МФО): 851011

Рахунок отримувача: 31219206700004

Код класифікації доходів бюджету: 22030001 із зазначенням коду суду ЄДРПОУ 02893746.

ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційна скаргу, в якій просила скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 25.12.2015 року по справі №640/19218/15-а в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди на суму 10 000, 00 грн. з відповідача. Стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000, 00 грн. В іншій частині постанову Київського районного суду м. Харкова від 25.12.2015 року по справі №640/19218/15-а залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 04.02.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працювала в фінансовому управлінні Ясинуватської державної районної адміністрації Донецької області на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення.

Відповідно до наказу фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації № 16-ВП від 28.07.2014 року ОСОБА_1 було надано соціальну оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів з 28.07.2014 року по 30.11.2014 року включно.

До бухгалтерії фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_1 був наданий листок непрацездатності серії АГІ № 346724 від 28.07.2014 pоку, відповідно до якого було зроблено розрахунок з виплати ОСОБА_1 допомоги з тимчасової втрати працездатності по вагітності та пологах в сумі 9481,38 грн. та направлено заяву розрахунок до виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування для фінансування відповідних виплат.

ОСОБА_1 допомогу з тимчасової втрати працездатності по вагітності та пологах не отримала.

У звязку початком антитерористичної операції в місці проживання ОСОБА_1, її родина виїхала до м. Харкова.

Згідно довідки від 22.10.2014 року №6327000295, ОСОБА_1 взята на облік як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції

Згідно відповіді від 24.06.2015 року №04-99/2, на звернення ОСОБА_1 з приводу отримання соціальної допомоги по вагітності та пологах, відповідачем повідомлено, що у звязку з перереєстрацією фінансового управління райдержадміністрації в лютому 2015 року за новою адресою на території підконтрольній українській владі, оригінал листка непрацездатності відсутній.

ОСОБА_1, вважаючи, що відповідач порушує її права з отримання допомоги з тимчасової втрати працездатності по вагітності та пологах звернулася до суду з позовом про стягнення з останнього заборгованості з виплати зазначеної допомоги в сумі 9481, 38 грн., а також стягнення моральної шкоди в сумі 10 000, 00 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в частині стягнення з відповідача - Фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 (іпн.3069702365) моральної шкоди в сумі 10 000, 00 грн., які перерахувати на картку ПАТ КБ "Приватбанк" №41494978467231171, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було надано обґрунтування та доказів вини посадових осіб відповідача з втрати оригіналу листка непрацездатності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Стаття 56 Конституція України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.п. 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не було надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок дій відповідача.

Крім того, ОСОБА_1 не підтверджено наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і діями відповідача та вини останнього в її заподіянні, а також не надано доказів на підтвердження самого факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, оскільки розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, в частині стягнення з відповідача - Фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 (іпн.3069702365) моральної шкоди в сумі 10 000, 00 грн., які перерахувати на картку ПАТ КБ "Приватбанк" №41494978467231171, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 25.12.2015 року по справі №640/19218/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін вимоги апеляційної скарги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суми сплаченого судового збору не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 25.12.2015р. по справі №640/19218/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2016 р.