Постанова № 55655, 26.07.2006, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2006 р. Справа № 15/130

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Коломис В. В. за участю секретаря судового засідання помічника судді Михалевська Л.В..

За участю представників сторін:

від позивача –Дорошенко Н.О.(дов № 91 від 19.06.06 р.)

Денисюк С.С.(дов.№ 91 від 19.06.06 р.) ;

від відповідача–Михалевич Н.О.(дов № 876/10-30 від 19.04.06 р.);

Омельченко А.В.(дов.№ 12079/10-32 від 19.07.06 р.);

Войно С.І.( дов. № 7871/10-32 від 19.06.06 р.);

від прокуратури Рівненської області - Сінькевич О.П.;

від третьої особи - Яцук Р.В.(дов.№ 01-1530 від 26.07.06 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Індекс"

до відповідача: Державна податкова інспекція у місті Рівне

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділення державного казначейства у м.Рівне та за участю прокуратури Рівненської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000052344\0\23-318 від 09.02.2006 р., № 0000152344\0\23-318 від 28.03.2006 р., № 0000112344\0\23-318 від 03.03.2006 р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач –ТОВ “Індекс” м.Рівне звернувся до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції з позовом, відповідно з яким просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Рівненської ОДПІ :

- від 09.02.2006 року № 0000052344/0/23-318 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 130902 грн.;

- від 28.03.2006 року № 0000152344/0/23-318 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 539034 грн.;

- від 03.03.2006 року № 0000112344/0/23-318 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4038,00 грн.;

всього на загальну суму 673974 грн.

При цьому, позивач просить суд зобов’язати ДПІ у м.Рівне подати до Відділення Державного казначейства у м.Рівне висновок про відшкодування заявленого ТОВ “Індекс” надмірно сплаченого податку на додану вартість за вересень, жовтень та грудень 2005 року,- в загальній сумі 855769,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом, на підставі матеріалів перевірок від 06.02.2006 року за № 171/108/23-300/31765741, від 24.03.2006року за № 426/240/23-300/31765741 та від 01.03.2006 року за № 306/181/23-300/31765741 прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.02.2006 року за № 000052344/0/23-318, № 0000152344/0/23-318 від 28.03.2006 року та від 03.03.2006 року за № 0000112344/0/-23-318 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 673974 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню та відшкодуванню з бюджету ДПІ у м.Рівне та Управлінням Державного Казначейства України у Рівненській області з правових підстав наведених в адміністративному позові.

Крім того, вказує, що в частині суми, заявленої ТОВ “Індекс” до відшкодування за грудень 2005 року, а саме 181795 грн., податковим органом рішення про зменшення не приймалося і жодних повідомлень з цього приводу підприємству не подавалось, в той час, коли встановлений для цього максимальний термін в 60 днів закінчився.

А так, позивач вважає, що відповідно до чинного законодавства у нього правомірно виникло право на бюджетне відшкодування по здійснених господарських операціях, оскільки товариством в установленому порядку було сплачено своїм безпосереднім постачальником вартість товару з врахуванням податку на додану вартість, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та, відповідно, на законних підставах включено відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту та заявлено їх до відшкодування.

Просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач –Державна податкова інспекція у м.Рівне (ДПІ м.Рівне) позовні вимоги відхиляє в зв’язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях (а.с. 84-86). На його думку, підстав для скасування оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень так само, як для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 673974 грн. та, відповідно, подання висновку про відшкодування заявленого ТОВ “Індекс” надмірно сплаченого податку на додану вартість за вересень, жовтень та грудень 2005 року в загальній сумі 855769,00 грн немає.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –відділення Державного казначейства України у м.Рівне у поданих суду поясненнях (а.с. 100-101) зазначає, що оскільки реєстри та висновки ДПІ у м.Рівне на відшкодування ТОВ ,Індекс” податку на додану вартість за вересень, жовтень та грудень 2005 року в загальній сумі 855769,00 грн. відсутні, у нього немає правових підстав для проведення відшкодування.

На підставі ст.60 КАС України, враховуючи подану прокуратурою Рівненської області заяву (а.с.103) до участі в справі було допущено прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Рівненської області.

При цьому прокурор, з огляду на доводи, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги та заперечення податкового органу, вважає, що останній діяв правомірно, а оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до чинного законодавства, оскільки у позивача відсутні правові підстави для бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, який брав участь у судових засіданнях, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об’єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Суд встановив та врахував таке.

Фахівцями державної податкової інспекції у м.Рівне проведені невиїзні документальні перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування ТОВ “Індекс” за вересень, жовтень та грудень 2005 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу.

Провівши вказані вище перевірки, податковим органом були складені акти від 06.02.2006 р. за № 171/108/23-300/31765741, від 24.03.2006року за № 426/240/23-300/31765741 та від 01.03.2006 року за № 306/181/23-300/31765741 (а.с. 47-51, 64-67, 68-76), в яких зроблено висновок про допущення ТОВ “Індекс” порушення вимог пункту 1.8. статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” за № 168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) та, відповідно, прийнято податкові повідомлення-рішення від від 09.02.2006 року за № 000052344/0/23-318, № 0000152344/0/23-318 та від 03.03.2006 року за № 0000112344/0/-23-318 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 673974 грн. (а.с. 44-47).

Крім того, в частині решти суми, заявленої ТОВ “Індекс” до відшкодування за грудень 2005 року, а саме 181795 грн., податковим органом рішення про зменшення взагалі не приймалось, ТОВ “Індекс” жодних повідомлень з цього приводу не отримувало і відповідно, висновок ВДК м.Рівне про відшкодування заявленої суми не подавався, хоча встановлений для цього максимальний термін в 60 днів сплинув.

Натомість, податкові повідомлення-рішення від від 09.02.2006 року за № 000052344/0/23-318, № 0000152344/0/23-318 від 28.03.2006 р. та від 03.03.2006 року за № 0000112344/0/-23-318 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 673974 грн. підлягають скасуванню з наступних правових підстав.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” за № 168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону, або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Нормами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного вище Закону регламентується, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно зпідпунктом 7.2.6 цього пункту).

В розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” за № 168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Як вбачається з матеріалів справи, перевірок на виконання вимог договору за № 10 від 02.08.2005 року та на підставі податкових накладних за № 97 від 04.11.2005 року, № 102 від 17.11.2005 року, № 96 від 04.11.2005 року, № 24 від 16.09.2005 року, № 1464 від 10.08.2005 року, № 1971 від 19.09.2005 року, видаткових накладних № 22 від 29.08.2005 року, № 25 від 07.09.2005 року, № 26 від 04.10.2005 року, № 27 від 18.10.2005 року, № 23/08 від 23.08.2005 року, № 3/10 від 03.10.2005 року, № 3/09 від 02.09.2005 року, товариством з обмеженою відповідальністю “Індекс” здійснювалось, на умовах оплати, придбання комплектів для захисту рук та ніг Ш-308, наплічників Ш-308 А, Етилацетату (марки А-25а) ємкість 1л. та бочок поліетиленових ємкістю200л.

Крім цього, в листопаді 2005 року ТОВ “Індекс” придбавало товаро матеріальні цінності від СПД –ФО Микуліна І.М.; (податкові накладні №№ 96,97 від 04.11.2005 року, № 102 від 17.11.2005 року) та від ПВП “Технолог” м.Харків позивачем на підставі податкової накладної № 29 від 17.11.2005 року було придбано наплічники Ш-308а.

На виконання вимог Закону України “Про податок на додану вартість” за № 168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) та за наявністю вищезазначених податкових накладних, ТОВ “Індекс” у відповідних звітних періодах і були віднесені до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

В подальшому, витрати понесені товариством у зв’язку з придбанням названих товарів (послуг), були включені ним до валових витрат відповідного періоду, правомірність чи неправомірність віднесення яких податковим органом у зазначених вище матеріалах перевірок не відображається.

Як свідчать обставини справи, позивачем суми податку на додану вартість, що зазначалися в зазначених вище податкових накладних, належним чином задекларовані у відповідних звітних періодах, а саме в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень та грудень 2005 року. Згадані податкові декларації належним чином прийняті податковим органом, про що свідчать вхідні штампи Рівненської ОДПІ.

Крім того, правомірність віднесення товариством з обмеженою відповідальністю “Індекс” до податкового кредиту податку на додану вартість, податковим органом, підтверджено матеріалами проведеної попередньої перевірки (довідка від 21.12.2005 року про результати позапланової документальної перевірки з питань підтвердження заявленої суми податку на додану вартість до відшкодування за вересень-жовтень 2005 року, а.с. 68-77), адже порушень податкового законодавства документальною перевіркою Рівненської ОДПІ не встановлено.

Вимогами пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” за № 168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Пунктом 1.3 статті 1 цього ж Закону платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Податковий орган не надав суду доказів, що податок на додану вартість по податковим накладним, включеним до податкового кредиту у відповідних звітних періодах, не надійшов до бюджету. При здійсненні контрольних функцій податкові органи перевіряли лише факти декларування податкових зобов’язань контрагентами, питання надмірної сплати не перевірялось, що не може перешкоджати одержанню відшкодування податку на додану вартість платниками податків.

При цьому посилання податкового органу на необхідність проведення перевірок “до виробника або постачальника” не відповідають положенням Закону України “Про податок на додану вартість” за № 168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), так як результати таких перевірок не можуть вплинути на податкові права і обов’язки позивача, оскільки він не може нести відповідальність за дії постачальника та контрагентів.

Виходячи з аналізу норм Закону України “Про податок на додану вартість” за № 168/97 від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), саме до повноважень податкових органів належить здійснення перевірки платників податків, а не суб’єктів господарювання, які, в свою чергу, не зобов’язані та не мають права перевіряти своїх контрагентів з питань оподаткування.

Відтак, обов’язок доведення правомірності декларування податку на додану вартість покладається на позивача, а податковий орган, в свою чергу, повинен довести факт відсутності надмірної сплати податку до бюджету.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання податкового органу на те, що ТОВ “Індекс” безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в листопаді 2005 року Податок на додану вартість в сумі 4038,00 грн. по трьом податковим накладним , виданим суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою, оскільки ті не містять печатки постачальника, в результаті чого відповідачем було зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на 4038,00 грн.

Перелік обов’язкових реквізитів, який має містити податкова накладна зазначено в п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. При цьому, норми, яка передбачала б обов’язкове скріплення податкової накладної печаткою суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи вищезазначений Закон не містить. Більше того, норми закону, яка б встановлювала обов’язковість здійснення господарської діяльності підприємцем –фізичною особою лише при наявності печатки –немає.

Наявність печатки є обов’язковою ознакою юридичної особи, відтак обмеження господарської діяльності підприємця –фізичної особи, в тому числі, стосовно неможливості оформлення податкової накладної без печатки, є незаконними.

Отже, враховуючи вищенаведене, позивачем правомірно включено до податкового кредиту у відповідних звітних періодах суми податку на додану вартість, сплачених при придбанні комплектів для захисту рук, ніг Ш-308, наплічників Ш-308А, Етилацетату (марки А-25а) ємкістю 1 л та бочок поліетиленових ємкістю 200 л, відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” за № 168/97 від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями).

Вимогами пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 даного Закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому поадтковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Також пп. 7.7.4 –7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для введення реєстру податкових декларацій у розмірі платників.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий борг має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний в п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, товариством з обмеженою відповідальністю “Індекс” дотримано вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” за № 168/97 від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 19 Конституції України “органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України”.

Відтак, відповідача не наділено законним правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні, які слугували підставою для віднесення ТзОВ “Індекс” до складу податкового кредиту податку на додану вартість (пп. 7.2.6 ст. 7 Закону), оскільки останні були складені в момент виникнення податкових зобов’язань продавця, що в свою чергу відповідає Закону України № 168/97 від 03.04.1997 р. “Про податок на додану вартість”, зокрема, містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 ст. 7 цього Закону.

При цьому, відповідачем не було надано суду ані вироку суду у кримінальній справі, ані рішення суду у цивільній справі, ані іншого належного доказу, який би підтверджував фіктивність первинних документів, якими позивачем були оформлені господарські операції.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, правовий порядок в Україні грунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

В свою чергу, чинне законодавство, зокрема Закон України “Про податок на додану вартість”, не встановлює обов’язки покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Відповідно до положень Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Таким чином, покладання податковим органом цього обов’язку на покупця –позивача–є таким, що суперечить чинному законодавству.

З огляду на це, податкові повідомлення-рішення Рівненської ОДПІ

- від 09.02.2006 року № 0000052344/0/23-318 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 130902 грн.;

- від 28.03.2006 року № 0000152344/0/23-318 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 539034 грн.;

- від 03.03.2006 року № 0000112344/0/23-318 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4038,00 грн.;

прийняті відповідачем з порушенням чинного законодавства, є такими, що порушують права і оспорювані законом інтереси позивача, як платника податків, а відтак підлягають визнанню нечинними в судовому порядку.

Відповідно до п.п.7.7.8 п.7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, після закінчення процедури, в тому числі, судового оскарження податковий орган протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний надати органу державного казначчейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи це, та зважаючи, що відповідно до п.2 ч.2 ст.162 КАС Україн, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, з огляду на те, що Рівненська ОДПІ реорганізована і на даний час всі функції по контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) на території м.Рівне передані до Державної податкової інспекції м.Рівне, яка в цій частині є правонаступницею Рівненської ОДПІ, позовні вимоги, як обгрунтовані підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов задоволити.

1.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Рівненської ОДПІ щодо ТзОВ “Індекс”

- від 09.02.2006 року № 0000052344/0/23-318 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 130902 грн.;

- від 28.03.2006 року № 0000152344/0/23-318 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 539034 грн.;

- від 03.03.2006 року № 0000112344/0/23-318 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4038,00 грн.;

всього на загальну суму 673974 грн.

2. Зобов’язати ДПІ м.Рівне подати до Відділення Державного казначейства у м.Рівне висновок про відшкодування заявленого ТзОВ “Індекс” надмірно сплаченого податку на додану вартість за вересень, жовтень та грудень 2005 року в загальній сумі 855769,00 грн.

3. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ “Індекс” (33027, м.Рівне, вул.Орлова,47, р/р 26003000772001 в РФ АТ “Укрінбанк” МФО 333216) сплачених судових витрат (судового збору) в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Видати виконавчі листи після набрання постановою суду законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив дану постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини –з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Коломис В. В.

Постанова підписана "31" липня 2006 р.