Постанова № 55654359, 09.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 876/6245/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняАндрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

07.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.11.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 38334,34 грн. та від 26.11.2012 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 20834,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу про заниження зобов'язання по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість є наслідком необґрунтованих тверджень про неможливість фактичної поставки позивачем товарів (сантехніки) покупцям - ТОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ». На підтвердження реальності господарських операцій із названими контрагентами позивач долучив усі наявні у нього первинні документи, оформлені по факту поставки, зокрема договори, накладні, податкові накладні, замовлення, документи стосовно оплати товарів. Окрім того, позивач долучив вантажно-митні декларації та рахунки-фактури, на підставі яких реалізований товар попередньо було ввезено на територію України. Позивач вважає, що він правомірно сформував валові доходи та валові витрати підприємства, а також податковий кредит та податкові зобов'язання по податку на додану вартість, а також у повному обсязі сплатив відповідні податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Натомість відповідач не надав суду обґрунтованих доказів того, що первинні документи містять недостовірні дані і що насправді товар відвантажено невстановленим особам, тобто іншим, аніж зазначено у первинних документах, оформлених за наслідками операцій позивача з ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 26.11.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 07.11.2012 року податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року №0002982320 та № НОМЕР_2 не відповідають критеріям, які наведено у частині третій статті 2 КАС України, оскільки ці рішення прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, ОСОБА_1 податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням відповідача замінив відповідача ОСОБА_1 податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на його правонаступника - ОСОБА_1 податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконкому Львівської міської ради 07.02.2003 року(а.с.14). Товариство діє на підставі статуту, затвердженого загальними зборами учасників товариства згідно з протоколом № 01 від 06.12.2012 року(а.с.8-13). Для здійснення статутної діяльності товариство має у власності нежитлове приміщеннями площею 16959 м2, що підтверджується витягом БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно(а.с.103). Із податкових розрахунків сум доходу, нарахованого та сплаченого на користь платників податку і сум утриманого з них доходу протягом 2-3 кварталу 2011 року слідує, що на ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» працювало більше тридцяти працівників(а.с.104,105).

У жовтні 2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова провела документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Вантажна база ЛЗТА» з питань правових відносин з ТзОВ «Крафт ЛВ» та ТзОВ «Промтехметал» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт від 07.11.2012 року № 1852/22-10/32327825 (далі - акт перевірки від 07.11.2012 року)(а.с.17-56). Позиція органу ДПС, яку викладено в акті перевірки від 07.11.2012 року, ґрунтується на тому, що господарські операції позивача із ТзОВ «Промтхметал» фактично не відбулись, оскільки названий контрагент, судячи зі змісту акта перевірки від 07.11.2012 року, не має необхідної матеріально-технічної бази, основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. В основу такого твердження покладено акт перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова, складений за наслідками перевірки цього платника, а також інформація, яку надав Головний відділ податкової міліції СДПІ ВПП у м. Львові на звернення податкового органу стосовно фіктивної діяльності підприємств, серед яких згадано й ТзОВ «Промтхметал». На підставі цього відповідач ствердив, що названий контрагент відсутній за своїм місцезнаходженням і фактично господарською діяльністю не займається. Відтак, первинні документи, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліках ВАТ «Вантажна база ЛЗТА» відображено результати діяльності підприємства, містять неправдиві відомості про поставку товару на ТзОВ «Промтехметал». Далі, проаналізувавши податкову та бухгалтерську звітність податковий орган вирішив, що ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» за підсумками першого кварталу 2011 року безпідставно списало зі складу товару на суму 83333 грн., оскільки фактичної реалізації цього товару покупцеві ТзОВ «Промтехметал» не відбулося і ці запаси використано не у господарській діяльності. Тому ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» «безпідставно завищило убуток балансової вартості запасів за перший квартал 2011 року на суму 68603,00 грн. за рахунок не відображення в додатку К1 Декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011 року запасів, використаних не у господарській діяльності.

Щодо ТзОВ «Крафт ЛВ», то ДПІ у Франківському районі м. Львова також зазначила про наявність ознак фіктивності у діяльності цього контрагента і про безпідставне завищення доходів на основі безтоварних операцій з цим підприємством за другий квартал 2011 року на 108333,33 грн. Оскільки відносини позивача із ТзОВ «Крафт ЛВ», як зазначив податковий орган, не мають достатньої доказовості, а згідно з даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальні цінності зі складу списано, отже їх було безоплатно передано, як вважає орган ДПС, невстановленим особам. На цій підставі орган ДПС вирішив, що позивач безпідставно занизив доходи від операційної діяльності за рахунок не включення до бази оподаткування податком на прибуток операцій з безоплатної передачі товару на загальну суму 108333,33 грн.

Що ж до коштів, які надійшли на рахунок ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» від ТзОВ «Крафт ЛВ» та ТзОВ «Промтехметал», то відповідач в акті перевірки від 07.11.2012 року зазначив, що ці кошти є попередньою оплатою, що відповідно до вимог Податкового кодексу України покладає на платника обов'язок сплатити у зв'язку з цим податок на додану вартість.

У підсумку перевірки орган ДПС дійшов до висновку про порушення ВАТ «Вантажна база ЛЗТА» вимог пункту 137.4. статті 137 Податкового кодексу України та пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 20833,00 грн. та пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 38333,34 грн.

На підставі акта перевірки податковий орган прийняв два податкових повідомлення-рішення від 26.11.2012 року: 1) № НОМЕР_1 про збільшення ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 38334,34 грн.; 2) № НОМЕР_2 про збільшення ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 20834 грн.(а.с.15-16).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На думку колегії суддів надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які посилався суд першої інстанції на обґрунтування свого рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Взаємовідносини між ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» та ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал» здійснювались згідно з укладеними між ними договорами купівлі-продажу № 020311 від 01.03.2011 року(з ТзОВ «Промтехметал») та № 128-К від 01.06.2011 року(з ТзОВ «Крафт ЛВ»)(а.с.72,80). Умовами цих договорів передбачено, що Постачальник (ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА») бере на себе зобов'язання систематично постачати і передавати у власність Покупцю (ТзОВ «Промтехметал» і ТзОВ «Крафт ЛВ» відповідно) санітарно-технічне обладнання, устаткування, матеріали, а також інші ТМЦ, далі - товар (обсяг, асортимент та термін поставки кожної партії погоджується сторонами окремо), а Покупець - прийняти і оплатити Постачальнику його вартість в строки та в порядку, передбачені цим договором.

На підтвердження виконання умов договорів, а також сплати позивачем ПДВ у складі ціни позивач надав наступні документи: платіжні доручення № 103 від 03.06.2011 року на суму 112000 грн., № 14 від 07.02.2011 року на суму 330000 грн. та № 23 від 239000 грн.; замовлення № 01 від 14.03.2011 року та замовлення № 01 від 31.05.2011 року; видаткову накладну № 68 від 16.03.2011 року на суму 100000 грн. та видаткову накладну № 127 від 08.06.2011 року; податкову накладну № 8 від 16.03.2011 року на суму 100000 грн. та податкову накладну № 1 від 01.06.2011 року на суму 130000,00 грн.; довіреність від 01.06.2011 року на отримання від ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» товарно-матеріальних цінностей, виданою на ім'я ОСОБА_2; картки бухгалтерського обліку по рахунку № 361 за березень 2011 року та червень 2011 року; довідку відділення АТ «УкрСиббанк» про рух коштів на рахунку ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА», відповідно до якої на користь позивача 16.03.2011 року від ТзОВ «Промтехметал» надійшло 100000 грн., призначенням платежу зазначено «оплата за сантехнічні вироби згідно з рахунком (…)»; виписку банку про надходження на його рахунок 130000 грн. від ТзОВ «Крафт ЛВ» з призначенням платежу «оплата за сантехнічні вироби(…)»(а.с.73-78, 81-87,100-102).

В свою чергу податковий орган на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування Товариством валових витрат та податкового кредиту вказав, що позивач не надав первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій за угодами, укладеними з ТзОВ «Промтехметал» і ТзОВ «Крафт ЛВ».

Задовольняючи позов суд першої інстанції, на підставі наявних у його розпорядженні доказів прийшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Проте колегія суддів ввважає за необхідне зазначити наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відповідач послався на фіктивність контрагентів позивача як суб'єкта господарювання і на підтвердження своїх доводів під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції надав вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 липня 2014 року, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ».

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07 липня 2014 року, зокрема встановлено, що ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою прикриття незаконної діяльності, здійснив придбання ТОВ «Промтехметал» (юр. адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 49/52) та перереєстрацію ПП «Воллі» (юр. адреса: м.Львів, вул.Ак.Лазаренка, 6-А, фактична адреса: вул.В.Великого, 34/137), ТОВ «Крафт ЛВ» (юридична та фактична адреса: м.Львів, вул.В.Великого, 61/160), та впродовж квітня-вересня 2011 року, будучи організатором, вчинив фіктивне підприємництво, чим заподіяв велику матеріальну шкоду державі та вчинив використання завідомо підроблених документів(а.с.204-207).

Колегія суддів зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Вищезазначене, на думку колегії суддів дає підстави для висновку, що подані Товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (замовлення, видаткові та податкові накладні, картки бухгалтерського обліку тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності ТзОВ «Промтехметал» і ТзОВ «Крафт ЛВ» свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА».

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ::

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступником якої є ОСОБА_1 податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі № 813/1007/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.Б. Заверуха

Судді:О.М. Гінда

ОСОБА_5