Постанова № 55654349, 10.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12207/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В., ,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 р. № 3826552802.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини цієї справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» (далі - ТОВ «Індустар-М») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Індустар-М» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Індустар-М» п. 102.5 ст. 102, п.п. 200.1, 200.4, 200.5 ст. 200 ПК України, наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. № 678, та безпідставне декларування суми залишку від'ємного значення попередніх (податкових) періодів, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року (рядок 30 декларації з податку на додану вартість) в сумі 293 901,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 25.05.2015 р. № 20/26-55-28-02/34867324 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 р. № 3826552802, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 293 901,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним ТОВ «Індустар-М» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що задекларована позивачем у лютому 2015 року сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 293901,00 грн. виникла у березні, вересні та жовтні 2010 року, а відтак позивач втратив право на отримання бюджетного відшкодування цієї суми на рахунок у банку, однак не позбавлений права на включення бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до повного його погашення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 200.1, 200.4, 200.5 ст. 200 ПК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України визначено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року: а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку; б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Аналогічний правовий підхід викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року № К/800/33007/13 у справі № 2а-17610/12/2670.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що спірна сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 293901,00 грн., яка була заявлена позивачем у лютому 2015 року, складається з сум бюджетного відшкодування, задекларованих у березні 2010 року - 64935,00 грн., у вересні 2010 року - 4957,00 грн. та в жовтні 2010 року - 224009,00 грн., відповідно до податкових декларацій за вказані звітні періоди та уточнюючого розрахунку до податкової декларації за березень 2010 року, які були прийняті відповідачем / а.с. 25-41 /.

Правомірність формування вказаних сум бюджетного відшкодування, правильність включення сум ПДВ до податкового кредиту були предметом перевірки податкового органу, за результатами якої складно довідки від 09.07.2010 р. № 499/07-20-34867324 та від 22.12.2010 р. № 1520/2-07-20-34867324, в яких не встановлено правопорушень з боку платника податків / а.с. 63-65 /.

У податковій декларації за лютий 2015 року позивачем зазначені суми (64935,00 грн. + 4957,00 грн. + 224009,00 грн. = 293901,00 грн.), задекларовані у березні, вересні та жовтні 2010 року, а також сума бюджетного відшкодування з ПДВ, яка виникла у січні 2015 року (32808,00 грн.) були вказані в рядку 30 податкової декларації як сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню /а.с. 113/.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Індустар-М» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 25.05.2015 р. № 20/26-55-28-02/34867324.

У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 293901,00 грн., яка виникла у березні, вересні та жовтні 2010 року, заявлена позивачем з порушенням п. 102.5 ст. 102, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, тобто зі спливом 1095 днів / а.с. 53 /.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 р. № 3826552802, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 293 901,00 грн.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що спірна сума саме бюджетного відшкодування 293 901,00 грн. була задекларована позивачем у березні, вересні, жовтні 2010 року, у межах 1095 днів з дня виникнення в нього права на відповідне бюджетне відшкодування з ПДВ, до 01.01.2015 р., та вказана у декларації за лютий 2015 року як сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, а отже, у відповідності з вимогами п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, тобто правова природа зазначеної суми є відмінною від грошових зобов'язань, на які поширюється п. 102.5 ст. 102 ПК України, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів відзначає, що приписи пункту 102.5 ст. 102 ПК України визначають правовідносини, які складаються з приводу бюджетного відшкодування ПДВ, а не з приводу формування суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів та її декларування, зокрема шляхом заявлення до бюджетного відшкодування.

Аналогічний правовий підхід викладено в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року № К/800/33007/13 у справі № 2а-17610/12/2670 та від 03 червня 2015 року № К/9991/62928/12 у справі № 0670/661/12.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наказ Міндоходів від 13.11.2013 р. № 678, на який відповідач посилається в акті перевірки від 25.05.2015 р. № 20/26-55-28-02/34867324 як на одну з підстав неправомірності декларування позивачем спірної суми податкових зобов'язань, втратив чинність 01.12.2014 р., а отже, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що виникли в лютому 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 р. № 3826552802, а судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року - скасуванню.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що ТОВ «Індустар-М» було сплачено судовий збір у розмірі 4945,08 грн. при зверненні до суду з даним адміністративним позовом / а.с. 11 / та в розмірі 5439,59 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції / а.с. 140 /, що разом складає 4945,08 + 5439,59 = 10 384,67 грн.

Тож, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, а саме з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь позивача становить 10 384,67 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 р. № 3826552802.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» (код ЄДРПОУ 34867324) судовий збір в розмірі 10 384,67 грн. (десять тисяч триста вісімдесят чотири гривні та шістдесят сім копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 10.02.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Карпушова О.В.