Ухвала суду № 55653844, 08.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 р.Справа № 816/4513/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. по справі № 816/4513/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві

до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава"

про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, звернувся до суду із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод Лтава", в якому просить стягнути в примусовому порядку невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, в розмірі 36920 грн. 57 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, відповідач має не погашену заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період з 16.05.2014 по 30.04.2015 по пенсіонеру ОСОБА_1 та за період вересень - жовтень 2015 року по пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3І, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка складає 36 920,57 грн. Оскільки вказана сума у добровільному порядку сплачена не була, в звязку з чим, підлягає стягненню за рішенням суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Завод "Лтава" на користь Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 36920,57 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, не надано належної оцінки обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що на призначення пенсій на пільгових умовах ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та іншим мають поширюватися положення статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зазначив, що ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10 не підтверджено проведеною відповідачем атестацією, право на пільгове пенсійне забезпечення. Крім того, ОСОБА_12 працювала на підприємстві в період з 01.08.1984 по 18.01.1991, тобто до прийняття Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також позивачем безпідставно включено до розрахунку фактичних витрат відомості про виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_11, оскільки вказані громадяни працювали на заводі "Комплект" ДВО "Лтава", і ніякого відношення до ПАТ "Завод "Лтава" не мають.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Завод "Лтава" пройшло встановлену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві.

В звязку з тим, що відповідачем не було в повному обсязі та вчасно відшкодовано Управлінню Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві витрати на виплату та доставку пенсій, призначених за списком №2 за період з 16.05.2014 по 30.04.2015 по пенсіонеру ОСОБА_1 та за період вересень - жовтень 2015 року по пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3І, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, у підприємства утворилась заборгованість у розмірі 36920,57 грн.

Враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку не було у встановлений строк сплачено суму заборгованості, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що відповідач, маючи обовязок відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в добровільному порядку вказаних виплат не проводив, в звязку з чим, за ним склалась заборгованість у розмірі 36920,57 грн., яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію на пільгових умовах: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Виходячи із аналізу вказаної норми, колегія суддів дійшла висновку, що відносно осіб, які набули право на отримання пенсій за віком на пільгових умовах, що передбачені статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зберігається той порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій, який діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто до 01.01.2004.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100% від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

При цьому, частиною четвертою статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно пункту 1 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 №1931-XII Закон України "Про пенсійне забезпечення" введено в дію з 01.01.1992 - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відтак, право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992 і після цієї дати не працювала на цих роботах. Наявності атестації робочих місць в даному випадку не вимагається. Водночас, особі, яка до і після 01.01.1992 працювала на роботах, передбачених списками №1 та №2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням результатів атестації робочих місць.

Згідно наявних в матеріалах справи копій розрахунків стажу встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 здобули необхідний трудовий стаж працюючи до і після 01.01.1992, а тому пенсії їм призначено відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.43,55,71,80,/зі звороту/, а.с. 51, 102, 124, 134).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості посилання відповідача на те, що ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 пенсію безпідставно призначено відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не згідно статті 100 вказаного Закону.

Також колегія суддів зазначає, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8 пенсію призначено на виконання вимог судових рішень.

Так, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.08.2013 у справі №554/7065/13-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013, управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м. Полтави зобовязано зарахувати період роботи ОСОБА_6 з 01.07.1986 по 23.06.1996 на ПАТ "Завод "Лтава" на посаді пресувальника виробів з пластмас до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м.Полтави призначити ОСОБА_6 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 "Виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 з 11.01.2013 (а.с. 126-131).

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.05.2013 у справі №554/170/13-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, зобовязано відділ пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м. Полтави усунути допущені порушення прав ОСОБА_7 шляхом нарахування пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 (а.с. 136-142).

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.01.2012 у справі №1625/2а-5205/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі призначити та нарахувати пенсію ОСОБА_4 за віком на пільгових умовах за списком №2, починаючи з 02.08.2011 (т. 1, а.с. 45-48).

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 23.09.2014 у справі №552/5007/14-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, зобовязано Управління Пенсійного фонду Київського району м. Полтави призначити та нарахувати ОСОБА_12 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 21.05.2014 (т.1, а.с. 72-76).

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 23.03.2015 у справі №554/2061/14-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, зобовязано Управління Пенсійного фонду Октябрського району м.Полтави призначити ОСОБА_8 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 16 серпня 2013 року та провести відповідні виплати пенсії (т. 1, а.с. 104-109).

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 22.09.2014 у справі №552/5674/14-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014, зобовязано Управління Пенсійного фонду Київського району м. Полтави призначити та виплачувати ОСОБА_10 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно з ч. 1 п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 20 лютого 2014 року (т. 1, а.с. 82-83, т. 2, а.с. 96-98).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №552/1238/14-а, яка набрала законної сили, зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави призначити ОСОБА_9 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 03.12.2013 (т. 1, а.с. 57-58).

Вказані судові рішення набрали законної сили та підлягають обовязковому виконанню.

З приводу продовження включення до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій пенсії ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до 28.04.2013) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску" від 04.04.2013 №184-VII, що набув чинності 28.04.2013, внесено зміни в абзац 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням внесених змін для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, починаючи з 28.04.2013 підприємства та організації повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій до набуття відповідними особами права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, за правилами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 народилась 04.02.1959 (т. 1, а.с. 50).

Таким чином, на підставі положень статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком у ОСОБА_3 виникає 04.08.2016, тому відповідно обовязок відповідача з відшкодування спірних витрат припиняється з наступного дня після досягнення цією особою пенсійного віку.

Враховуючи те, що законом в даному випадку обовязок з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій покладено на підприємство, яким є ПАТ "Завод "Лтава" і обставина, яка його припиняє, на момент виникнення спірних відносин, ще не настала, колегія суддів вважає обґрунтованим включення до розрахунків пенсії ОСОБА_3

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663 (далі Інструкція №21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У відповідності до приписів пункту 6.4 вищезазначеної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства, згідно вимог пункту 6.7 Інструкції №21-1, щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що позивачем на адресу ПАТ "Завод "Лтава" надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2015 року, з вересня 2015 року, з жовтня 2015 року (т. 1, а.с. 21-24, 12-15), які отримані 15.09.2015, 19.10.2015 відповідно (т. 1, а.с. 21, 11).

Однак, обовязку щодо відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідач не виконав, що підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача (т. 1, а.с. 37-40).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обовязку з відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 за вересень-жовтень 2015, які становлять 21127,18 грн.

Перевіряючи обґрунтованість включення до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_11, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач під час судового розгляду справи зазначив, що вказаним громадянам до стажу роботи за списком № 2 було зараховано період роботи на заводі "Комплект" ДВО "Лтава", разом з тим ПАТ "Завод "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект" ДВО "Лтава". ПАТ "Завод "Лтава" засноване відповідно до наказу Мінмашпрому України від 26.10.1994 №1384а шляхом перетворення ДП "Полтавський електромеханічний завод" у ВАТ "Лтава" і тому воно не мало в своєму складі в період з 1979 року заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", тому що це не допускалося діючим на той час законодавством СРСР та законодавством України. Також посилається на постанову Полтавського окружного адміністративного суд від 30.06.2009 у справі №2а-5286/09 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 у справі №816/4493/13-а.

Колегія суддів вважає необґрунтованими дані твердження відповідача, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі №1622/2а-349/11 зобовязано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 "Виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими у мовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно із п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28 вересня 2010 року (т. 1, а.с. 118-121).

На виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_2 з 28.09.2010 призначено пенсію за віком на пільгових умовах (т. 1, а.с. 111).

До пільгового стажу ОСОБА_2 зараховано роботу на Заводі "Комплект" Виробничого обєднання "Лтава" з 01.06.1981 по 22.08.1993.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 у справі №2а-3509/11/1609 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Полтава вирішити питання щодо призначення ОСОБА_5 пенсії на пільгових умовах за списком № 2 з урахуванням її стажу роботи на посаді пресувальника виробів із пластмас з 01 березня 1985 року по 01 квітня 1989 року та з 01 квітня 1989 року по 12 серпня 1996 року на посаді ливарника пластмас заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" (т. 1, а.с. 90-91).

На виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_5 з 22.10.2010 призначено пенсію за віком на пільгових умовах (т. 1, а.с. 85).

До пільгового стажу ОСОБА_5 зараховано роботу на Заводі "Комплект" Виробничого обєднання "Лтава".

Постановою Київського районного суду м. Полтави у справі №552/6264/14-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві призначити ОСОБА_11 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону станом на 16 травня 2014 року з дати звернення, з 16 травня 2014 року (т. 1, а.с. 65-69).

На виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_11 з 25.11.2013 призначено пенсію за віком на пільгових умовах (т. 1, а.с. 63).

До пільгового стажу ОСОБА_11 зараховано роботу контролером робіт по металопокриттю на ВАТ "Лтава" з 01.02.1985 по 01.10.1996.

Колегія суддів зазначає, що наказом Виробничого обєднання "Лтава" від 29.08.1979 №758а "Про перетворення філіалу ПЕМЗ в завод "Комплект" визначено, що "з 1 вересня 1979 року філіал Полтавського електромеханічного заводу іменувати Полтавський завод "Комплект" виробничого обєднання "Лтава" (т.2, а.с. 25).

Тобто, згідно вказаного наказу фактично змінено лише найменування філіалу Полтавського електромеханічного заводу.

Перейменування філіалу Полтавського електромеханічного заводу в Полтавський завод "Комплект" виробничого обєднання "Лтава" (без права юридичної особи) не змінило обсяг правоздатності та дієздатності цього субєкта і за своєю суттю перейменований субєкт від цього не перестав бути відокремленим підрозділом (філіалом) Полтавського електромеханічного заводу.

Посилання відповідача на те, що завод зі своїми органами управління та фінансування, що входив у виробниче обєднання та не мав права юридичної особи, згідно із постановою Ради Міністрів СРСР від 27.03.1974 №212, не міг бути філіалом іншого аналогічного заводу (ПЕМЗ), що теж не мав права юридичної особи та входив в це ж обєднання, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Дійсно, пунктом 1 Положення про виробниче обєднання (комбінат), затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 27.03.1974 № 212 (надалі - Положення №212) було передбачено, що виробниче обєднання (комбінат) є єдиним виробничо господарським комплексом, до складу якого входять фабрики, заводи, науково-дослідницькі, конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні та інші виробничі одиниці. Виробничі одиниці, що входять до складу виробничого обєднання (комбінату), не є юридичними особами і на них не поширює дію Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство.

Разом з тим, пунктом 6 Положення №212 визначено, що у необхідних випадках за рішенням відповідно міністерства (відомства) СРСР або Ради Міністрів союзної республіки виробничому обєднанню (комбінату) можуть бути підпорядковані окремі самостійні підприємства і організації, які користуються правами, передбаченими Положенням про соціалістичне державне виробниче підприємство. Обєднання, якому підпорядковані самостійні підприємства і організації, виступає стосовно них як вищестоящий орган. В цих випадках обєднання може централізувати повністю або частково виконання окремих виробничо-господарських функцій вказаних підприємств та організацій.

Згідно з пунктом 8 Положення №212, обєднання є юридичною особою з дня затвердження статуту.

Відповідно до пункту 38 Положення №212, майно виробничого обєднання (комбінату) складається з основних та оборотних засобів, що утворюють його статутний фонд, а також з фондів та іншого майна, закріпленого за обєднанням. У разі підпорядкування обєднанню самостійних підприємств та організацій їхнє майно відображається на самостійних балансах цих підприємств і організацій. У таких випадках обєднання складає зведений баланс.

Згідно розпорядження Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 27.02.1992 №149-р зареєстровано Полтавське державне виробниче обєднання "Лтава" (т. 2, а.с. 20).

Згідно пункту 1.4. Статуту обєднання, до його складу входили за рішенням трудових колективів: Полтавський електромеханічний завод головне самостійне підприємство; Завод Комплект м. Полтава (без права юридичної особи); Завод "Сектор" м. Жмеринка Вінницької області; СКБ при Полтавському електромеханічному заводі; Зіньківська філія Полтавського електромеханічного заводу, м.Зіньків Полтавської області; техніко-торгівельний центр "Електроніка", м. Полтава. Зазначеним пунктом також визначено, що вказані підприємства наділені правами юридичної особи (т.2, а.с. 21-24).

З огляду на викладене, Полтавський електромеханічний завод входив як самостійна юридична особа до складу Полтавського державного виробничого обєднання "Лтава", яке згідно пункту 1.1. Статуту знаходилося у віданні Державного комітету України по оборонній промисловості і машинобудуванню згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 №227 "Про заходи виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України".

Завод "Комплект" входив до обєднання без права юридичної особи. З огляду на те, що документи, які б свідчили про те, що Полтавський електромеханічний завод припинив цю філію, яка змінила найменування на "Завод "Комплект" ВО "Лтава", до суду відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що Завод "Комплект" не був позбавлений статусу філії Полтавського електромеханічного заводу.

На підставі викладеного, Завод "Комплект" м. Полтава (без права юридичної особи), який був філіалом Полтавського електромеханічного заводу, у 1992 році увійшов до складу Полтавського виробничого об'єднання "Лтава" разом з юридичною особою Полтавським електромеханічним заводом.

Крім того, Розпорядженням Виконавчого комітету міської ради народних депутатів м.Полтави від 29.11.1994 № 989-р зареєстровано ВАТ "Лтава" (т. 1, а.с. 36).

Згідно пункту 1.1. Статуту, ВАТ "Лтава" засновано відповідно до рішення Мінмашпрому України від 26.10.1994 №1384а шляхом перетворення державного підприємства - Полтавський електромеханічний завод у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 "Про корпоратизацію державних підприємств" (т.2, а.с. 37).

Місцезнаходженням ВАТ "Лтава" зазначено м. Полтава, вул. Р. Люксембург, 72 (аналогічне місцезнаходженню Полтавського державного виробничого обєднання "Лтава").

Пунктом 3.3 Статуту ВАТ "Лтава" передбачено, що Товариство є правонаступником державного підприємства заводу "ПЕМЗ" (Полтавський електромеханічний завод) (т.2, а.с. 38).

Законодавцем не було передбачено окремої процедури ліквідації або реорганізації філіалу юридичної особи, керівник якої діяв на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

Відтак, правонаступником юридичної особи державного підприємства заводу "ПЕМЗ", філіалом якого був завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", стало ВАТ "Лтава".

У свою чергу ПАТ "Завод "Лтава" є правонаступником ВАТ "Лтава", що підтверджується статутом (т.2, а.с. 52-64).

З приводу Полтавського державного виробничого обєднання "Лтава" (ідентифікаційний код 14307952), колегія суддів зазначає, що 30.03.2006 проведено державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи на підставі судового рішення, що не повязане з банкрутством юридичної особи (т.1, а.с. 164 зі звороту).

На час реєстрації Полтавського державного виробничого обєднання "Лтава" розпорядженням Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 27.02.1992 № 149-р діяв Закон України "Про підприємства в Українській РСР" від 27.03.1991 № 887-ХІІ, частиною 1 статті 4 якого було встановлено, що діяльність всіх підприємств, розташованих на території Української РСР, здійснюється відповідно до цього та інших законів Української РСР, а у випадках, передбачених ними, - також рішеннями Уряду Української РСР.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує, що Полтавське державне виробниче обєднання "Лтава" було зареєстровано за організаційно-правовою формою як обєднання юридичних осіб (т.1, а.с. 164).

На час виникнення спірних правовідносин, правовий статус обєднань підприємств було регламентовано ст. 3 Закону України "Про підприємства в Українській РСР", згідно якої, підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству Української РСР. Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи, і на них поширюється дія цього Закону. Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Підприємства, які входять до об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями. Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства. Об'єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять в нього. Ліквідація об'єднання здійснюється у порядку, встановленому цим Законом для підприємства. Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно з статутом об'єднання.

Згідно положень ч. 5 ст. 124 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 (в редакції, чинній на час ліквідації ВО "Лтава"), було визначено, що ліквідація господарського об'єднання провадиться за рішенням підприємств-учасників, а ліквідація державного (комунального) об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Ліквідація об'єднання підприємств здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом щодо ліквідації підприємства. Майно, що залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно зі статутом об'єднання підприємств чи договором.

З аналізу наведених норм випливає, що ліквідація обєднання підприємств не мала наслідком припинення підприємств, що входили до його складу, майно обєднання розподілялося між його учасниками.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про помилковість твердження відповідача на те, що Завод "Комплект" припинив свою діяльність одночасно із ліквідацією Полтавського виробничого обєднання "Лтава".

Таким чином, приймаючи до уваги, що завод "Комплект" був філією Полтавського електромеханічного заводу, який був перетворений у ВАТ "Лтава", яке не припинило свою діяльність із ліквідацією Полтавського виробничого обєднання "Лтава", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що ВАТ "Лтава" є правонаступником Полтавського електромеханічного заводу разом із філією - заводом "Комплект", а ПАТ "Завод "Лтава" є правонаступником ВАТ "Лтава".

Доказів, які б підтверджували відсутність вказаного факту правонаступництва (зокрема, ліквідаційний баланс ВО "Лтава" або інші документи) відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду надано не було.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання заявника апеляційної скарги на відсутність обовязку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на Заводі "Комплект".

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції №21-1, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на адресу ПАТ "Завод "Лтава" надіслано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у період з 16.05.2014 по 30.04.2015 (т. 1, а.с. 18), який отриманий відповідачем 19.10.2015 (т. 1, а.с. 16-18).

Обовязок щодо відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідач не виконав, що підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача.

З приводу посилання заявника апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 у справі №2а-5286/09 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 року у справі № 816/4493/13-а (т. 1, а.с. 152-156), якими встановлено, що ВАТ "Лтава" не є правонаступником Заводу "Комплект" ВО "Лтава", як на преюдицію для даних правовідносин та обставину, яка в силу ч. 1 ст. 72 КАС України не потребує доказування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Водночас, передбачене частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 "Щодо застосування ст. 72 КАС України" зазначив, що у разі, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є іншими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної або господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, оскільки досліджені документи в даній справі, аналіз яких викладено вище, не можуть бути проігноровані судом при вирішенні даного спору, колегія суддів вважає за необхідне відійти від позиції, викладеної у судових рішеннях, на які посилається відповідач.

Крім того, судовими рішеннями, які набрали законної сили, в інших справах (№816/309/15-а, №816/4386/14, №816/816/13-а (т. 2, а.с. 65-95), встановлено протилежні факти, а саме, факт правонаступництва відповідачем прав та обовязків Заводу "Комплект".

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача обовязку відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пенсії призначених на пільгових умовах та, як наслідок, обґрунтованості вимог позивача про стягнення вказаної суми заборгованості.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за ним утворилася заборгованість в загальному розмірі 36920,57 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності суми заборгованості або обовязку сплачувати вказані кошти.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. по справі №816/4513/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. по справі №816/4513/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_13Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_14 ОСОБА_15

Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2016 р.