Ухвала суду № 55653785, 02.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5224/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусика А.Г.,

суддів Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси до Публічного акціонерного товариства "Одеське СКТБ Продмаш" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси (далі УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Одеське СКТБ Продмаш" (далі ПАТ) про стягнення заборгованості по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 487,12 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд стягнув з ПАТ на користь УПФУ заборгованість по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів науковим працівникам у розмірі 243,56 грн..

Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ було подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач знаходиться на обліку в УПФУ з 12 вересня 1997 року за №0603 як платник страхових внесків відповідно до ст.14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно вимог, встановлених Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372, позивачем направлялися на адресу відповідача повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, які були належним чином отримані з боку відповідача.

Проте, у строки, встановлені чинним законодавством, відповідач не погасив вказані витрати, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення УПФУ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ повинно відшкодовувати не 100% різниці між сумою пенсії за Законом України Про наукову та науково-технічну діяльність та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів для наукових (науково-педагогічних) працівників, а 50% вказаної різниці.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.9 ст.24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (далі Закон) різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Положеннями п.2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року №372, яким визначено механізм фінансування різниці у розмірі пенсії, встановлено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство "Одеське СКТБ Продмаш" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Одеське спеціальне конструкторсько-технологічне бюро продовольчого машинобудування" на підставі наказу Міністерства промислової політики України від 18 січня 1994 року №46 та Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15 квітня 1993 року №210/93. Отже, до 1993 року включно Одеське СКТБ Продмаш 100% фінансувалось за рахунок державного бюджету. Пізніше, 18 січня 1994 року Одеське СКТБ Продмаш було корпоратизоване у Відкрите акціонерне товариство і тільки після цього відсоток бюджетного фінансування зменшився, але до 2005 року був більш як 70%. Таким чином, до моменту корпоратизації відповідач був бюджетною установою. Наведені обставини позивачем спростовані не були та підтверджуються постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року по справі №815/57/13-а, яка набрала законної сили, а обставини встановлені нею мають статус преюдиційних.

Відповідно до п.4 вищенаведеного Порядку у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Отже, враховуючи все вищенаведене та приймаючи до уваги, що частково на протязі часу роботи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідач був державним підприємством, колегія суддів приходить до висновку, що різниця між сумою пенсії, призначеної за Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств фінансується у співвідношенні: за рахунок коштів державного бюджету в розмірі 50 відсотків різниці у розмірі пенсії; за рахунок коштів цих підприємств в розмірі 50 відсотків різниці у розмірі пенсії, а не 100% за рахунок коштів цих підприємств, як правильно вважав суд першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам за Законом та сумою пенсії, призначеною відповідно до інших законодавчих актів підлягають частковому задоволенню, а з ПАТ належить стягнути 243,56 грн. з урахуванням вказаного співвідношення.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи УПФУ, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_5 Суддя: Суддя: Л.Є Зуєва ОСОБА_6