Постанова № 55653476, 04.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 лютого 2016 р. № 820/11611/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль"до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енліль" (далі по тексту - позивач, ТОВ «Енліль») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту відповідач, Основянська ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000252202 від 17.09.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль", за результатами якої складено акт перевірки № 284/20-38-22-02-04/33818784 від 03.08.2015 року, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000252202 від 17.09.2015 року. Позивач зазначає, обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення п. 198. 2, 198. 3, 198.6 ст. 198, п. 201. 1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем зайво включено до податкового кредиту сума 224436 грн. за правочинами, укладеними із ТОВ "Пегасагротрейд", у зв'язку із не підтвердженням реальності здійснення господарських взаємовідносин із постачальником. Позивач вважає вказані висновки відповідача помилковими та такими, що не підтверджується матеріалами справи, а, отже, не впливають на законність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту. На думку позивача ним правомірно сформовано податковий кредит та визначено суму від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки при визначенні показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та їх подальшого відображення у відповідних звітних податкових періодах ним бралися до уваги належним чином оформлені первинні документи, на підставі яких було здійснено реальне постачання товару від контрагента - ТОВ "Пегасагротрейд". У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.02.2016 року проти позову заперечив, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в актах перевірки. Вказує, що підставою для винесення податкових повідомлень рішень відносно позивача, слугували відображені в актах перевірок висновки про відсутність факту реального здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ "Пегасагротрейд" в частині придбання товару, внаслідок чого ТОВ "Енліль" на порушення п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит, що призвело до завищення відємного значення податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 224436,00 грн. Крім того, у письмових запереченнях відповідач посилався на акт перевірки ТОВ "Пегасагротрейд" від 15.12.2014року № 5491/20-38-22-05-08/38382546, яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій у періоді з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, податкові зобовязання та податковий кредит з податку на додану вартість зменшено до нуля, а відповідно до ІС "Податковий блок" до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Пегасагротрейд". У зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енліль" пройшло процедуру державної реєстрації та зареєстровано як юридична особа 23.11.2005 року, номер запису про реєстрацію юридичної особи 14801020000018678, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т. 1 а.с. 59-68).

Крім того, 06.12.2005 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 29025591 про реєстрацію платника податку на додану вартість, бланк серія НБ № 240461, видане 06.12.2005 року (т. 1 а.с. 70) та мав статус платника податку на додану вартість на момент проведення перевірки.

Згідно довідки АА № 742915 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного Управління статистики у Харківській області від 30.11.2012 року, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відносно позивача від 30.04.2013 за № 16404907, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відносно позивача від 17.06.2014 за № 18850435основним видом діяльності ТОВ "Енліль" за КВЕД-2010 є: 10.61 виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості.

Із матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегасагротрейд" за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 03.08.2015 року № 284/20-38-22-02-04/33818784 (т. 1 а.с. 23-32).

Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль" з постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегасагротрейд" у квітні 2013 року на загальну суму 1346616 грн., у тому числі податку на додану вартість у розмірі 224436 грн., також встановлено порушення п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення рядку 19 (відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного періоду) податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року на суму 16364 грн. та до завищення рядку 24 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року на суму 208072 грн. (т. 1 а.с. 32).

Не погодившись із висновками акта перевірки позивач подав до контролюючого органу письмові заперечення на акт перевірки від 03.08.2015 року, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки від 03.08.2015 року № 284/20-38-22-02-04/33818784 залишені без змін (т.1 а.с.33-48).

Судом встановлено, що на підставі акта перевірки від 03.08.2015 року № 284/20-38-22-02-04/33818784 Основянською обєднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 17.09.2015 року винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Енліль" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 224436,00 грн. за основним платежем (т. 1 а.с.21).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та звернувся зі скаргою від 21.10.2015 року до Головного управління ДФС у Харківській області. Так, рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 18.11.2015 року №3992/10/20-40-10-04-14 податкове повідомлення-рішення Основянської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 17.09.2015 року № НОМЕР_1 - залишено без змін, а скарга - без задоволення (т. 1 а.с. 49-67а).

З дослідженого акта перевірки від 03.08.2015 року № 284/20-38-22-02-04/33818784 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті висновок про нереальність здійснення господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль" з постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегасагротрейд".

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у період, що перевірявся, мав господарські відносини із ТОВ "Пегасагротрейд", яке зареєстроване як юридична особа 28.09.2012 року, номер запису 14801020000053855, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 17.01.2013 та Статутом ТОВ "Пегасагротрейд" від 2012 року (т. 1 а.с. 73-79).

Згідно довідки АА з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного Управління статистики у Харківській області від 08.10.2012 року основними видами діяльності ТОВ "Пегасагротрейд" за КВЕД-2010 є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомо майна (т. 1 а.с.80-81).

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енліль" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегасагротрейд" (продавець) 04.04.2013 року укладено договір купівлі-продажу №0404-0113, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар згідно специфікації, а покупець - прийняти та сплатити цей товар.

Відповідно до підпункту 1.4 договору купівлі-продажу № 0404-0113 від 04.04.2013 року позивач і ТОВ "Пегасагротрейд" визначили, що найменування, асортимент, кількість, пакування, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару, що постачається та загальна вартість товару мають бути відображені в специфікації до договору, яка є невідємною частиною цього договору.

Підпунктом 3.1 договору купівлі-продажу № 0404- 0113 від 04.04.2013 року позивач і ТОВ "Пегасагротрейд" узгодили, що умови та строки поставки товару визначаються у специфікації до цього договору.

Згідно п. 8.4 договору купівлі-продажу № 0404- 0113 від 04.04.2013 року право власності на товар переходить до позивача в момент підписання ТОВ "Пегасагротрейд" видаткової накладної на товар.

За специфікацією № 1 від 04.04.2013 р. до договору купівлі-продажу № 0404- 0113 від 04.04.2013 р. позивач та "Пегасагротрейд" узгодили, що ТОВ "Пегасагротрейд" має поставити позивачу 213 тон пшениці, загальна вартість якої становить 496290,00 грн., в тому числі ПДВ 82715,00 грн. (т. 1 а.с. 87)

За специфікацією № 2 від 10.04.2013 р. до договору купівлі-продажу № 0404- 0113 від 04.04.2013 р. позивач та ТОВ "Пегасагротрейд" узгодили, що ТОВ "Пегасагротрейд" має поставити позивачу 240 тон пшениці мякої VI класу, загальна вартість якої становить 559200,00 грн., в тому числі ПДВ 93200,00 грн.(т. 1 а.с. 128).

За специфікацією № 3 від 18.04.2013 р. до договору купівлі-продажу № 0404- 0113 від 04.04.2013 р. позивач та ТОВ "Пегасагротрейд" узгодили, що ТОВ "Пегасагротрейд" має поставити позивачу 77 тон озимої пшениці, загальна вартість якої становить 179410,00 грн., в тому числі ПДВ 29901,67 грн.(т. 1 а.с. 168).

За специфікацією № 4 від 19.04.2013 р. до договору купівлі-продажу № 0404- 0113 від 04.04.2013 р. позивач та ТОВ "Пегасагротрейд" узгодили, що ТОВ "Пегасагротрейд" має поставити позивачу 26 тон озимої пшениці 2012 року, загальна вартість якої становить 60580,00 грн., в тому числі ПДВ 10096,67 грн. (т. 1 а.с. 184)

За специфікацією № 5 від 24.04.2013 р. до договору купівлі-продажу № 0404- 0113 від 04.04.2013 р. позивач та ТОВ "Пегасагротрейд" узгодили, що ТОВ "Пегасагротрейд" має поставити позивачу 25 тон озимої пшениці 2012 р., загальна вартість якої становить 57750,00 грн., в тому числі ПДВ 9625,00 грн.(т. 1 а.с. 185)

Відповідно до п. 13.1 договір купівлі-продажу № 0404-0113 від 04.04.2013 року діяв до 31.12.2013 року.

Судом встановлено, що пшениця, пшениця мяка VI класу, озима пшениця, озима пшениця 2012 року поставлена ТОВ "Пегасагротрейд" за специфікаціями № № 1-5 до договору купівлі-продажу № 0404-0113 від 04.04.2013 року в квітні 2013 року, що підтверджується витягами з журналів реєстрації лабораторних аналізів, середньодобових проб при прийманні зерна М-1 та М-2 позивача; картками лабораторії позивача № 116 від 04.04.2013 року, № 117 від 05.04.2013 року, № 121 від 06.04.2013 року, № 125 від 10.04.2013 року, № 128 від 11.04.2013 року, № 131 від 12.04.2013 року, № 133 від 13.04.2013 року, № 47 від 16.04.2013 року, № 134 від 17.04.2013 року, № 136 від 18.04.2013 року, № 139 від 20.04.2013 року, № 144 від 25.04.2013 року, № 138 від 19.04.2013 року; витягом з журналу приходу сировини позивача; видатковими накладними ТОВ "Пегасагротрейд" № 4/04-2 від 04.04.2013 року, № 5/04-2 від 05.04.2013 року, № 5/04-3 від 05.04.2013року, № 6/04 від 06.04.2013 року, № 10/04-3 від 10.04.2013 року, № 18/04-3 від 18.04.2013 року, № 18/04-4 від 18.04.2013 року, № 18/04-5 від 18.04.2013 року, № 11/04-4 від 11.04.2013 року, №11/04-5 від 11.04.2013 року, № 12/04-3 від 12.04.2013 року, № 12/04-4 від 12.04.2013 року, № 13/04 від 13.04.2013 року, № 13/04-1 від 13.04.2013 року, № 16/04-3 від 16.04.2013 року, № 16/04-5 від 16.04.2013 року, № 17/04-1 від 17.04.2013 року, № 19/04 від 19.04.2013 року, № 19/04-1 від 19.04.2013 року, № 20/04-1 від 20.04.2013 року, № 20/04 від 20.04.2013 року, № 25/04-1 від 25.04.2013 року; товарно-транспортними накладними ТОВ "Пегасагротрейд" з відмітками представників позивача щодо фактичної ваги зерна, а саме: ТТН № Р4/04-2 від 04.04.2013 року, накладною № 18 від 05.04.2013 року, ТТН серія 01 АА № 581602 від 05.04.2013 року, ТТН серія БЗС № 625232 від 06.04.2013 року, накладною № 20 від 10.04.2013 року, накладною № 141 від 18.04.2013 року, накладною № 3 від 18.04.2013 року, накладною № 18/1 від 18.04.2013 року, ТТН серія БЗС № 625294 від 11.04.2013 року, накладною № 30 від 11.04.2013 року, накладною № 12/1 від 12.04.2013 року, накладною №16 від 12.04.2013 року, накладною № 5 від 13.04.2013 р., накладною № 13/1 від 13.04.2013 року, накладною № 16/2 від 16.04.2013 року, накладною № 16/1 від 16.04.2013 року, накладною № 17/1 від 17.04.2013 року, накладною № 8 від 19.04.2013 року, накладною № 19/1 від 19.04.2013 року, накладною № 14 від 20.04.2013 року, накладною № 20/2 від 20.04.2013 року, накладною № 8 від 25.04.2013 року (т. 1 а.с. 88-105, 120-127, 129-146, 159-167, 169-176, 181-183, 186-189, 195-196, 204-246).

Судом встановлено, що наявність у ТОВ "Пегасагротрейд" товару, а саме пшениці, пшениці мякої VI класу, озимої пшениці, озимої пшениці підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладні про відвантаження товару ТОВ "Новоолександрівське", Державним підприємством "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат", Фермерським Господарством "Клепки", Державним підприємством Дослідного Господарства "Червоний жовтень" інституту рослинництва імені ОСОБА_3 УААН, Сільськогосподарським ТОВ "Агросвіт" та свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, з яких вбачається, що протягом квітня 2013 року сільськогосподарські підприємства ТОВ "Новоолександрівське", ДП "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат", ФГ "Клепки", ДП ДГ "Червоний жовтень" інституту рослинництва імені ОСОБА_3 УААН, Сільськогосподарське ТОВ "Агросвіт" були зареєстровані як субєкти спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (т. 1 а.с. 107-119, 148-158, 176-180, 191-194).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, що виписані позивачу ТОВ "Пегасагротрейд", внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача у січні 2014 року (т. 1 а.с.248-250, т. 2 а.с. 1-2). Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту також в січні 2014 року.

Згідно довідок позивача від 19.10.2015 року № 184 та від 11.12.2015 року вихідний № 217 (т. 2 а.с. 25, 48) із придбаної від ТОВ "Пегасагротрейд" пшениці, пшениці мякої VI класу, озимої пшениці, озимої пшениці позивачем було вироблене борошно пшеничне, яке було в подальшому поставлене позивачем в тому числі Підприємству з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" та ТОВ "Техноком" за відповідними договорами поставки борошна пшеничного.

Оплата товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень із відмітками банківської установи про оплату товару ( т. 2 а.с. 3-24).

Абзацом першим п. 15 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на квітень 2013 року, встановлене, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у своїх контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем і відповідачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам справи.

Крім того, суд також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обовязкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 Податкового кодексу України.

За правилами п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу приписів п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 вищевказаного кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та сплати податку до бюджету. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку, є індивідуальною і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості замовлених товарів були обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідні суми за перевіряємий період та правомірно визначив від'ємне значення податку на додану вартість за операціями із контрагентами та заявлено до бюджетного відшкодування відповідні суми.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Основянською ОДПІ податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.09.2015 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.09.2015 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Енліль" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 224436, 00 грн. (двісті двадцять чотири тисячі чотириста тридцять шість гривень) за основним платежем.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, м. Харків, вул. Червоношкільна наб., 16, код 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль" (61035, м. Харків, вул. Матросова, 9, код ЄДРПОУ 33818784) суму сплаченого судового збору в розмірі 3366, 54 грн. (три тисячі триста шістдесят шість гривен 54 копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.