Ухвала суду № 55652767, 04.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3616/15 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Митного посту «Східний термінал» Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 29.07.2015 року №125110011/2015/010127/2; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2015 року №125110011/2015/00167.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» (Покупець) та компанією «Solifinance OU» - Таллінн, Естонія (Продавець) укладено контракт №01/10-1-IM (далі - Контракт), відповідно до пункту 1 якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах FOB Валенсія, Іспанія (склад Покупця) товари згідно інвойсам (рахункам-фактур), доданих при фактичному отриманні кожної партії товарів. При поставці додаткових груп товарів Продавець та Покупець можуть узгодити їх вид та умови поставки в окремих Пропозиціях. Загальна вартість даного Контракту складає 1000000,00 (один мільйон) доларів США.

Згідно з пунктом 3 Контракту, товар по даному Контракту буде поставляться вантажним транспортом по базису FOB («Інкотермс 2000») - Валенсія.

01.04.2015 року між Товариством (Покупець) та компанією «Solifinance OU» - Таллінн, Естонія (Продавець) укладено додаткову угоду до Контракту (далі - Додаткова угода), відповідно до пункту 1 якого пункт 1 Контракту викладено в наступній редакції: Продавець продає, а Покупець купує товари згідно інвойсам (рахункам-фактур), доданих при фактичному отриманні кожної партії товарів. При поставці додаткових груп товарів Продавець та Покупець можуть узгодити їх вид та умови поставки в окремих Пропозиціях. Сторони даного Контракту узгодили, що Покупець є офіційним дистриб'ютором товарів в Україні, придбаних у Продавця, виробниками яких є компанії: PAMESA CERAMICA S.L. (торгові марки «Pamesa Ceramica», «Home», «Atrium»), GRESPANIA S.A., CERAMICA SALONI S.A.U. (торгові марки «Ceramica Saloni», «Newker») та інші (згідно переліку, зазначеному в Додатковій угоді). Покупець здійснює продаж від свого імені і за свій рахунок товарів, що поставляються Продавцем, по власним каналам збуту на території України. Загальна вартість даного Контракту складає 7000000,00 (сім мільйонів) доларів США.

Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди, дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Контракту.

Судом встановлено, що на підставі вищезазначеного контракту Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» імпортувало до України керамічну плитку.

З метою отримання товару на підставі контракту та його митного оформлення, 27.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» до митниці подало митну декларацію №125110011/2015/010364 (далі - МД), в якій задекларувало три види товару, а саме: товар №1: плитка керамічна облицювальна глазурована, завтовшки не більше 15 мм, з кам'яної кераміки для покриття підлоги; товар №2: плитка керамічна облицювальна глазурована, завтовшки не більше 15 мм, із тонкої кераміки для внутрішнього облицювання; товар №3: рекламні зразки для власного використання під час спеціалізованих виставок, плитка керамічна облицювальна глазурована, завтовшки не більше 15 мм, із тонкої кераміки для внутрішнього облицювання стін: рекламний демонстраційний стенд зі зразками плитки для стін. Товариство заявило вартість вищевказаних товарів у загальній сумі 6843,21 USD (гр. 22 МД), що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD - 22,07352000) становить 151053,732799 грн., хоча в гр. 12 МД Товариство вказало 223584,25 грн.

На підтвердження митної вартості товару, разом із вищезазначеною МД до митниці Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» надало пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0001248 від 28.11.2012, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №8451/1 від 24.07.2015, коносамент (Bill of Lading) №CAM12711 від 03.07.2015, документ, що підтверджує вартість перевезення товарів, №2659 від 22.07.2015, прейскурант (прайс-лист) виробника товару №18/14 від 01.07.2015, рахунок-фактуру (інвойс) №593/15 від 01.07.2015, декларацію про походження товару №593/15 від 01.07.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно МД виключно на товар №1 спрацювала система АСАУР за кодами форм митного контролю «105-2, 106-2, 202-1», що передбачають необхідність здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів та проведення часткового митного огляду.

Так, митницею було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за МД відносно товару №1 та повідомлено позивача, шляхом надсилання на його електронну адресу листа, про те, що оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності (різні умови поставок в товаросупровідних документах і МД) та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, потрібно надання наступних документів: транспортних перевізних документів, а саме: договір про транспортно-експедиційні послуги, заявка, рахунок-фактура від виконавця договору; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; якщо здійснювалось страхування - страхових документів; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, у відповідь на вищезазначений лист Митниці, позивач 29.07.2015р. надіслав відповідачу лист, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» повідомило Митницю про те, що з запитом ознайомлене та надати додаткові документи немає можливості, а також просило винести рішення без врахування терміну, передбаченого статтею 53 Митного кодексу України.

Враховуючи вищезазначений лист, 29.07.2015 року митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010127/2, згідно якого, відповідачем на підставі наявних відомостей та із застосуванням другорядного методу митної вартості - резервного, визначено митну вартість товару №1 МД в розмірі 7793,01 USD за 750,40 одиниць товару (вартість за одиницю - 10,3851 USD).

Підстави визначення митної вартості за другорядним методом зазначені у графі 33 вищезгаданого рішення, а саме: Метод №2 не застосовується тому, що надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, декларант відмовився від надання додаткових документів та у зв'язку з невиконанням вимог статті 59 Митного кодексу України. Метод №3 не застосовується, у зв'язку з невиконанням вимог статті 60 Митного кодексу України. Метод №4 та №5 не застосовуються, у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Метод №6 - митну вартість скориговано відповідно до раніше визначеної митної вартості за МД від 15.06.2015 №209120000/2015/822761. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій, відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня, відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду. Проведено консультацію між митним органом та декларантом, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визначена митним органом: транспортні перевізні документи, а саме: договір про транспортно-експедиційні послуги, заявка, рахунок-фактура від виконавця договору; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листів) виробника товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Митниця також оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2015 року №125110011/2015/00167, у якій Товариству повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, а саме: подання нової ВМД з дотриманням вимог РМВ від 29.07.2015 року №125110011/2015/010127/2.

Згідно оскаржуваного рішення, митна вартість товарів визначалася відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних митним органом вартостях.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, позивачем подано до відповідача нову митну декларацію від 29.07.2015 року №125110011/2015/010528, у якій вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом.

Водночас, позивач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2015 року №125110011/2015/010127/2 таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. ст. 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

У відповідності до статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Слід зазначити, що відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Однак, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 року у справі №21-498а15.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, дані висновки мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару №1, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а саме: за результатами розгляду наданих документів було виявлено, що вони містили певні розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару №1.

У зв'язку з розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів №1, а відтак і достатньо підстав для витребування додаткових документів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з нормами митного законодавства декларант є зацікавленою особою щодо оформлення задекларованого ним товару і повинен довести правильність визначення ним митної вартості. При цьому, декларант має право, у випадках та в порядку, визначених Митним кодексом України, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. Разом з тим, доказів звернення позивача до митного органу із таким запитом суду не надано, що свідчить про зрозумілість підстав невизнання митної вартості товару №1 та необхідність витребування у позивача додаткових документів.

В ході перевірки митним органом поданих до митного оформлення документів за МД було встановлено, що вони не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Однак, у відповідності до глави 1 розділу 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 року №651, відомості про митну вартість товарів вказуються у графі 12 у валюті України. У правому підрозділі графи 22 зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи (або сума фактурних вартостей за ЄАД і аркушами специфікації).

З графи 22 МД вбачається, що фактурна вартість товару складає 6843,21 дол. США, що в перерахунку на гривні за курсом, зазначеним в графі 23, складає 151053,73 грн. в той час як митна вартість товарів згідно з даними графи 12 становить 223584,25 грн.

Надані декларантом разом з МД документи (контракт з додатковою угодою, рахунки) підтверджують лише фактурну вартість товару, але не відображають усіх складових митної вартості товару, зокрема, відсутні документи, передбачені пунктами 6 і 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Крім того, митним органом виявлено, що вони містили розбіжності, а саме у графі 44 МД позивач задекларував контракт купівлі-продажу №01/10-ІМ від 01.10.2010 року під кодом 4104, що відповідно до Класифікатора документів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» означає «зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів».

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що ТОВ «Еталон-К» здійснює імпорт «плитка керамічна облицювальна глазурована» за зовнішньоекономічним контрактом із компанією Solifinance OU Таллінн Естонія (продавець), яка не є виробником вищезазначеного товару.

Виробниками товарів значаться компанії, відповідно до переліку виробників товару зазначених у п. 1 додаткової угоди б/н від 01.04.2015 року до контракту купівлі-продажу №01/10-ІМ від 01.10.2010 року, що підтверджено у графі 31 МД від 27.07.2015 року №125110011/2015/010364, тощо. Якщо продавець не є виробником товару, це може значно впливати на митну вартість товару. Отже, митне оформлення товарів здійснювалось за непрямим контрактом.

З огляду на викладене, позивач мав задекларувати контракт під кодом 4100, що відповідно до класифікатора означає «зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів».

Також, митним органом було встановлено розбіжності і в умовах поставки товарів.

Так: у графі 20 МД умовами поставки визначено FOB ES Castelon, тоді як у п. 3 контракту купівлі-продажу №01/10-ІМ від 01.10.2010 року умовами поставки значиться FOB («Інкотермс 2000») - Валенсія, у інвойсі №593/15 від 01.07.2015 року (до товару №1) - FOB (Free On Board) Валенсія, у прайс-листі №18/14 від 01.07.2015 року виданий продавцем (компанією Solifinance OU Таллінн Естонія) - EXW.

Також, судом першої інстанції вірно зауважено, що прайс-лист надано від компанії SOLIFINANCE OU, що є продавцем товару, а не виробником. Ціни в прайс-листі вказані на умовах EXW, без зазначення місця знаходження заводу, що суперечить вимогам міжнародних правил Incoterms 2010.

Крім того, митне оформлення товару №1 здійснювалось на умовах FOB, відповідно до вимог міжнародних правил Incoterms 2010, оплата основного перевезення покладається на покупця та не включена у вартість товару. Для підтвердження вартості перевезення товару, декларантом надано довідку про транспортні витрати, що суперечить вимогам наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 року «Про затвердження Форми декларації митної вартості товарів та Правил її заповнення» та не підтверджує жодну із складових митної вартості товару.

Умови поставки «франко-борт» означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, у даному випадку згідно контракту та інвойсу - пункт відвантаження м. Валенсія. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FОВ зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, то тоді слід застосовувати термін FСА.

За умовами поставки FОВ у продавця відсутні зобов'язання щодо перевезення та страхування товару.

Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5 правил Інкотермс, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. З моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження всі ризики та витрати покладаються на покупця.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4 правил Інкотермс. Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, а такий документ не був наданий, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документа у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, транспортних документів внутрішнього водного транспорту або змішаного перевезення). У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (ЕDІ-повідомленням).

Таким чином, за умовами поставки FОВ саме на покупця покладається обов'язок транспортування та страхування товару (вантажу).

Митна вартість товару №1 заявлена позивачем відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ наявна інформація, стосовно ціни митного оформлення товарів, які ввозив позивач, більше заявленої.

Також, позивачем було надано до суду першої інстанції додаткові письмові пояснення, однак вони не містять інформації щодо тих обставин, з приводу яких виник спір, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що декларантом надано неповну та недостовірну інформацію щодо заявленої митної вартості та не доведено, яка ж фактично ціна підлягає сплаті за товар №1, а також не виконано обов'язку щодо надання додаткових документів, передбаченого у статті 53 Митного кодексу України.

З приводу застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару, то у відповідності до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частин 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Однак, у випадку неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена, відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Якщо ж неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України.

Враховуючи ту обставину, що вимога митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів не виконана, митна вартість товару не могла бути визначена за ціною угоди (основний метод) згідно статті 58 Митного кодексу України.

Для застосування другорядних методів визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних товарів, згідно статей 59 та 60 Митного кодексу України, необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів в Україну. Зазначеними статтями Митного кодексу України чітко визначено, що саме розуміється під ідентичними та подібними (аналогічними) товарами (частина 2 статей 59, 60 Митного кодексу України), а також зазначені ознаки таких товарів, зокрема, фізичні характеристики, якість та репутація цих товарів на ринку, країна виробництва, виробник, наявність торгової марки.

Однак, враховуючи, що відповідна інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, то скористатися другорядними методами визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних товарів митний орган не мав можливості.

Згідно статті 62 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною. Другорядні методи визначення митної вартості на основі віднімання або додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за вимогою декларанта за наявності інформації щодо продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів на митній території України та щодо вартість товарів, які оцінюються, надану виробником або від його імені, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду.

Так, митний орган зазначив, що інформація для застосування зазначених методів у них була відсутня, оскільки митний орган не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контролю за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг. Жодних доказів наявності у митного органу інформації для застосування вищевказаних методів не надано, як і доказів надання позивачем в ході консультацій таких відомостей.

Митний орган в графі 33 оскаржуваного рішення - «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості» зазначив підстави та причини застосування саме резервного методу.

Слід мати на увазі, що при визначенні митної вартості товарів кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, а враховуючи, що на вимогу митного органу декларантом не було надано всіх додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, ураховуючи факт проведення митним органом консультації з позивачем із пропозицією надання додаткових підтверджуючих вартість товару документів та відсутність його звернень до митного органу з проханням продовження строку для надання витребуваних документів та проведення додаткових консультацій, беручи до уваги надані до митного оформлення документи та наявну у митного органу інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, відділом контролю митної вартості було прийнято рішення про здійснення коригування митної вартості товару за резервним методом, згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зробив висновок про неможливість застосування у спірних правовідносинах інших методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не було надано документів, які були визначені митним органом у ході митних консультацій, а тому митним органом обґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Твердження позивача про те, що митне оформлення було здійснено з порушенням строку, передбаченого частиною першої статті 255 Митного кодексу України, є необґрунтованим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2015 року позивачем подано до митного органу МД.

Відносно МД виключно на товар №1 спрацювала система АСАУР за кодами форм митного контролю « 105-2, 106-2, 202-1», що передбачають необхідність здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів та проведення часткового митного огляду.

Позивач товар та транспортний засіб пред'явило до митного огляду 28.07.2015 року о 14 годині 48 хвилин. Митний огляд товару та транспортного засобу завершився 28.07.2015 року о 15 годин 34 хвилин. На підтвердження зазначеного факту, митний орган надав акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Повідомлення про подання додаткових документів митний орган направив на адресу позивача 29.07.2015 року о 09 годині 27 хвилин.

Отже, з моменту пред'явлення товару та транспортного засобу для митного огляду до моменту направлення відповідачем повідомлення про подання додаткових документів пройшло менше чотирьох робочих годин, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що митний орган не порушив положення частини 1 статті 255 Митного кодексу України.

Крім того, судом першої інстанції в оскаржуваній постанові було вірно зауважено, що позивач при декларуванні товарів у графі 41 МД обрав додаткову одиницю виміру « 055», що відповідно до Класифікатора одиниць вимірювання та обліку, що використовуються у процесі оформлення митних декларацій, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» означає квадратний метр «м2».

Проте, враховуючи, що основною одиницею виміру для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів є вартість товару за кілограм, то митницею зроблено перерахунок за додаткову одиницю виміру - USD/м2. Тобто, митна вартість по товару №1 скоригована митним органам до рівня 0,506543 USD/кг, що в результаті перерахунку становить 10,38 USD/м2.

Формула розрахунку для визначення митної вартості має наступний вигляд: (0,506543 USD/кг*15386 кг): 750,4 м2=10,38 USD/м2, де 0,506543 USD/кг - скоригована митна вартість за кг товару; 15386 кг - вага нетто задекларованого товару; 750,4 м2 - кількість товару в додаткових одиницях виміру.

Враховуючи, що митну декларацію, яку відповідач взяв за джерело коригування оформлено 15.06.2015 року, то в даному випадку дотримано 90-денний термін до спірного митного оформлення, встановлений статтею 5 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При цьому, митна вартість за митною декларацією від 15.06.2015 року №209120000/2015/822761 є визнаною/визначеною митницею, що відповідає частині 2 статті 64 Митного кодексу України, відповідно до якої, митна вартість має ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2015 року №125110011/2015/010127/2 не підлягає задоволенню.

Прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2015 року №125110011/2015/010127/2, Київською митницею ДФС було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2015 року №125110011/2015/00167 з роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, а саме: подання нової митної декларації за митною вартістю відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2015 року №125110011/2015/010127/2.

Проте, враховуючи правомірність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2015 року №125110011/2015/010127/2, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що видана позивачу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2015 №125110011/2015/00167 також є правомірною.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Київської митниці Державної фіскальної служби прийняті правомірно, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Натомість, Київська митниця Державної фіскальної служби, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність прийнятих нею оскаржуваних рішень.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 09.02.2016 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.