Ухвала суду № 55652503, 09.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2016 рокусправа № 804/380/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі № 804/380/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южстанкомаш» до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ТОВ «Южстанкомаш» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.12.2014 року нарахування та сплату грошового зобовязання по податку на додану вартість при проведенні господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Екобуд-С» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, у сумі 82229,00 грн., в тому числі 54819,00 грн. за основним платежем та 27410,00 грн. за штрафними санкціями, прийняте відповідачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.12.2014 року, винесене Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що субєкт господарювання ТОВ «Южстанкомаш», у своїй діяльності не створює реальних дій по отриманню послуг від контрагента, метою укладання договору з ТОВ «Екобуд-С» є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт вказував на операції, здійснені позивачем зі своїм контрагентом, які не повязані з господарською діяльністю товариства, операції не підтверджені всіма первинними документами, встановлено недоцільність замовлення та отримання послуг, які у сутності не надавались. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача встановив, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, зокрема відсутні відповідні акти отримання послуг, первинні документи не можуть вважатись чинними. Апелянт зазначив, що формування позивачем податкового кредиту відбулось без підтвердження цього податковими накладними.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентами податкових накладних, контрагент позивача ТОВ «Екобуд-С» є платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договору з надання рекламних послуг. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з надання отримання предметів матеріальної цінності, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції зазначив, що отримання від контрагенту послуг, їх оплата та використання у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Всі первинні документи, які підтверджують ланцюг придбання, використання у власній діяльності у позивача наявні, та під час дослідження цих же документів у податного органу не виникало жодних зауважень до них. Жодних правочинів, укладених між позивачем з контрагентом не визнано недійсними.

Матеріалами справи встановлено, що Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, з 07.11.2014 року по 13.11.2014 року було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Южстанкомаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Екобуд-С» за період 01.07.2014 року по 31.07.2014 року. За результатами перевірки 20.11.2014 року складено акт № 272/04-10-22-01/33019191. Згідно висновків перевірки викладених у акті, ТОВ «Южстанкомаш» порушено п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 54819,00 грн., в наслідок чого занижено розмір податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 54819,00 грн. Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Южстанкомаш» з іншими субєктами господарювання, зокрема з ТОВ «Екобуд-С», відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій.

На підставі акту перевірки Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 04.12.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «Южстанкомаш» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 82229,00 грн., з яких за основним платежем 54819,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 27410,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 27.06.2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Екобуд-С» (виконавець) було укладено договір № 27-06/14, згідно якого виконавець зобовязувався виконати ремонтні роботи на території виконавця обладнання згідно рахунків на оплату, що є частиною договору, замовник у свою чергу зобовязувався прийняти та оплатити виконані ремонтні роботи. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Екобуд-С» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ТОВ «Екобуд-С» видало ТОВ «Южстанкомаш» податкові накладні за період липня 2014 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Виконання договору підтверджується рахунками на оплату, актами надання послуг, що підписані сторонами договору представниками ТОВ «Екобуд-С» та ТОВ «Южстанкомаш», дефектними актами на поточний ремонт обладнання. Оплата за отримані послуги підтверджується копіями платіжних доручень.

Варто вказати, що згідно договору № 27-06/14, ремонт обладнання виконувався за місцем розташування виконавця, куди обладнання перевозилось. В матеріалах справи наявний договір № 89/11 від 03.01.2014 року, укладений між ТОВ «Южстанкомаш» та ФОП ОСОБА_1 на предмет виконання транспортних послуг по перевезенню вантажів.

В матеріалах справи наявні акти приймання з ремонту запчастин верстатів від 30.07.2014 року.

Основними видами діяльності ТОВ «Южстанкомаш» відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, виробництво інших машин і устаткування загального призначення, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Замовлені послуги з ремонту верстатів, деталей верстатів, позивач використовував для власної господарської діяльності.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція повязана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобовязання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. ТОВ «Южстанкомаш» підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента послуги, наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена.

Згідно п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ «Южстанкомаш» з ТОВ «Екобуд-С» у звязку з фактичними підтвердженнями реальності господарських операцій. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договір, який діяв між позивачем та ТОВ «Екобуд-С», визнаний судом недійсним або розірваний з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати, які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Завершальною ознакою по виконанню договорів є отримання замовлених послуг та оплата за них, отримання результату від послуг. ТОВ «Южстанкомаш» отримало послуги з ремонту, здійснило за них оплату, тобто ланцюг обороту виконано.

Матеріали справи підтверджують реальність здійснення контрагентом позивача господарських відносин, виконання договору. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отримані від контрагента послуги підтверджуються копіями платіжних доручень. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання послуг, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобовязаний субєкт владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі № 804/380/15 залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:Т.С. Прокопчук