Постанова № 55652327, 18.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року (17:05 год.) м. Київ№810/5376/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Макаренко К.Ю., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредит ОСОБА_1 банк" до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Кредит ОСОБА_1 банк" з позовом до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.10.2015.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису від 17.09.2015 №1809, в якому пропонується звернути стягнення на квартиру, що належить на праві власності солідарним боржникам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах та за рахунок коштів від реалізації квартири задовольнити солідарні вимоги ПАТ «Кредит ОСОБА_1», однак у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим написом було відмовлено з тих підстав, що виконавчий напис не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач стверджує, що у виконавчому написі зазначається саме солідарне стягнення, отже виконавчий напис відповідає всім вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», а тому постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є незаконною.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову вказав, що поданий до примусового виконання виконавчий напис №1809 від 17.09.2015 не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме в останньому пропонується звернути стягнення на квартиру, що належить на праві власності солідарним боржникам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто визначено декілька боржників за одним виконавчим документом, в той час як Закон України «Про виконавче провадження» не містить норм, що дозволяють участь в одному виконавчому провадженні декількох боржників одночасно.

В судове засідання по справі 18.01.2016 сторони не зявились, про дату, час і місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно, однак подали до суду клопотання про розгляд даної справи без участі представників в порядку письмового провадження за наявними доказами у справі.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що обидві сторони заявили клопотання про розгляд справи за її відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2015 на адресу Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції надійшла заява ПАТ «Кредит ОСОБА_1» про прийняття виконавчого документу до виконання №3213/03 від 06.10.2015, в якій позивач просить прийняти до примусового виконання виконавчий напис №1809, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 17.09.2015 про звернення стягнення на квартиру №13, що розташована за адресою Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Морозова Павлика, будинок 11 (а.с.43).

Судом встановлено, що 17 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинений виконавчий напис, відповідно до якого пропонується звернути стягнення на квартиру №13, що розташована за адресою Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Морозова Павлика, будинок 11, що належить на праві приватної власності солідарним боржникам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. За рахунок коштів, отриманих від реалізації даної квартири пропонується задовольнити солідарні вимоги ПАТ «Кредит ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 77569,40 доларів США сума основного боргу за період з 19.06.2008 по 18.06.2014; 449,07 доларів США сума простроченого основного боргу, нарахована, але не сплачена відповідно до графіків платежів за період з 19.03.2014 по 18.06.2014; 882,35 доларів США нараховані відсотки за користування кредитом за період з 20.05.2014 по 18.06.2014; 2565,85 доларів США прострочені відсотки за користування кредитом за період з 19.03.2014 по 19.05.2014; 88,51 доларів США заборгованість по сплаті пені за прострочені платежі за період з 19.03.2014 по 18.06.2014, що становить станом на 18.06.2014 року 81555,18 доларів США (а.с.14).

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 від 22.10.2015 в рамках виконавчого провадження №49070784 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №1809, вчиненого 17.09.2015 (а.с.47-зворотній бік).

В обґрунтування причин, що стали підставою для прийняття вказаної постанови зазначено, що відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним, а в даному випадку зазначено декілька відповідачів та не вказано розмір часток майна, на яке необхідно звернути стягнення.

Не погоджуючись з вказаною постановою від 22.10.2015 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Частина 1 ст. 17 вказаного Закону передбачає, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Виконавчі написи нотаріусів в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону 606-XIV є виконавчим документом.

Приписи ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV зобов'язують державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 18 Закону № 606-XIV встановлено вимоги до виконавчих документів.

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним (частина 2 статті 18 Закону № 606-XIV).

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України (частина 2 статті 18 Закону № 606-XIV).

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів (частина 4 статті 18 Закону № 606-XIV).

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави стверджувати, що виконавчий документ має відповідати вимогам, встановленим ст. 18 Закону № 606-XIV. При цьому, законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону № 606-XIV.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону № 606-XIV, а саме - «у відповідності до частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. В даному випадку зазначено декілька відповідачів та не вказано розмір часток майна, на яке необхідно звернути стягнення».

Слід зауважити, що позивачем до примусового виконання подано виконавчий напис №1809 вчинений 17.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про нотаріат» та з метою вдосконалення порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 затверджено «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі - Порядок №296/5).

Згідно пп.1.1 п. 1 вказаного порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 4 Порядку №296/5 регламентовано, що виконавчий напис має містити дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналізуючи зазначене можливо дійти до висновку, що в силу Порядку №296/5 відсутній обов'язок щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису щодо кожного боржника, проте вказано на необхідність дотримання вимог статті 18 Закону № 606-XIV.

При цьому, на думку суду, положення ч. 2 ст. 18 Закону № 606-XIV розповсюджують свою дію на виконавчі документи, видані судами, оскільки вказане прямо слідує зі змісту даної норми, зокрема, нею регламентовано, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Отже, суд зазначає, що частина друга статті 18 Закону № 606-XIV встановлює вимоги до виконавчих документів, які видані на виконання ухвалених судами рішень, сторонами у яких є позивач та відповідач. Такий процесуальний статус сторін притаманний виключно для судових процесів.

Позивач звернувся до державного виконавця з метою виконання напису нотаріуса, який вчинений на виконання договору, а не судового рішення, і сторонами в цьому договорі не є позивач з відповідачем.

Таким чином, частина 2 статті 18 Закону № 606-XIV, на яку посилається державний виконавець як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження, не може бути застосована для даних правовідносин, оскільки вона регулює вимоги до виконавчих документів, виданих на виконання судових рішень.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1218,00 грн. згідно платіжного доручення № 226397 від 06.11.2015.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1218,00 грн. підлягають стягненню з Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.10.2015 ВП №49070784.

3. Стягнути судовий збір в сумі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредит ОСОБА_1» (ідентифікаційний код 34576883, місцезнаходження 01033, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Володимирська, будинок 101) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (ідентифікаційний код 34977156, місцезнаходження 08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 63).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.