Постанова № 55651193, 04.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13658/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

10 липня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 січня 2015 року №000052220 на загальну суму 412 307 грн (чотириста дванадцять тисяч триста сім гривень) та №0000532206 від 14 січня 2015 року на загальну суму 1 056 428 грн (один мільйон п'ятдесят шість тисяч чотириста двадцять вісім гривень).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково, шляхом визнання протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 14.01.2015 №0000522206 та від 14.01.2015 №0000532206 в частині: основного платежу 205 198 грн та штрафних санкцій (50%) у розмірі 102 599 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідно до правил статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на підставі наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 27.10.2014 №2167, згідно статті 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг» (код ЄДРПОУ 31025465) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Стиролоптфармторг»:

- підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 274 871 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 704 285 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві складено акт від 24.12.2014 №89/1-26-50-22-06-31025465 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 14.01.2015 №0000522206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 412 307 грн, у тому числі: 274 871 грн - основний платіж, 137 436 грн - штрафні (фінансові) санкції;

від 14.01.2015 №0000532206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 1 056 428 грн, у тому числі: 704 285 грн - основний платіж, 352 143 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, по-перше, позивачем правомірно віднесено до складу витрат суму перевищення балансової вартості квартири над доходами від такого продажу, згідно висновку незалежного оцінювача, по-друге, металобрухт, який утворився за результатами ліквідації основних фондів не утилізований чи видалений, а був реалізований шляхом продажу, по-третє, позивачем доведено економічну доцільність здійснених фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вітек Груп», відтак податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000522206 підлягає скасуванню в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 в частині: основного платежу 205 198 грн та штрафних санкцій (50%) у розмірі 102 599 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як свідчать матеріали справи, податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2015 №0000532206 позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року та з серпня 2013 року по грудень 2013 року у сумі 1 056 428 грн, у тому числі: 704 285 грн - основний платіж, 352 143 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Так, ТОВ «Стиролоптфармторг» у попередніх звітних періодах (до 01.10.2012) придбано основні засоби, які обліковувались на рахунку 10 «Основні засоби» та відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України скористалось правом на нарахування податкового кредиту протягом звітного податкового періоду.

Під час ліквідації основних засобів, з рахунку 10 «Основні засоби» позивач вилучив залишки основних засобів у вигляді металевих частин, які утворились внаслідок демонтажу виробничих приміщень та реалізував у вигляді металобрухту на загальну суму 2 495 433 грн (сума ПДВ по таким операціям склала 499 087 грн).

При реалізації металобрухту позивач не нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а застосував спеціальний режим оподаткування, відповідно до якого, операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про металобрухт» від 05.09.1999 №619-XIV металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Згідно з пунктом 189.9 ст. 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п.198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).

Згідно листа Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників №25655/10/28-10-06-11 від 18.11.2015 у разі, якщо основні засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних засобів.

Посилання позивача на те, що металобрухт в розумінні Закону України «Про відходи» є відходами як вторинна сировина, колегією суддів не приймається до уваги, зважаючи на те, що частиною другою статті 2 Закону України «Про металобрухт» передбачено, що Закон України «Про відходи» не поширюється на відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 в частині основного платежу 499 087 грн не підлягає задоволенню.

Щодо застосування до позивача нарахування фінансових санкцій у розмірі 50%, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з п.123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зміст положень п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України вказує на те, що зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування тягне обов'язкове застосування до платника податків штрафних санкцій.

Зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України здійснюється контролюючим органом шляхом винесення податкового повідомлення-рішення. При цьому, первинним є факт визначення податковим органом такого складу податкового правопорушення, як завищення від'ємного значення ПДВ, мірою відповідальності за яке є штрафна (фінансова) санкція, яка також диференційована в залежності від повторності виявлення такого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 (справа № К/9991/75558/12).

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2015 №0000532206 податковим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання, що підтверджено розрахунком штрафних санкцій (а.с. 19 Том I).

Як вбачається з матеріалів справи, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Стиролоптфармторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року, про що складено акт від 06 лютого 2013 року № 62/1-22-30-31025465 та винесено податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2013 року № 0001552230, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 357040 грн, з яких 285632 грн - за основним платежем та 71408 грн - штрафні (фінансові) санкції, та від 06 лютого 2013 року № 0001542230, яким позивачу були нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 150860 грн (а.с. 89-133 Том VI). У подальшому вказані податкові повідомлення-рішення згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2013, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 по справі №826/2402/13-а визнані протиправними та скасовані (а.с. 138-142 Том VI).

Надані відповідачем у суді апеляційної інстанції викопіювання з картки платника податків ТОВ «Стиролоптфармторг», які свідчать про наявність у такого платника податків неузгоджених податкових повідомлень-рішень, винесених з 08.05.2014 по 13.03.2015, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі податкові повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано, як і не надано пояснень щодо підстав для їх винесення, та зворотні повідомлення, які свідчать про отримання таких рішень позивачем, так як позивач заперечує отримання таких податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги викладене, а також зважаючи на ті обставини, що суб'єктом владних повноважень не доведено, що відносно позивача раніше приймались податкові повідомлення-рішення в установленому законом порядку та про які повідомлено позивача, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про застосування штрафних санкцій у розмірі 50%, тому розмір штрафу підлягає зменшенню до 25 %.

Виходячи з розрахунку штрафної санкції, сума безпідставно застосованого штрафу складає 124 772 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на цю обставину і припустив порушення норм матеріального права, що призвели до частково неправильного вирішення справи, тому слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000532206 від 14 січня 2015 року в частині: застосування штрафних санкцій у розмірі 124 772 гривень.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000522206 та від 14.01.2015 №0000532206 в частині: основного платежу 205 198 грн та штрафних санкцій у розмірі 227 371 грн є такими, що порушують охоронювані права та інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволені апеляційної скарги та відповідно у частковому скасуванні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 в частині штрафних санкцій у сумі 124 772 гривні - скасувати, в цій частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0000532206 від 14 січня 2015 року в частині: застосування штрафних санкцій у розмірі 124 772 гривень.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Л.О.Костюк,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.