Постанова № 55650965, 10.02.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1663/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання : Кравцовій Т.О.,

за участю

представника позивача Румянцева О.С., дов. № 23 від 31.12.2015

представника відповідача Пивоварової Д.О., дов. № 141-10-07 від 17.08.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства - філії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, у якому позивач зазначив, що 01.12.2015 позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 0003511503 від 27.11.2015 про нарахування штрафу у сумі 168336,00 грн., винесене на підставі акту перевірки від 30.10.2015 № 60/1501/20188359. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано штрафу за несвоєчасну сплату авансових внесків з податку на прибуток із затримкою понад 30 календарних днів. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним з огляду на те, що авансові внески на 2014 рік та січень-березень 2015 року було розраховано на підставі податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік. Однак, внаслідок проведення бойових дій на території Луганської області позивач втратив значну кількість майна та майже не здійснював господарську діяльність з липня 2014 року. Через форс-мажорні обставини податкову звітність за 2014 рік позивач надав до податкового органу лише 30.08.2015. З результатами діяльності у 2014 році підприємство отримало збитки, що зумовило подачу до податкового органу розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік з від'ємним значенням, яким відкориговано суму несплачених авансових внесків з податку на прибуток. Позивач вважає, що наявність у нього сертифікату торгово-промислової палати, яким засвідчено виникнення для позивача форс-мажорних обставин з 01.07.2014 звільняє його від відповідальності за несвоєчасну сплату авансових внесків. Через збитковість діяльності у 2014 році позивач вважає розраховані авансові внески на 2014 рік віртуальними, а тому несплата вказаних авансових внесків не спричинило для державного бюджету жодних збитків.

У зв'язку з викладеним позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003511503 від 27.11.2015 про нарахування штрафу у сумі 168336,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача не визнавши позов надав суду письмові заперечення у яких зазначив, що жодним нормативно - правовим актом не передбачено звільнення від сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток (визначених згідно п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України) та від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань передбачену п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України. Вказав, позивач не звертався до податкового органу із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань/податкового боргу відповідно до п. 100.4, 100.5 ст.100 Податкового кодексу України та не надавав сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промисловою палатою України. Вважав, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату авансових внесків з податку на прибуток винесено правомірно, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (далі - ПАТ «Луганськгаз»), ідентифікаційний код 05451150, зареєстровано як юридичну особу, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у своєму складі має відокремлений структурний підрозділ - філію - Рубіжанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства, яке є платником податку на прибуток та перебуває на податковому обліку в Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (а.с. 11-14, 94).

Рубіжанським міжрайонним управлінням по експлуатації газового господарства - філією Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» як платником податку на прибуток 03.03.2014 подано до податкового органу розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2013 рік № 9091129578, у якій самостійно визначено розмір авансових внесків, які підлягають сплаті щомісячно на 2014 рік у сумі 120240,00 грн., у тому числі у січні та лютому 2015 року. (а.с. 67-68)

Згідно декларації по податку на прибуток Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» від 31.08.2015 за 2014 рік товариством за результатами діяльності отримано збитки у розмірі 8680336,00 грн., який розподілено на відокремлені підрозділи товариства, у тому числі і на Рубіжанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства (а.с. 23-26).

Зазначене стало підставою для подачі Рубіжанським міжрайонним управлінням по експлуатації газового господарства до податкового органу розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік № 9082089366 від 04.09.2015, у якому у рядку 06 позивачем зменшено податок на прибуток відокремленого підрозділу на суму авансового внеску з податку на прибуток на суму 1221606,00 грн.(а.с. 65-66)

Згідно акту № 60/1501/20188359 від 30.10.2015 про результати камеральної перевірки РМУ по експлуатації газового господарства ПАТ «Луганськгаз» з питань своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році встановлено несвоєчасну сплату авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році, а саме податкові зобов'язання за серпень - грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року у сумі 120240,00 грн. щомісячно фактично погашені поданням розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку № 9082089366 від 04.09.2015. Строк затримки становить понад 30 календарних днів (а.с. 73-75).

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003511503 від 27.11.2015, яким згідно статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов'язання у розмірі 841680,00 грн. понад 30 календарних днів нараховано штраф у розмірі 20 % на суму 168336,00 грн. (а.с. 70-71)

Згідно даних інтегрованої картки Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Луганськгаз» платником податків починаючи з 30.08.2014 не сплачувались щомісячні авансові внески з податку на прибуток у сумі 120240,00 грн. Після подачі розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік № 9082089366 від 04.09.2015 здійснено списання податкової заборгованості зі сплати авансових внесків з податку на прибуток (а.с. 76-79).

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив те, що у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин для ПАТ «Луганськгаз», пов'язаних з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області та незаконним захопленням майна позивача, авансові внески з податку на прибуток з серпня 2014 року не сплачувались.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0003511503 від 27.11.2015 суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Пунктом 152.4 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до положень цього розділу, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу , чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з цього податку, за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу ).

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Саме така ситуація відбулася з ПАТ «Луганськгаз», яким за результатами господарської діяльності у 2014 році отримано збитки, а тому у розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства від 04.09.2015 № 9082089366 (поданого відповідно до п. 152.4 статті 152 Податкового кодексу України) позивачем визначено суму перевищення, яка переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду у розмірі 1221606,00 грн.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, вказана норма Податкового кодексу України визначає як підставу для застосування штрафних санкцій порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається від погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Податковий кодекс України не містить переліку документів, які можуть підтверджувати факт погашення податкового боргу, однак, відповідно до ст. 87 цього Кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Жодною іншою нормою глави 9 «Погашення податкового боргу платників податків» розділу І Податкового кодексу України не передбачено, що погашення податкового боргу може відбуватись шляхом подачі уточнюючих розрахунків чи поданням річної декларації з податку на прибуток з визначенням податкових зобов'язань, які є меншими ніж сума раніше визначених авансових внесків.

За таких обставин суд вважає, що розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік № 9082089366 від 04.09.2015 є підставою для списання помилково визначених податкових зобов'язань, а тому висновок податкового органу про те, що подачею вказаного розрахунку позивач здійснив погашення податкового боргу є, на думку суду, безпідставним.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для застосування до ПАТ «Луганськгаз» штрафних фінансових санкцій, що передбачені статтею 126 Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р і від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Рубіжне, на території якого здійснює господарську діяльність Рубіжанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства - філія Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз».

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства місто Рубіжне, є частиною території України де триває антитерористична операція.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 жовтня 2014 року Торгово-промисловою палатою України видано ПАТ «Луганськгаз» сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 749, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 липня 2014 року для ПАТ «Луганськгаз» при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають, дату закінчення їх терміну встановити неможливо. (а.с. 39-40)

Суд не приймає посилання відповідача на те, що Закон № 1669 не надає права на звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, та зазначає, що статтею 10 Закону № 1669 прямо зазначено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Системний аналіз нормативно-правових актів, що регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення, дають підстави вважати, що платники податку, які перебувають на обліку у податкових органах, і які здійснюють господарську діяльність на території, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, зокрема щодо своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, авансових платежів тощо.

Разом з цим, суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. І, як наслідок, законодавець звільнив позивача від застосування штрафних санкцій і пені з боку податкових органів.

Посилання представника відповідача на те, що позивач не звертався до податкового органу із заявами в порядку статті 100 Податкового кодексу України про розстрочення чи відстрочення податкового боргу суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність чи відсутність такого звернення не спростовують факту настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору) з 1 липня 2014 року, що підтверджено сертифікатом Торгово-промисловою палатою України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 749 від 02.10.2014.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову, на думку суду, не довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 0003511503 від 27.11.2015 про нарахування штрафу у сумі 168336,00 грн.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до приписів ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про обгрнутованість позовних вимог, а відтак даний адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Позивачем при зверненні до адміністративного суду платіжними дорученнями від 09.12.2015 № 1081 та № 1082 сплачено судовий збір у розмірі 3743,04 грн.

Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3743,04 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 10 лютого 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 лютого 2016 року, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області № 0003511503 від 27.11.2015.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області № 0003511503 від 27.11.2015 про нарахування штрафу у сумі 168336,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 14б, ідентифікаційний код 39890562) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87, ідентифікаційний код 05451150) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3743,04 грн. (три тисячі сімсот сорок три гривні 04 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 10 лютого 2016 року.

Суддя Т.В. Смішлива