Рішення № 55650438, 28.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/859/16

Головуючий у першій інстанції Трушина О. І. Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Фальчука В.П., Кравця Ю.І.

при секретарі: Книгиницькому О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2015 року, по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року представник ТОВ „КЕЙ-КОЛЕКТ" - Ярошенко І.М. звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 464,44 доларів США, з переведенням іноземної валюти в гривню за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення, мотивуючи це вимоги тим, що 14 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 688-11 ДОУ 1 П, відповідно до якого останньому був виданий кредит у розмірі 30000 доларів США зі строком погашення до 14 серпня 2016 року зі сплатою згідно з графіком погашення кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 11,3 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 14.08.2006 року між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 688-11, відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання умов основного зобов'язання всім належним йому майном та грошовими коштами. 12.12.2011 року ПАТ «УкрСибБанк» відступило ТОВ «Кей-Колект», відповідно до договору факторингу № 1, свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача по кредитному договору. Вказуючи на те, що відповідачі не виконують свої зобов'язання за кредитним договором, представник позивача звернувся до суду з вимогою про стягнення з них заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2015 року позовну заяву ТОВ „КЕЙ-КОЛЕКТ" залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ТОВ „КЕЙ-КОЛЕКТ" - Главацький Ю.А. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у позові ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Кей-Колект» є неналежним позивачем, оскільки до нього не перейшло право вимоги за кредитним договором 688-11 ДОУ 1 ІІ, укладеним 11 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

З матеріалів справи вбачається, що

11 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 688-11 ДОУ 1 П, згідно умов якого останньому був виданий кредит у розмірі 30000 доларів США, зі строком погашення до 14 серпня 2016 року, зі сплатою згідно з графіком погашення кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 11,3 % річних (а.с. 7-11).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 14 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСибБанк», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 688-11, відповідно до якого остання зобов'язується відповідати за виконання перед позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 688-11 ДОУ 1 ІІ від 11 серпня 2006 року та несе солідарну відповідальність разом з ОСОБА_2 (а.с. 19).

12 грудня 2011 року було укладено договір факторингу, відповідно до якого ПАТ «УкрСибБанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» свої права вимоги по кредитному договору № 1061012201 (боржник ОСОБА_2.), фактичний розмір невиконаного зобов'язання за кредитним договором у гривневому еквіваленті - 237616,99 грн. (а.с. 29-31).

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Даних вимог процесуального закону суд не врахував та не витребував у позивача договір факторингу укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», акт прийому-передачі прав вимоги та додаток, що підтверджує право передачі вимоги факторові за кредитним договором № 688-11 ДОУ 1 П від 11.08.2006 року між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2

Як вбачається з документів, що додані ТОВ «Кей-Колект» до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, 12.12.2011 року ПАТ «УкрСибБанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» свої права вимоги по кредитному договору № 688-11 ДОУ 1 П, що підтверджується договором факторингу від 12.12.2011 року, актом прийом у-передачі вимоги факторові, додатком № 1 до договору відступлення прав вимоги (а. с. 88-92, 96; 98).

При таких обставинах висновок районного суду заснований на неповно та неправильно встановлених у справі обставинах, не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить закону.

Тому рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Ухвалюючи власне рішення апеляційний суд виходить з наступного.

Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу. Зокрема, згідно із ст. 31 ЦПК України, право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову, зміни підстав або предмета позову належить виключно позивачеві.

Водночас суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості в сумі 32 464,44 доларів США, позивач обгрутував свої вимоги наявністю такої заборгованості посилаючись на умови кредитного договору № 688-11 ДОУ 1 П, укладеного з ОСОБА_2 та на умови договору поруки від цієї ж дати укладеного з ОСОБА_3

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вже зазначалося право вимоги за кредитним договором № 688-11 ДОУ 1 П від 11.08.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 позивач набув на підставі договору факторингу від 12.12.2011 року з ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» ).

З розрахунку складеного позивачем, вбачається, що станом на 01 грудня 2013 року заборгованість за вказаним кредитним договором становить 32644,44 доларів США, що еквівалентно 511639,57 грн., а саме: заборгованість по основній сумі кредиту - 23244,69 доларів США, що еквівалентно 366336,31 грн.; заборгованість за процентами - 9219,75 доларів США, що еквівалентно 145303,26 грн. (а.с. 6).

До суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 688-11 ДОУ 1 П від 11.08.2006 року сумі 32644,44 доларів США, яка розрахована станом на 01.12.2013 року позивач звернувся в квітні 2015 року.

До суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла письмова заява з доданням документів про укладення ним 18.07.2014 року договору про реструктуризацію боргу за кредитним договором № 688-11 ДОУ 1 П від 11.08.2006 року сумі 37001 доларів США до 18.07.2018 року.

Отже, при зверненні до суду у квітні 2015 року з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.08.2006 року станом на 01.12.2013 року ТОВ «Кей-Колект» замовчало про укладення з ОСОБА_2 у липні 2014 року договору про реструктуризацію боргу за кредитним договором № 688-11 ДОУ 1 П від 11.08.2006 року сумі 37001 доларів США до 18.07.2018 року та не обгрунтовавало свої вимоги посиланням на укладений договір реструктуризації, не зазначало чи порушує ОСОБА_2 умови вказаного договору, чи змінено у зв`язку з цим строк дії договору реструктуризації (дострокове стягнення).

В засіданні судової колегії представник ТОВ «Кей-Колект» не заперечував того факту, що з ОСОБА_2 дійсно влітку 2014 року було укладено договір реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 688-11 ДОУ 1 П від 11.08.2006 року сумі 37001 доларів США до 18.07.2018 року. Даний договір є діючим. Представник ТОВ «Кей-Колект» утруднився з відповіддю на запитання про обґрунтованість подачі позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка самим же позивачем - ТОВ «Кей-Колект» була реструктуризована укладенням з боржником відповідного договору про реструктуризацію заборгованості. При цьому представник позивача не заперечував, що заявлені вимоги в суді першої інстанції не обгрутовувалися порушенням ОСОБА_2 умов договору про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № 688-11 ДОУ 1 П від 11.08.2006 року та зміною у зв`язку з цим строку договору про реструктуризацію (дострокове стягнення). Представник позивача пояснив, що не може надати докази, що ТОВ «Кей-Колект» повідомило в офіційному порядку про укладення з позичальником договору про рестроктуризацію заборгованості за кредитним договором № 688-11 ДОУ 1 П від 11.08.2006 року з встановленням нового строку оплати поручителя ОСОБА_6 та про те, що поручитель надала згоду щодо подальшої поруки у зв`язку з укладенням з позичальником договору на нових умовах пов`язаних з реструктуризацією заборгованості.

В суді першої інстанції підстав позову та обгрутування заявлених вимог ТОВ «Кей-Колект» не уточнювалися і не змінювалися, що не заперечувалося представником позивача.

Цивільне-процесуальне законодавство України не передбачає можливості змінювати підстави, предмет та обгрутування позову на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин про укладення між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 договору про реструктуризацію заборгованості в сумі 37001 доларів США за кредитним договором № 688-11 ДОУ 1 П від 11.08.2006 року з 18.07.2014 року до 18.07.2018 року, відсутні підстави для задоволення заявлених ТОВ «Кей-Колект» вимог до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості в сумі 32644,44 доларів США, яка розрахована станом на 01.12.2013 року за кредитним договором № 688-11 ДОУ 1 П від 11.08.2006 року без врахування укладеного договору про реструктуризацію заборгованості, зважаючи на те, що заявлені вимоги останнім договором не обгрутовувалися.

Судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задовленню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог з підстав наведених у рішенні апеляційного суду.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: В.П. Фальчук

Ю.І. Кравець