Ухвала суду № 55650347, 28.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1751/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

ОСОБА_2

при секретарі Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення завданої моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання обвинувачень безпідставними, такими, що не відповідають дійсності та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2015 року,

встановила:

17 липня 2015 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувя ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення завданої моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що він є головою садівничого товариства «Надія».

04 липня 2015 року в товаристві мали відбутися звітно - виборні збори, на яких мав намір балотуватися на посаду голови товариства.

На попередні проведення вказаних зборів, відповідачами була розповсюджена у вигляді письмового звернення неправдива інформація про позивача та його діяльність під час перебування на посаді голови товариства, розповсюдження такої інформації ОСОБА_3 вважає посяганням на свою честь, гідність та ділову репутацію.

Інформація розповсюджена відповідачами, на думку позивача є наклепом на нього як на голову товариства так і на громадянина України.

Відповідачі своїми протиправними діями принизили честь та гідність ОСОБА_3, як громадянина України, ділову репутацію як голови товариства, чим завдали позивачу значних моральних страждань, що зі слів ОСОБА_3 негативно відобразилося на його здоровї.

Згідно уточнених позовних вимог, позивач просив суд:

- визнати звинувачення громадянина ОСОБА_4 на адресу позивача, викладені у зверненні в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства безпідставними та неправомірними.

- зобов'язати ОСОБА_4 спростувати звинувачення, викладенні в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства в спосіб, яким він їх склав.

-стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача відшкодування в сумі 1500 грн., за завдання ОСОБА_3 моральної шкоди звинуваченнями, викладеними в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, судові витрати;

-визнати звинувачення громадянина ОСОБА_5 на адресу позивача, викладені у зверненні в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства безпідставними та неправомірними;

-зобов'язати ОСОБА_5 спростувати звинувачення, викладенні в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства в спосіб, яким він їх склав;

-стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача відшкодування в сумі 1500 грн., за завдання ОСОБА_3 моральної шкоди звинуваченнями, викладеними в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства;

-визнати звинувачення громадянина ОСОБА_6 на адресу позивача, викладені у зверненні в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства безпідставними та неправомірними;

-зобов'язати ОСОБА_6 спростувати звинувачення, викладенні в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства в спосіб, яким він їх склав;

-стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача відшкодування в сумі 1500 грн., за завдання ОСОБА_3 моральної шкоди звинуваченнями, викладеними в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства;

-визнати звинувачення громадянина ОСОБА_7 на адресу позивача, викладені у зверненні в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства безпідставними та неправомірними;

-зобов'язати ОСОБА_7 спростувати звинувачення, викладенні в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства в спосіб, яким він їх склав;

-стягнути з ОСОБА_7 на користь позивача відшкодування в сумі 1500 грн., за завдання ОСОБА_3 моральної шкоди звинуваченнями, викладеними в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства;

- визнати звинувачення громадянки ОСОБА_8 на адресу позивача, викладені у зверненні в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства безпідставними та неправомірними;

-зобов'язати ОСОБА_8 спростувати звинувачення, викладенні в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства в спосіб, яким вона їх склала;

-стягнути з ОСОБА_8 на користь позивача відшкодування в сумі 1500 грн., за завдання ОСОБА_3 моральної шкоди звинуваченнями, викладеними в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства;

-визнати звинувачення громадянина ОСОБА_9 на адресу позивача, викладені у зверненні в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства безпідставними та неправомірними;

-зобов'язати ОСОБА_9 спростувати звинувачення, викладенні в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства в спосіб, яким він їх склав;

-стягнути з ОСОБА_9 на користь позивача відшкодування в сумі 1500 грн., за завдання ОСОБА_3 моральної шкоди звинуваченнями, викладеними в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства;

-визнати звинувачення громадянина ОСОБА_10 на адресу позивача, викладені у зверненні в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства безпідставними та неправомірними;

-зобов'язати ОСОБА_10 спростувати звинувачення, викладенні в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства в спосіб, яким він їх склав;

-стягнути з ОСОБА_10 на користь позивача відшкодування в сумі 1500 грн., за завдання ОСОБА_3 моральної шкоди звинуваченнями, викладеними в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства;

-визнати звинувачення громадянина ОСОБА_11 на адресу позивача, викладені у зверненні в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства безпідставними та неправомірними;

-зобов'язати ОСОБА_11 спростувати звинувачення, викладенні в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства в спосіб, яким він їх склав;

-стягнути з ОСОБА_11 на користь позивача відшкодування в сумі 1500 грн., за завдання ОСОБА_3 моральної шкоди звинуваченнями, викладеними в зверненні на адресу позивача в: крадіжці грошей товариства, фасильфікації та підробці документів, безконтрольному використанні грошей товариства, розповсюдженні брехні серед членів товариства.

23 вересня 2015 року до суду звернувся ОСОБА_4 з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання обвинувачень безпідставними, такими,що не відповідають дійсності та стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні:

- позивач ОСОБА_3 просив задовольнити його позовну заяву та відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4;

- відповідач ОСОБА_5 та його представник, відповідачі ОСОБА_10, ОСОБА_11 та їх представник, та як представник ОСОБА_8, а також відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог;

- ОСОБА_4 просив суд задовольнити позовні вимоги за його зустрічним позовом та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2015 року у задоволення позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову, суд першої інстанції на підставі Конституції України, ст. 23, 270, 277, 280 ЦК України, Закону України Закону України «Про інформацію», роз яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», правильно виходив з наступного.

26.12.1994 року видано свідоцтво про реєстрацію громадян, колективного обєднання - садівниче товариство на паях «Надежда» та зареєстровано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи садівниче товариство на паях «Надежда» від 26.12.1994 року.

З протоколу №1 від 05.08.2000 року, вбачається, що головою СТНП «Надежда» вибрано ОСОБА_3 терміном на три роки.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, серії АА №599172, вбачається, що садівниче товариство на паях «Надежда» має 166 членів, керівник садівничого товариства ОСОБА_3

Протоколом № 4 від 16.08.2001 року затверджено статут СТНП «Надія», який зареєстровано в Любопільській сільській раді рішенням №8 від 28.02.202 року та видано свідоцтво про реєстрацію громадян №07 від 06.03.2002 року.

Садівниче товариство на паях «Надія» включено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою №05 від 12.07.2002 року.

З протоколу №6 від 09.08.2003 року встановлено, що головою СТНП «Надія» обрано ОСОБА_3 терміном на пять років.

Після цього було оформлено свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

З тексту звернення до членів «КРГО «Надія», ініціативної групи КРГО «Надія», в особі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Слоєва, встановлено, що ініціативна група «звертається до членів КРГО «Надія» з розясненнями реального становища колективу та діяльності ОСОБА_3, яка (на їх думку) є злочинною по відношенню до них. Повідомляється, що ОСОБА_3 довів юридичну складову КРГО «Надія» до повного абсурду, що призвело до реального невизнання КРГО «Надія» у всіх адміністративних інстанціях. КРГО «Надія» не зареєстрована в державному реєстрі речових прав. Любопільська сільська рада правомірно категорично відмовляється визнавати КРГО «Надія», відмовляється подавати «липові» документи ОСОБА_3 на реєстрацію КРГО «Надія», мотивуючи тим, що раніше існуюча СТНП «Надія» була ліквідована Любопільською сільською радою в 2004 році за грубі зміни Статуту СТНП «Надія».

ОСОБА_3 в той період перереєстрував СТНП «Надія» в КРГО «Надія» з усіма наявними порушеннями.

Звернення ОСОБА_3 в районний, а потім в апеляційний суд залишили рішення про ліквідацію СТНП «Надія» без змін.

Судові процеси ОСОБА_3 були програні. Ці факти ОСОБА_3 від всіх приховував, продовжуючи збирати внески та оплачувати обовязкові платежі. При цьому різницю, що залишилася після зборів коштів, тратив безконтрольно та одноособово, скасувавши посади бухгалтера, касира та заступника голови.

Окрім того, існують реальні факти того що ОСОБА_3, зібрав не малі кошти в валюті з багатьох членів товариства на приватизацію, однак приватизацію не здійснив в зв'язку з розтратою зібраних коштів; зібрав кошти в валюті за артезіанську свердловину та воду, а також за злочинно продані ним ділянки, обманним шляхом, які були закріплені за реальними власниками.

Виходячи із вказаних фактів, складається похмура картина про саму особистість ОСОБА_3. так як йому реально нічим відчитатися за ті кошти, зібрані з усіх членів товариства, з цього складається враження, що такі кошти практично ним украдені.

Також ОСОБА_3 різними хитрощами та обманними діями зриває проведення загальних зборів, тим самим розуміючи, що ухиляється від переобрання.

При цьому вимагає з усіх платежі з погрозами відключення від електроенергії та води, при яких різницю між зібраними та реально оплаченими в установленні комунальні та податкові інстанції, безконтрольно витрачає» та інше.

Позивач ОСОБА_3 в своєму позові вказав, що інформація розповсюджена відповідачами, є наклепом на нього як на голову товариства, так і на громадянина України, вона не відповідає дійсності.

У відповідачів немає будь-якого документального підтвердження викладеної у «зверненні» інформації, крім вигадок та припущень.

Між тим, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку;

викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

На підставі матеріалів даної справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що інформація викладена у зверненні ініціативної групи до членів КРГО «Надія» містить описові відомості про факти та події, які існували між сторонами, а зазначені в звернені обставини підтверджуються матеріалами справи: листами прокуратури Одеської області, прокуратури Комінтернівського району Одеської області, довідками Любопільської сільської ради, зверненням голови Любопільської сільської ради, заявами членів садівничого товариства «Надія», постановою про порушення кримінальної справи від 29.03.2010 року, численними квитанціями про перерахування коштів до КРГО «Надія» та особисто ОСОБА_3, протоколами та виписками з протоколів загальних зборів КРГО «Надія» та іншими доказами наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні.

З досліджених судом доказів встановлено, що інформація, зазначена зверненні ініціативної групи до членів садівничого товариства КРГО «Надія», достовірність якої оспорює позивач, мала критичну спрямованість на висвітлення обєктивних фактів, які стали їм відомі та мали місце на час діяльності ОСОБА_3, як голови товариства, і не мала на меті цілеспрямованої дискредитації позивача та приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідачі при викладені фактів та подій в зверненні до членів КРГО «Надія», скористалися гарантованим їм Конституцією України правом на свободу вираження думок та правами, визначеними Законом України «Про інформацію».

Фізична особа має право на повагу до гідності та честі.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів.

Кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, у тому числі право поширювати інформацію без втручань органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: приниженні честі, гідності та порушенні стосунків з оточуючими людьми. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

В цьому сенсі, районний правомірно зауважив, що вирази відповідачів відображені у зверненні до членів КРГО «Надія» відносяться до оціночних суджень, і є висловлюваннями, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду характеру використання мовно-стилістичних засобів при їх викладенні.

При таких обставинах, суд першої інстації дійшов до обгрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення завданої моральної шкоди, є безпідставними, тому відмовляє в їх задоволенні у повному обсязі.

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання обвинувачень висунутих на адресу ОСОБА_4 безпідставними, такими що не відповідають дійсності та стягнення моральної шкоди, також не підлягають задоволенню, так як вони не доведені в судовому засіданні та містять вимоги загального характеру.

Факт наявності чи відсутності заборгованості за електроенергію, воду чи інше, та письмова вимога про необхідність їх погашення не є тиском чи звинуваченням в контексті розуміння цивільних прав та обовязків громадян.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_4, не доведено жодних обставин того, що ОСОБА_3, висував будь - які обвинувачення стосовно нього особисто та здійснював на нього тиск, не вбачається жодних підстав для відшкодування моральної шкоди, тому суд також правильно відмовив у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3Б про визнання обвинувачень безпідставними, такими, що не відповідають дійсності та стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що позивач ОСОБА_3 не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення завданої моральної шкоди та зустрічний позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання обвинувачень безпідставними, такими, що не відповідають дійсності та стягнення моральної шкоди- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

ОСОБА_12

ОСОБА_2