Рішення № 55646902, 08.02.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

08 лютого 2016р. справа №927/1438/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагротек», вул. Паризької

Комуни, 101, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, 08400

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро»,

вул.Циганівка, 27, с. Нова Басань, Бобровицький район, Чернігівська область, 17461

про стягнення 130699грн.65коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 130699,65грн., з яких 122580,00грн. боргу за надані послуги згідно договору №28/08/14-ПН від 28.08.2014р. та 8119,65грн. пені за період з 10.09.2015р. по 23.11.2015р.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2015р. усно заперечував щодо позовних вимог, просив у позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на ст.530 ЦК України, на умови п.3, п.п.4.2.5. договору, а саме те, що договором не передбачено граничний термін оплати послуг. Представник відповідача вважає, що товариство не порушувало строків оплати послуг, що після надходження від позивача відповідної вимоги про оплату, послуги будуть оплачені. Проти отримання послуг та користування погрузчиком Manitou MT представник відповідача не заперечував. Повідомив, що відповідач не отримував жодних претензій, окрім копії претензії від 16.10.2015р., яка була надіслана позивачем з позовною заявою.

У судовому засіданні 22.12.2015р. під час огляду оригіналів документів позивача було встановлено розбіжності в тексті щодо строку оплати послуг на суму 122580,00грн. між копіями претензій від 15.10.2015р. та від 16.10.2015р., які були надані відповідно суду та відповідачу, з оригіналом претензії позивача від 15.10.2015р., наданої у судовому засіданні для огляду.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.12.2015р., в якому проти позову заперечував та зазначив, що ні в п.3 договору №28/08/14-ПН від 28.08.2014р., ні в якому іншому пункті даного договору не зазначено про строки оплати за надані послуги і оскільки сторонами не визначено в договорі конкретний строк оплати за надані послуги по навантаженню, позивач має право вимагати виконання зобов’язання відповідачем з оплати з моменту пред’явлення вимоги про оплату. Відповідач стверджує, що з вимогою про сплату заборгованості за надані послуги по навантаженню позивач до відповідача не звертався, у зв’язку з чим відповідач робить висновок про відсутність у позивача на момент його звернення до суду порушеного або оспорюваного права, за захистом якого він міг би звернутися до суду, оскільки строк виконання зобов’язання з оплати за надані послуги по навантаженню у відповідача не настав. Крім того, відповідач зазначив, що копія претензії від 17.10.2015р. отримана відповідачем разом з копією позовної заяви, на підставі якої і було порушено провадження у справі, у жовтні ніякої претензії від позивача відповідач не отримував. Щодо сплати пені у розмірі 8119,65грн, яка заявлена до стягнення, відповідач вказав, що оскільки дана вимога є похідною від вимог про стягнення основного боргу, правомірність яких не доведена позивачем, то вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

Від відповідача надійшло клопотання від 11.01.2016р., в якому просив відкласти розгляд справи у зв’язку із складними погодними умовами, які склалися по всій території України, а саме ожеледицею, неприбраними дорогами, що роблять автомобільне сполучення небезпечним, що в свою чергу супроводжує неможливість прибуття представників відповідача на судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2016р. залишив вирішення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки останній належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, ухвала про відкладення розгляду справи від 22.12.2015р. отримана відповідачем 24.12.2015р. згідно поштового повідомлення №1400603679794, явка представників в судове засідання не визнавалась судом обов’язковою, крім того, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву з викладеною позицією по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2016р. надав клопотання від 12.01.2016р. про залучення документів до матеріалів справи, в т.ч. пояснень щодо розбіжності в тексті претензій та щодо направлення акту звірки розрахунків і не отримання від відповідача письмового відзиву на позовну заяву, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2016р. надав клопотання від 12.01.2016р., в якому, у зв’язку з тим, що позивачем не в повній мірі були виконані вимоги суду згідно ухвали від 22.12.2015р., не надано ряд документів, просив суд відкласти розгляд справи і надати строк для можливого мирного врегулювання спору між сторонами та просив суд відповідно до ст. 69 ГПК України продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою від 12.01.2016р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 09.02.2016 року включно та відкладено розгляд справи на 26.01.2016р. о 10:00год.

У зв’язку з перебуванням судді Книш Н.Ю. на лікарняному розгляд справи 26.01.2016р. не відбувся, про що сторонам було направлено відповідне повідомлення від 26.01.2016р. за №927/1438/15/113/16 рекомендованою кореспонденцією із зазначенням, що про дату та час засідання сторони будуть повідомленні додатково. Вказане повідомлення отримано позивачем 28.01.2016р., про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення №1400603746262 та відповідачем - 30.01.2016р. про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення №1400603746254.

Після виходу судді Книш Н.Ю. з лікарняного та з огляду на те, що спір має бути вирішено господарським судом в межах строку, визначеного ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, призначено розгляд справи на 08.02.2016р. на 10:00год, про що на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією була направлена ухвала суду від 04.02.2016р. В ухвалі від 04.02.2016р. суд зобов’язував сторін надати документи, які попередньо були витребувані згідно ухвал від 26.11.2015р., від 08.12.2015р. від 22.12.2015р., від 12.01.2016р., явка уповноважених представників позивача та відповідача обов’язковою не визнавалася.

Окрім того, додатково була передана, а позивачем та відповідачем 04.02.2016р. та 05.02.2016р. відповідно була прийнята телефонограма, в якій судом повідомлялись сторони про призначення на 08.02.2016р. об 10:00год розгляду справи №927/1438/15, що підтверджується матеріалами справи.

У судове засідання 08.02.2016р. представники сторін не з’явилися, витребувані судом документи не надали, доказів врегулювання спору мирним шляхом не надали.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, 28.08.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 28/08/14-ПН про надання послуг по навантаженню, згідно якого виконавець (позивач у справі) зобов’язується за завданням замовника (відповідача у справі) надати послуги по навантаженню транспортних засобів замовника, в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно п.2.1-2.2 договору виконавець надає замовнику наступні послуги: навантажує транспортні засоби замовника за допомогою телескопічного погрузчика Manitou МТ 1330 з використанням власної робочої сили. Надання послуг здійснюється за адресою вказаною замовником в усній та/або в письмовій формі.

За умовами пункту 3.1 договору попередня вартість послуг за договором становить 50000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 8333,33грн., за 1 календарний місяць при умові надання послуг виконавцем у п’ятиденний робочий тиждень по 8 робочих годин за добу.

Відповідно до п.3.2 договору остаточна вартість послуг (сума договору) визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги з урахуванням п.3.5 договору.

Згідно п.3.3 договору замовник робить попередню оплату за послуги в розмірі 25000,00грн., в т.ч. 20% ПДВ – 4166,67грн., протягом 3 банківських днів з дати підписання договору.

Акт про надані послуги відповідно до п.3.4 договору підписується сторонами до 10-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

У випадку збільшення об’єму послуг, що погоджується із замовником, останній (замовник) зобов’язаний сплачувати винагороду за додатково надані послуги із розрахунку 290,00грн., в т.ч. 20% ПДВ – 48,33грн., за 1 годину надання послуг (п.3.5. договору).

15.11.2014р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору про надання послуг по навантаженню № 28/08/14-ПН від 28.08.2014р., якою сторони виклали розділ 3 договору в новій редакції.

Так, за умовами пункту 3.1 договору в редакції від 15.11.2014р. вартість послуг за договором становить 60000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 10000грн., за 1 календарний місяць.

Згідно п.3.2 договору в редакції від 15.11.2014р. сума договору визначається сторонами по факту надання послуг та фіксується в актах про надані послуги з урахуванням п.3.5 договору.

Відповідно до п.3.3 договору в редакції від 15.11.2014р. замовник робить попередню оплату за послуги в розмірі 25000,00грн., в т.ч. 20% ПДВ – 4166,67грн., протягом 3 банківських днів з дати підписання договору.

Акт про надані послуги відповідно до п.3.4 договору в редакції від 15.11.2014р. підписується сторонами до 10-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

У випадку збільшення об’єму послуг, що письмово погоджується між сторонами, замовник зобов’язаний сплачувати винагороду виконавцю за додатково надані послуги згідно з окремо домовленою вартістю таких додаткових послуг (п.3.5. договору в редакції від 15.11.2014р.).

У пункті 4 додаткової угоди від 15.11.2014р. сторони обумовили, що ця додаткова угода є невід’ємною частиною договору про надання послуг по навантажуванню №28/08/14-ПН від 28.08.2014 року, та вступає в дію з дати її підписання.

27.08.2015р. сторони підписали додаткову угоду №2 до договору про надання послуг по навантаженню № 28/08/14-ПН від 28.08.2014 року, згідно якої сторони виклали розділ 3 договору в новій редакції.

Так, за умовами пункту 3.1 договору в редакції від 27.08.2015р. вартість послуг за договором становить 80000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 13333,33грн., за 1 календарний місяць.

Згідно п.3.2 договору в редакції від 27.08.2015р. сума договору визначається сторонами по факту надання послуг та фіксується в актах про надані послуги з урахуванням п.3.5 договору.

Відповідно до п.3.3 договору в редакції від 27.08.2015р. замовник робить попередню оплату за послуги в розмірі 25000грн., в т.ч. 20% ПДВ – 4166,67грн., протягом 3 банківських днів з дати підписання договору.

Акт про надані послуги відповідно до п.3.4 договору в редакції від 27.08.2015р. підписується сторонами до 10-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

У випадку збільшення об’єму послуг, що письмово погоджується між сторонами, замовник зобов’язаний сплачувати винагороду виконавцю за додатково надані послуги згідно з окремо домовленою вартістю таких додаткових послуг (п.3.5. договору в редакції від 27.08.2015р.).

У пункті 4 додаткової угоди від 27.08.2015р. сторони обумовили, що ця додаткова угода є невід’ємною частиною договору про надання послуг по навантажуванню №28/08/14-ПН від 28.08.2014 року, та вступає в дію з дати її підписання.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги телескопічного навантажування на загальну суму 122580,00грн. згідно актів надання послуг №Е-3108/03 від 31.08.2015р. на суму 42580,00грн. та №Е-3009/03 від 30.09.2015р. на суму 80000,00грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.4.2.5 договору замовник зобов’язується оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в п.3 договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив попередню оплату послуг згідно п. 3.3 договору.

Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку, що сторони не визначили остаточний термін здійснення відповідачем оплати за фактично надані позивачем послуги, а тому є безпідставним твердженням позивача про зобов’язання відповідача згідно п.3 договору оплатити вартість послуг у сумі 42580,00грн. до 10.09.2015р. та вартість послуг у сумі 80000,00грн. у строк до 10.10.2015р.

В силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В підтвердження направлення відповідачу вимоги про сплату боргу за надані послуги у сумі 122580,00грн. упродовж 30 календарних днів з дня її отримання позивачем надано до матеріалів справи копію претензії від 15.10.2015р., оригінал фіскального чеку від 17.10.2015р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0840002413933 ТОВ «Наташа-Агро» 23.10.2015р.

Твердження відповідача про неотримання від позивача претензії направленої рекомендованою кореспонденцією 17.10.2015р. не доведено належними та допустимими доказами, а тому не приймається судом до уваги. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо направлення 17.10.2015р. позивачем на адресу відповідача інших документів, ніж претензії з вимогою до відповідача сплатити борг у сумі 122580,00грн.

Як свідчать матеріали справи та не спростовує відповідач, надані позивачем платні послуги по навантаженню у сумі 122580,00грн. у добровільному порядку відповідачем не оплачені.

Відповідач не виконав вимог позивача та не сплатив борг упродовж 30 календарних днів з дня отримання претензії - 23.10.2015р.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 122580,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 122580,00грн. боргу.

Позивач, посилаючись на п.5.4 договору просить стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 8119,65грн, яка згідно наведеного у тексті позовної заяви розрахунку пені складається: із суми пені 3972,73грн., нарахованої позивачем від суми заборгованості за серпень 2015р. у розмірі 42580,00грн. за період з 10.09.2015р. по 23.11.2015р., із суми пені 4146,92грн., нарахованої позивачем від суми заборгованості за вересень 2015р. у розмірі 80000,00грн. за період з 10.10.2015р. по 23.11.2015р.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України – штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Відповідно до приписів ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У п. 5.4. договору сторони встановили, що за недотримання строків сплати зазначених в п.3.3 договору замовник сплачу виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення.

Дослідивши умови договору та наведений позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 8119,65грн. нарахованої за період з 10.09.2015р. по 23.11.2015р. несвоєчасної оплати відповідачем вартості фактично наданих позивачем послуг у серпні 2015р. на суму 42580,00грн. (акт надання послуг №Е-3108/03 від 31.08.2015р.) та у вересні 2015р. у сумі 80000,00грн. (акт надання послуг №Е-3109/03 від 30.09.2015р.), оскільки між сторонами відсутня письмова домовленість про сплату відповідачем пені за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг, а у п.3.3 договору сторонами визначено тільки строк для здійснення відповідачем попередньої оплати, та не містить строків оплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг по навантаженню.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 8119,65грн., нарахованої за період з 10.09.2015р. по 23.11.2015р. несвоєчасної оплати відповідачем вартості фактично наданих позивачем послуг у серпні 2015р. на суму 42580,00грн. та у вересні 2015р. у сумі 80000,00грн.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за надані послуги не розрахувався, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 122580,00грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1838,70грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при подачі позовної заяви з ціною позову 130699,65грн. позивачу необхідно було сплатити судовий збір в сумі 1960,49грн.

Позивачем при подачі позовної заяви платіжним дорученням №227 від 19.11.2015р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, сплачено 2613,99грн. судового збору, тобто в більшій сумі, ніж передбачено Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На час прийняття рішення від позивача не надходило клопотання відповідно до приписів ст.7 Закону України «Про судовий збір» про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 175, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 627, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 77, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» (вул.Циганівка, 27, с. Нова Басань, Бобровицький район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 35052335, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагротек» (вул. Паризької Комуни, 101, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, ідентифікаційний код 36544591, відомості про банківські реквізити відсутні) 122580грн.00коп. боргу, 1838грн.70коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 10.02.2016р.

Суддя Н.Ю.Книш