Рішення № 55646867, 08.02.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2016 р.Справа № 924/1846/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, смт. Смотрич

про стягнення 184033,37 грн., з яких: 9512,29 грн. - основна заборгованість; 170987,20 грн. - збитки; 482,13 грн. - пеня; 179,04 грн. - 3% річних; 2872,71 грн. - інфляційні втрати.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Костюкович Д.К. - представник за довіреністю від 17.12.2015р.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 184033,37 грн., з яких: 9512,29 грн. - основна заборгованість; 170987,20 грн. - збитки; 482,13 грн. - пеня; 179,04 грн. - 3% річних; 2872,71 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про фінансовий лізинг №00007995 від 24.07.2015р. Зокрема, вказує, що у відповідача існує заборгованість з лізингового платежу за березень 2015р. в сумі 9512,29 грн.

Повідомляє, що у зв'язку із систематичним порушенням умов договору з боку відповідача, починаючи з листопада 2014р., несплатою лізингових платежів відповідно до Плану відшкодування, позивач відмовився від договору і висунув вимогу про повернення об'єкту лізингу (вимога від 18.03.2015р.).

Зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, ТОВ "Порше Лізинг Україна" змушене було звернутися до спеціалізованих організацій та приватного нотаріуса, у зв'язку з чим позивач поніс реальні збитки в розмірі 69287,40 грн.

Також вказує, що неповернення відповідачем об'єкту лізингу в строки, визначені в п. 12.9. Умов лізингу (10 робочих днів з моменту отримання вимоги), завдало збитків позивачеві у вигляді упущеної вигоди. Тому, вважає, що відповідач зобов'язаний компенсувати упущену вигоду у вигляді несплачених щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 55581,35 грн.

Позивач повідомляє, що 25.09.2015р. з ТОВ „Карпатиавтоцентр" було укладено договір купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля, відповідно до якого позивач відчужив транспортний засіб, який є об'єктом лізингу, вартістю 455058,00 грн. При цьому, позивач посилаючись на п. 12.9. договору просить стягнути з відповідача упущену вигоду в розмірі 46118,45 грн., що становить різницю між вартістю об'єкта та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 482,13 грн. пені; 179,04 грн. 3% річних та 2872,71 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак у клопотанні від 08.02.2016р. просить справу розглянути без участі представника у зв'язку із участю в інших судових процесах.

У письмових поясненнях від 18.01.2016р. зазначає, що сторони в п. 6.18. договору погодили умову про те, що податок на додану вартість буде включатися до всіх платежів, які підлягають сплаті або можуть стягуватися у примусовому порядку. Таким чином, позивач стверджує, що йому мають бути компенсовані збитки за надані юридичні послуги ТОВ "Юридична фірма "Вернер", понесені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 6000,00 грн., оскільки ТОВ "Порше Лізинг Україна" є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.

У письмових поясненнях від 08.02.2016р. позивач обґрунтовує підстави для стягнення збитків з відповідача. Зокрема, зазначає, що неповернення відповідачем об'єкту лізингу в строки, вказані в п. 12.9. Умов лізингу (10 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги), завдало збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди. Зважаючи на характер господарської діяльності позивача, останній поніс збитки у зв'язку із несвоєчасним поверненням об'єкту лізингу відповідачем та відсутності можливості передати об'єкт лізингу у повторний лізинг чи продати його за період, коли фактично об'єкт лізингу перебував у відповідача. Вказує, що згідно з п. 6.17. Умов лізингу сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою позивача відповідно до п. 12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єкта лізингу. Тому позивач вважає, що відповідач повинен компенсувати позивачу упущену вигоду у вигляді несплачених щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 24998,20 грн.

Також позивач зазначає, що в результаті продажу об'єкту лізингу різниця між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття виплат становить 46118,45 грн. При цьому, наголошує, що в п. 12.9. Умов лізингу сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодованою лізингодавцю лізингоодержувачем. Таким чином, позивач вважає, що має всі підстави для задоволення позовних вимог, окрім іншого, в частині стягнення упущеної вигоди, завданої внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем, поведінка якого має всі ознаки правопорушення.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому відзиві від 18.01.2016р. заперечує проти заявлених до стягнення збитків. Зокрема, посилаючись на п. 1 Оглядового листа ВГС України від 14.01.2014р. №01-06/20/2014 зазначає, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України. Наголошує, що збитки мають бути наслідком саме порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб. Відповідач стверджує, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Таким чином, отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушення права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Відповідач заперечує проти стягнення 55581,35 грн. упущеної вигоди у вигляді несплачених щомісячних платежів за квітень-червень 2015р., посилаючись на те, що внаслідок припинення договору відсутня підстава для подальшої слати відповідачем лізингових платежів. Вказує, що зарахування до збитків лізингових платежів як частини відшкодування вартості предмету лізингу суперечить як умовам договору, так і законодавчим положенням про фінансовий лізинг, якими передбачена сплата частини вартості предмету лізингу як умова про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу. Дострокове припинення договору фінансового лізингу є одночасно припиненням права лізингоодержувача на викуп предмета лізингу. Тому такий лізинговий платіж не може бути складовою упущеної вигоди лізингодавця.

Також відповідач не погоджується із заявленою до стягнення 46118,45 грн. упущеної вигоди у вигляді різниці між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими. Звертає увагу суду на необгрунтоване використання позивачем для розрахунку відповідної різниці явно заниженої вартості автомобіля, який був об'єктом лізингу, оскільки у виконавчому написі нотаріуса від 18.06.2015р. та у постанові про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2015р. вартість автомобіля визначена в розмірі 464650,33 грн., а в акті прийому-передачі автомобіля від 30.09.2015р, згідно з яким позивач передав автомобіль ТОВ "Карпатиавтоцентр", ціна автомобіля визначена в розмірі 455058 грн. При цьому, вказує, що відповідно до акту державного виконавця від 14.07.2015р., автомобіль було передано боржником представнику стягувача у відмінному стані, що підтверджується відсутністю в акті будь-яких зауважень щодо виявлених дефектів автомобіля. Натомість, в п. 2.1. Акту від 30.09.2015р. зазначено, що автомобіль містить такі пошкодження/дефекти: скоп на лобовому склі, вмятина на капоті, бітумні плями по кузову.

Таким чином, відповідач стверджує, що протягом періоду з 14 липня по 30 вересня 2015р., коли вилучений автомобіль перебував у володінні позивача, виникли вищевказані дефекти, які вплинули на вартість автомобіля в сторону її зменшення. Відтак, використання вказаної зменшеної вартості автомобіля для розрахунків за даним позовом є неправомірним.

Звертає увагу, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку різниці між вартістю об'єкта лізингу та сумою несплачених лізингових платежів в майбутньому аж до лютого 2017р.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до умов договору останнім днем виконання зобов'язань є 15.03.2015р., тому позивачем необґрунтовано здійснено нарахування з 15.03.2015р. Відповідно до контррозрахунку відповідача, 3% річних складає 178,26 грн., інфляційні втрати - 1521,23 грн.

В обґрунтування своєї позиції з приводу позовних вимог відповідач посилався на постанови ВГС України від 29.12.2015р. у справі №911/1623/15 та від 06.08.2014р. у справі №910/18234/15.

Ухвалою суду від 28.12.2015р. було відмовлено в клопотанні відповідача про припинення провадження у справі, в обґрунтування якого останній посилався на те, що ОСОБА_1 припинила свою діяльність фізичної особи-підприємця 30.11.2015р. При розгляді вказаного клопотання судом було встановлено, що запис про припинення підприємницької діяльності відповідача до Єдиного державного реєстру внесено після порушення провадження у справі, а відтак справа підсудна господарському суду.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

24.07.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг №00007995. Об'єктом лізингу є транспортний засіб VW Passat B7, 2,0 I TDI, рік виробництва 2013, шасі НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4.

Вартість об'єкту лізингу складає еквівалент у гривнях 37879,00 дол. США. Строк лізингу становить 60 місяців.

Договором передбачено, що проценти, комісії та інші платежі здійснюються відповідно до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків лізингових платежів/Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених в п. 6.3. та 2) відповідно до п. 6.4.2. (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Зобов'язання (вказані вище еквіваленти в дол. США) лізингоодержувача на момент доставки об'єкта лізингу будуть виражені у гривнях у акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору про фінансовий лізинг. Наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватися лізингодавцем та вказуватись у рахунках, що підлягають сплаті лізингоодержувачем.

Додатком до договору про фінансовий лізинг є Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, які разом із договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як „Контракт", а також графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна", а також передачі об'єкту лізингу лізингоодержувачу.

Відповідно до 3.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений в контракті (далі - об'єкт лізингу).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню контракту не включаються до лізингових платежів: будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна. Якщо Порше Лізинг Україна понесло такі витрати, лізингоодержувач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги лізингоодержувачу.

В п. 6.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодилися, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну евро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком) або Національним банком України, (надалі - "обмінний курс"), який буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка. У разі часткової зміни вищевикладених положень цього пункту, Порше Лізинг Україна матиме право вимагати, щоб лізингові платежі та усі інші платежі за цим контрактом були розраховані за обмінним курсом іншого банку (Національного банку України, ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншого банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути висунена на власний розсуд Порше Лізинг Україна та без обмежень щодо кількості таких вимог протягом строку дії контракту, і для цього не вимагатиметься згода лізингоодержувача. Порше Лізинг Україна повідомляє лізингоодержувача про свій намір щодо зміни обмінного курсу банку за 7 (сім) робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути здійснений лізингоодержувачем, новий обмінний курс банку, про який повідомить Порше Лізинг Україна, в подальшому буде застосовуватися до усіх наступних платежів, які підлягають здійсненню лізингоодержувачем, до того моменту, коли Порше Лізинг Україна повідомить про інше в такому самому порядку. У разі зміни обмінного курсу банку згідно з цим пунктом, усі інші умови пункту повинні рівною мірою застосовуватися до нового обмінного курсу банку. Умови цього пункту застосовуються також до розрахунку розміру штрафів та інших платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем за цим контрактом.

У разі нездійснення лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів за новим обмінним курсом банку, Порше Лізинг Україна матиме право припинити дію цього контракту відповідно до пункту 12.6.8 цього контракту.

Згідно з п. 6.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків визначених контрактом.

У випадку прострочення сплати Платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції:

- пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п. 8.2.1.);

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (пункт 8.3.1. цього контракту): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу) (п. 8.2.2.);

- компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.

Вищезазначені санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна (п. 8.2.3.).

Відповідно до п. 8.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити Лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1. контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (п. 8.3.2.).

Згідно з п. 8.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу якщо Порше Лізинг Україна задовольнить свої вимоги до лізингоодержувача за рахунок наданих гарантій (пункт 7 цього контракту), проте в подальшому сторони досягнуть згоди щодо того, що контракт залишається чинним, лізингоодержувач зобов'язується повністю відновити гарантії, реалізовані Порше Лізинг Україна, протягом 3 (трьох) робочих днів після досягнення такої згоди. Якщо лізингоодержувач не зможе вчасно виконати свої зобов'язання, контракт вважається розірваним станом на дату невиконання зобов'язань. |

Будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом (п. 8.6.).

Відповідно до п. 12.1. - 12.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п. 5.4.). Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 12.6. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, а також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання сплати перевищує 30 календарних днів (п. 12.6.1.).

Згідно з п. 12.7. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефонними засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП „Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.

Відповідно до п. 12.9. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, протягом 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

В п. 12.10. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

У випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12. контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13.).

Згідно з п.п. 13.1., 13.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку. У разі вилучення (повернення) об'єкта лізингу, лізингоодержувач зобов'язаий забезпечити Порше Лізинг Україна або уповноваженій нею особі вільний доступ до місця розташування об'єкта лізингу, а також не перешкоджати процесу повернення об'єкта лізингу. Лізингоодержувач не має права на відшкодування збитків, завданих внаслідок вилучення (повернення) об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 13.4. після вилучення (повернення) об'єкта лізингу сторони підписують акт вилучення (повернення) об'єкта лізингу, в якому зазначають фактичні показники пробігу об'єкта лізингу та всі дефекти.

Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкта лізингу (п. 13.5.).

Пунктом 13.6. передбачено, що якщо Порше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, Порше Лізинг Україна матиме право на вилучення об'єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 16.1. усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з контрактом і можуть виникати протягом строку дії контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем.

Сторони підтверджують, що дійшли згоди з усіх істотних умов та погодилися укласти Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг, і є його невід'ємною частиною (Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу разом з зазначеним договором про фінансовий лізинг іменуються як „контракт") шляхом підписання та проставлення печаток (для юридичних осіб).

Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу підписані сторонами.

Додатком до договору фінансового лізингу є Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). Датою сплати лізингових платежів, які включають відшкодування вартості об'єкта лізингу та проценти і комісії є 15 число поточного місяця. Загальна сума лізингових платежів складає 45776,81 дол. США.

31.07.2013р. між сторонами підписано акт прийому-передачі предмету лізингу до договору фінансового лізингу №00007995 від 24.07.2013р., згідно якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв в якості предмету лізингу автомобіль VW Passat B7, номер кузова НОМЕР_1, рік виробництва 2013.

Позивачем згідно умов договору №00007995 від 24.07.2013р. виставлялися рахунки на оплату лізингових платежів. Зокрема, 06.03.2015р. позивачем був виставлений рахунок-фактура №00263128 про сплату чергового лізингового платежу в розмірі 21178,25 грн., який включає в себе відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 11466,25 грн. та проценти і комісії в розмірі 9712,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату зазначеного вище лізингового платежу, в останнього утворилася заборгованість в розмірі 9512,29 грн., що не заперечується відповідачем.

При цьому, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем були надісланні нагадування про несплату, а саме: перше нагадування від 03.12.2014р. про сплату 1080,25 грн.; друге нагадування від 19.12.2014р. про сплату 1192,26 грн., третє нагадування від 08.01.2015р. про сплату 18883,28 грн.; третє нагадування від 19.01.2015р. про сплату 18826,94 грн.; третє нагадування від 04.02.2015р. про сплату 31224,83 грн.; третє нагадування від 17.02.2015р. про сплату 21790,57 грн.; третє нагадування від 04.03.2015р. про сплату 39031,33 грн.; третє нагадування від 18.03.2015р. про сплату 38974,00 грн.

18.03.2015р. відповідачу було направлено вимогу за вих. №00007995 від 18.03.2015р. про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору (далі - вимога), у якій позивач вимагав сплати боргу протягом 3 днів з дня отримання вимоги та, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг", пунктами 8.3.2, 12.6.1, 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, повідомив про відмову від договору про фінансовий лізинг №00007995 від 24.07.2013р. та вимагав від відповідача повернути об'єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місяця знаходження/проживання відповідача. Вказана вимога отримана відповідачем 31.03.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Враховуючи, що об'єкт лізингу не був повернутий позивачу а також невиконані зобов'язання з оплати заборгованості за договором, ТОВ "Порше Лізинг Україна" скористався своїм правом на вилучення (повернення) об'єкту лізингу у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

18.06.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. було вчинено виконавчий напис нотаріуса №675 про повернення об'єкту лізингу - транспортний засіб: марка VOLKSWAGEN, модель PASSAT, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, рік виробництва - 2013, колір - білий, державний номер НОМЕР_5, вартістю 464650,33 грн., що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором про фінансовий лізинг №00007995 від 24.07.2013р.

На підставі рахунку №39 від 18.06.2015р. про оплату послуг за вчинення виконавчих написів (договори ФЛ 00007995, 00006673, 00008751, 00005017, 00006744, 00006722), позивачем було сплачено 19500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №50023215 від 19.06.2015р.

Відповідно до акту державного виконавця від 14.07.2015р. транспортний засіб було передано відповідачем представнику позивача, також передано ключ та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

На підставі договору про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011р. ТОВ „Агенція комплексного захисту бізнесу „Дельта М" були надані послуги ТОВ "Порше Лізинг Україна", спрямовані на вилучення транспортного засобу у боржника ОСОБА_1, про що свідчить акт №55 приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2015р. Суми винагороди згідно акту складає 52187,40 грн., що сплачено платіжним дорученням №500023803 від 31.07.2015р.

25.09.2015р. між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (постачальник або продавець) та ТОВ „Карпатиавтоцентр" (покупець) укладено договір купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля.

Відповідно до п. 3.1. даного договору ціна автомобіля на дату укладення договору складає 455058,00 грн. без ПДВ.

12.12.2012р. між ТОВ „Кредитекс прес Юкрейн Ел.Ел.Сі" (повірений) та ТОВ "Порше Лізинг Україна" (довіритель) укладено договір доручення, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання надавати довірителю за винагороду юридичні послуги, а саме, здійснювати фактичні та юридичні дії, спрямовані на сприяння погашення заборгованості фізичних та юридичних осіб перед довірителем на основі договорів, що були укладені між боржниками та довірителем.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі" були надані позивачу послуги по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 7200,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг по стягненню дебіторської заборгованості від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., реєстрами погашення заборгованості за лютий 2015р., березень 2015р., квітень 2015р.

Також на підставі договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010р. ТОВ „Юридична фірма Вернер і Партнери" надано позивачу юридично-консультаційні послуги по справі за позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00007995 від 24.07.2013р. в т.ч. представництво інтересів замовника і підготовка юридичних документів. Загальна вартість послуг складає 5000,00 грн., що підтверджується актом №877 від 09.11.2015р.

Позивач посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором фінансового лізину звернувся з позовом до суду про стягнення 9512,29 грн. основної заборгованості; 170987,20 грн. збитків; 482,13 грн. пені; 179,04 грн. 3% річних; 2872,71 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як слідує з матеріалів справи, 24.07.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг №00007995, на виконання якого позивачем було передано відповідачу у лізинг транспортний засіб VW Passat B7, 2,0 I TDI, рік виробництва 2013, шасі НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) датою сплати лізингових платежів, які включають відшкодування вартості об'єкта лізингу та проценти і комісії є 15 число поточного місяця.

Позивачем згідно умов договору про фінансовий лізинг 06.03.2015р. був виставлений рахунок-фактура №00263128 про сплату чергового лізингового платежу (за березень 2015р.) в розмірі 21178,25 грн., який включає в себе відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 11466,25 грн. та проценти і комісії в розмірі 9712,00 грн.

Таким чином, датою сплати лізингового платежу за березень 2015р. згідно Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів є 15.03.2015р.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується факт наявності в останнього заборгованості по оплаті лізингового платежу за березень 2015р. на суму 9512,29 грн. (несплачені проценти і комісія).

Враховуючи зазначене, вимога про стягнення заборгованості в розмірі 9512,29 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в п. 8.2.1. договору передбачили, що у випадку прострочення сплати платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Позивачем заявлено до стягнення 482,13 грн. пені за період з 15.03.2015р. до 15.09.2015р.

Судом враховується, що відповідно до п. 1.9 постанови Пленум Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи зазначене, позивачем невірно визначено період прострочення, оскільки відповідно до Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів (Плану відшкодування) датою сплати лізингового платежу за березень 2015р. є 15.03.2015р., а тому прострочення у даному випадку виникає з 16.03.2015р.

Суд, здійснивши перерахунок пені встановив, що за період з 16.03.2015р. по 15.09.2015р. із суми заборгованості 9512,29 грн. пеня складає 479,52 грн. (9512,29 * 10% / 365 * 184 = 479,52), яка підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на зазначене, в стягненні 2,61 грн. (482,13 - 479,52 = 2,61) пені необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розрахунку, позивачем нараховано 3 % річних за період з 15.03.2015р. по 29.10.2015р. в розмірі 179,04 грн.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення, оскільки відповідно до Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів (Плану відшкодування) дата сплати лізингового платежу за березень 2015р. є 15.03.2015р., а тому прострочення у даному випадку виникає з 16.03.2015р.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що за період з 16.03.2015р. по 29.10.2015р. із суми заборгованості 9512,29 грн. 3% річних складає 178,26 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, в стягненні 3% річних в розмірі 0,78 грн. (179,04 - 178,26 = 0,78) суд відмовляє.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013р. інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Як слідує із розрахунку та заяви (пояснення) від 09.12.2015р., позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 2872,71 грн. за період з березня 2015р. по вересень 2015р.

Враховуючи, що судом було встановлено момент прострочення виконання грошового зобов'язання з 16.03.2015р., позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за березень 2015р.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановив, що інфляційні втрати із суми заборгованості 9512,299 грн. за період з квітня 2015р. по вересень 2015р. складає 1666,56 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, у стягненні 1206,15 грн. (2872,71 - 1666,56 = 1206,15) інфляційних втрат необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 170987,20 грн., з яких: 69287,40 грн. - збитки, завдані у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором (реальні збитки) та 101699,80 - збитки, що виникли у зв'язку з припиненням договору (упущена вигода), судом враховується наступне.

В обґрунтування вимоги про стягнення збитків, завданих у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач посилається на те, що з метою виконання зобов'язань за договором він був змушений звернутися до приватного нотаріуса та спеціалізованих організацій для підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об'єкту лізингу, надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді.

В той же час до збитків, що виникли у зв'язку з припиненням договору позивач відносить упущену вигоду у вигляді несплачених щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 55581,35 грн. та різницю між вартістю об'єкта лізингу та сумою несплачених лізингових платежів, що становить 46118,45 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень ст. 224 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 623 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Отже, позивачу необхідно довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014р. витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Суд звертає увагу, що витрати на оплату юридичних та інших послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Таким чином, отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом. Аналогічна позиція викладена в постанові ВГС України від 29.12.2015р. по справі №911/1623/15.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором) не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 69287,40 грн. є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора, позивача у справі, обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

При розгляді позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди у вигляді несплачених щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу, судом береться до уваги таке.

Статтею 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п. 8.3.2 договору якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з п. 12.6.1. договору позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, у випадку коли відповідач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Пунктом 12.7. договору передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефонними засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодеожувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП „Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2015р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу за вих. №00007995 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору (далі - вимога), у якій позивач вимагав сплати боргу протягом 3 днів з дня отримання вимоги та, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг", пунктами 8.3.2, 12.6.1, 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, повідомив про відмову від договору про фінансовий лізинг №00007995 від 24.07.2013р. та вимагав від відповідача повернути об'єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місяця знаходження/проживання відповідача. Вказана вимога отримана відповідачем 31.03.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що договір про фінансовий лізинг №00007995 від 24.07.2013р. був розірваний в позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою позивача від вказаного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Також ч. 4. ст. 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на зазначене, після розірвання договору у позивача відсутні будь-які підстави вимагати сплати лізингових платежів за квітень-червень 2015р., які при цьому, не можуть бути кваліфіковані як збитки, в тому числі упущена вигода в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, зарахування до бази розрахунку збитків (упущеної вигоди) лізингових платежів як частини відшкодування вартості предмету лізингу суперечить як умовам договору, так і законодавчим положенням про фінансовий лізинг, якими передбачена сплата частини вартості предмету лізингу як умова про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу. Дострокове припинення договору фінансового лізингу є одночасно припиненням права лізингоодержувача на викуп предмета лізингу. Тому такий лізинговий платіж не може бути складовою упущеної вигоди лізингодавця. Аналогічна позиція викладена в постанові ВГС України від 06.08.2014р. по справі №910/18234/13.

Враховуючи вищезазначене, вимога про стягнення збитків (упущеної вигоди) у вигляді несплачених щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 55581,35 грн. є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.

З приводу позовних вимог в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 46118,45 грн., що визначена позивачем, як різниця між вартістю об'єкта лізингу та сумою несплачених лізингових платежів судом береться до уваги наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги позивача про стягнення зазначеної вище суми збитків (упущеної вигоди) базуються на розрахунку різниці між вартістю об'єкта лізингу та сумою несплачених лізингових платежів в майбутньому (згідно Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів - до липня 2018р.).

Проте, такі розрахунки є теоретичними (умовними), побудовані на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу) та не підтверджені відповідними належними та допустимим доказами.

Суд звертає увагу, що заявлені позивачем збитки (упущена вигода), які розраховані з використанням розміру передбачених договором лізингових платежів на майбутнє не передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, позивачем не доведено обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, а тому правові підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні.

Крім того, судом береться до уваги, що у виконавчому написі нотаріуса від 18.06.2015р. та у постанові про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2015р. вартість автомобіля визначена в розмірі 464650,33 грн., а в акті прийому-передачі автомобіля від 30.09.2015р., згідно з яким позивач передав автомобіль ТОВ "Карпатиавтоцентр", ціна автомобіля визначена в розмірі 455058 грн. При цьому, як слідує з акту державного виконавця від 14.07.2015р., будь-які зауваженння щодо виявлених дефектів автомобіля при його передачі стягувану відсутні. Натомість, в п. 2.1. акту від 30.09.2015р. зазначено, що автомобіль містить такі пошкодження/дефекти: скоп на лобовому склі, вмятина на капоті, бітумні плями по кузову.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що вищевказані дефекти, які вплинули на вартість автомобіля в сторону її зменшення виникли в період з 14 липня по 30 вересня 2015р., тобто після вилучення автомобіля у відповідача та під час перебування його у володінні позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) в розмірі 46118,45 грн., є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" підлягають задоволенню частково в сумі 11836,63 грн., з яких: 9512,29 грн. - заборгованість зі сплати лізингових платежів; 479,52 грн. - пеня; 178,26 грн. - 3% річних; 1666,56 грн. - інфляційні втрати.

В решті позову щодо стягнення 172196,74 грн., з яких: 2,61 грн. - пеня; 0,78 грн. - 3% річних; 1206,15 грн. - інфляційні втрати; 170987,20 грн. - збитки суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом враховується абз. 4 п.п. 4.7 п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою-сьомою статті 84 ГПК, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, смт. Смотрич про стягнення 184033,37 грн., з яких: 9512,29 грн. - основна заборгованість; 170987,20 грн. - збитки; 482,13 грн. - пеня; 179,04 грн. - 3% річних; 2872,71 грн. - інфляційні втрати задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (м. Київ, пр-т п. Тичини, 1В, офіс „В", код ЄДРПОУ 35571472) 9512,29 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дванадцять гривень 29 коп.) заборгованості; 479,52 грн. (чотириста сімдесят дев'ять гривень 52 коп.) пені; 178,26 грн. (сто сімдесят вісім гривень 26 коп.) 3% річних; 1666,56 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 56 коп.) інфляційних втрат; 177,55 грн. (сто сімдесят сім гривень 55 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 10.02.2016р.

Суддя О.Є. Танасюк

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, ТОВ "Юридична фірма Вернер" ( 01001,м. Київ, а/с: 199) - простим;

3 - відповідачу, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, (АДРЕСА_1).