Рішення № 55646774, 08.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р.Справа № 922/6387/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітснек", м. Харків про стягнення 77040,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітснек" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за дистриб'юторським договором № 705-13 від 17.05.2013 року та дистриб'юторським договором №3101-14 від 13.01.2014 року щодо оплати поставленого товару в сумі 41945,00 грн., 31508,06 грн. інфляційних втрат, 2192,63 грн. 3% річних. Крім того, просить суд стягнути з відповідача 1300,00 грн. витрат на правову допомогу та 1218,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 грудня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19 січня 2016 року о 10:30 год.

Ухвалою суду від 19.01.2016 року розгляд справи був відкладений до 08.02.2016 року.

05.02.2016 року до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 41945,00 грн., 32646.86 грн. інфляційних втрат, 2449,08 грн. 3 % річних, 5700.00 грн. витрат на правову допомогу та 1 378, 00 грн. судового збору.

Як роз'яснено у п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року (з подальшими змінами та доповненнями), ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши надану заяву та матеріали справи, суд розцінює подану позивачем заяву, як заяву про збільшення розміру позовних вимог та враховуючи те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Як розяснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

08.02.2016 року представник позивача подав суду заяву в якій він надає суду копії витребуваних документів, а саме: копії видаткових накладних, виписок з банку, таблицю закупівель та сплати, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки управління статистики, виписки з банку. Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Як розяснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітснек" був укладений дистриб'юторський договір за № 705-13 (надалі іменується договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити отриманий товар у порядку та на умовах даного договору, рахунків-фактур, додатків і додаткових угод, які є його невід'ємною частиною.

13 січня 2014 року між відповідачем та позивачем був укладений дистриб'юторський договір за № 3101-14 (надалі іменується договір-1), згідно з яким позивач зобов'язувався поставити а відповідач прийняти та оплатити отриманий товар у порядку та на умовах даного договору, рахунків-фактур, додатків і додаткових угод, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов вказаних договорів позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 68410,00 грн. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними №ТОВ-0000120 від 25.12.2013 року, №ТОВ-000005 від 23.01.2014 року, №ТОВ-0000007 від 29.01.2014 року та №ТОВ-0000009 від 05.02.2014 року, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи (а.с.16-19).

Відповідно до п.5.3 договору, поставка товару дистриб'ютору здійснюється на умовах відтермінування платежу строком на 14 календарних днів від дати поставки. Датою поставки товару постачальником є дата, вказана у видатковій накладній. Домовленість щодо відтермінування по оплаті платежу на 14 календарних днів розповсюджується на всі поставки товару, що відвантажуються згідно договору.

Відповідно до п.5.3 договору-1, поставка товару дистриб'ютору здійснюється на умовах відтермінування платежу строком на 17 календарних днів від дати поставки. Датою поставки товару постачальником є дата, вказана у видатковій накладній. Домовленість щодо відтермінування по оплаті платежу на 17 календарних днів розповсюджується на всі поставки товару, що відвантажуються згідно договору.

Втім, відповідач свої зобов'язання по договорам щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав часково, а саме сплатив 23.04.2014 року -1000,00 грн., 29.05.2014 року- 2000,00 грн., 10.06.2014 року- 500,00грн.,12.06.2014 року- 5000,00грн., 17.10.2014 року- 3700,00грн., 28.11.2014 року- 2000,00грн. та повернув тавар на суму -12370,00грн., внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 02.02.2016 року складає 41945,00 грн., що й стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 41945,00 грн.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 41945,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2449,08 грн. та інфляційних втрат в розмірі 32646,86 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2449,08 грн. та інфляційних втрат в розмірі 32646,86 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5700,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз'яснено у розділі І Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року, відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру.

Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як роз'яснено у п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року № 7, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Юридична компанія "Центр правових ініціатив", в особі директора ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №47/15 від 17.11.2015 року, за умовами якого компанія бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги з питань, які стосуються діяльності клієнта, а саме: вивчити, підготувати та направити документи (позовні заяви, клопотання та інш.) до господарського суду Харківської області з приводу невиконання ТОВ "Вітснек" умов дистриб'юторських договорів №705-13 від 17.05.2013 року та №3101-14 від 13.01.2014 року.

У п.п. 5.1 та 5.2 договору сторони обумовили, що вартість послуг становить 1300,00 грн. Ця сума може бути збільшена у випадку зміни кількості годин роботи адвоката, що визначається актом приймання-передання наданих послуг, який підписується сторонами.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 5700,00 грн., що підтверджується підписаними Актами приймання-передання наданих послуг та платіжним дорученням.

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаною угодою, відповідає вимогам Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 179 ГК України; ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітснек" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 7, к. 1, код ЄДРПОУ 37764591, р/р 26001001312567 в ПАТ "Актабанк", МФО 307394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія" (02094, м. Київ, б-р Верховної Ради, 22, код ЄДРПОУ 35976169, п/р 260033025715 в АБ "Національні інвестиції", МФО 300498) - суму основного боргу у розмірі 41945,00 грн., 32646,86 грн. інфляційних втрат, 2449,08 грн. 3% річних, 5700,00 витрат на правову допомогу та 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_2