Рішення № 55646667, 09.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/63/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016 Справа № 908/6312/15

за позовом: Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Матріца (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 40)

про стягнення 16 735 грн. 17 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 30/20-19 від 05.01.2015 р.;

від відповідача не зявився

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 16 735 грн.17 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю Матріца за поставку теплової енергії відповідно до договору № 976 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2003 року.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 11,15,16,96,258,509,526,530,629 ЦК України, ст.ст. 1,2,193,232,276 ГК України, умов договору № 976 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2003 року, Закону Про теплопостачання від 02.06.2005 року № 2633-ІV, Правил користування тепловою енергією затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198, ст.ст.1,2,54-57,66,67,82 ГПК України.

30.12.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 26.01.2016 р. на 16 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

22.01.2016 року до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням представника позивача та неможливістю прийняти ним участі у судовому засіданні 26.01.2016 року.

Представники сторін у судове засідання 26.01.2016 року не зявилися.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, документи та пояснення витребувані ухвалою від 30.12.2015 р. не надав. Враховуючи клопотання позивача, неявку представника відповідача у судове засідання та неподання витребуваних доказів та пояснень сторонами, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 09.02.2016 на 15 год.00 хв., зобов`язавши сторони виконати вимоги суду, викладені у даній ухвалі.

09.02.2016 р. від позивача у справі надійшли письмові пояснення та документи на виконання ухвали суду.

У судовому засіданні 09.02.2016 р. представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився.

Про дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином відповідно до норми ст. 64 ГПК України.

Відповідно до п. 3.9.1 Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 № 17 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 193/18931).

Судом відповідно до приписів ст. 64 ГПК України відправлено ухвали суду від 30.12.2015 р. та від 26.01.2016 р. на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців : 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 40, та на іншу адресу, що міститься у матеріалах справи.

Ухвала від 30.12.2015 року, адресована відповідачу, повернулась до господарського суду Запорізької області із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Неявка представника відповідача в судове засідання, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

КОНЦЕРН МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ в особі директора філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району (надалі позивач, енергопостачальна організація) та товариство з обмеженою відповідальністю Матріца (надалі відповідач, споживач) 01.03.2003 р. уклали договір № 976 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі договір).

За умовами договору позивач взяв на себе зобовязання постачати теплову енергію в гарячій воді відповідачу в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.3 договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобовязаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим повернути його енергопостачальної організації.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що споживач зобовязаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.03.2003 р. по 29.02.2004 р. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Згоди про розірвання договору сторонами не досягнуто, розірвання договору в судовому порядку суду не відбулося, тому договір є пролонгованим на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. та жовтень 2015 року відпустив відповідачу теплову енергію до приміщення, яке розташоване за адресою: місто Запоріжжя пр. Леніна, 177, кв. №№ 1,2 на загальну суму 16 735 грн. 17 коп., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (від 31.10.2014 р. на суму 217,72 грн., від 30.11.2014 р. на суму 1627,82 грн., від 31.12.2014 р. на суму 3594,71 грн., від 31.01.2015 р. на суму 3579,84 грн., від 28.02.2015 р. на суму 2877,11 грн., від 31.03.2015 р. на суму 3011,75 грн., від 30.04.2015 р. на суму 1031,99 грн., від 31.10.2015 р. на суму 794,23 грн.).

На оплату спожитої теплової енергії позивачем відповідачу виставлялись рахунки.

Відповідач для отримання документів передбачених п. 6.3 договору до позивача не зявлявся, у звязку з чим вони направлялися засобами поштового звязку, про що свідчать поштові реєстри.

В примітках вищевказаних актів було вказано, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту і установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідач письмових заперечень про підписання актів в установлені договором терміни, щодо зазначених актів за спірний період не надав.

Таким чином, акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р., жовтень 2015 року підтверджують обсяг фактично спожитої теплової енергії та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Споживач оплату спожитої теплової енергії в установлені договором строки не здійснив, чим порушив умови договору.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 24 Закону України Про теплопостачання серед основних обовязків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією споживач зобовязаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно п. 3.2.2 договору споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату отриманої теплової енергії у встановлений договором строк, не здійснив, з урахуванням чого, сума заборгованості склала 16 735 грн. 17 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі підтверджений матеріалами справи. Відповідачем доказів відсутності спірної суми заборгованості, чи її сплати, не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, і матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16 735 грн. 17 коп. основного боргу.

Суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16 735 грн. 17 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. та жовтень 2015 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом в сумі 1 218 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Матріца (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років радянської України, буд. 40, код ЄДР 32260959) на користь Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України, МФО 313957) 16 735 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять пять) грн. 17 коп. основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Матріца (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років радянської України, буд. 40, код ЄДР 32260959) на користь Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДР 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України, МФО 313957) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано 10 лютого 2016 року.

Суддя О.І. Немченко