Рішення № 55646479, 02.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/30120/15 02.02.16 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ - Інжиніринг"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

про визнання договору припиненим

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гаврилюк О.О. за довіреністю № 03/2/254 від 26.03.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ - Інжиніринг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання договору припиненим.

Ухвалою суду від 30.11.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.01.2016 р.

11.12.2015 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

05.01.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.01.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

12.01.2016 р. у судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів ; представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 12.01.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі, розгляд відкладено на 22.01.2016 р.

22.01.2016 р. через відділ діловодства суду від Національного банку України надійшли документи по справі.

У судовому засіданні 22.01.2016 р. оголошувалась перерва до 01.02.2016 р.

29.01.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 01.02.2016 р. оголошувалась перерва до 02.02.2016 р.

У судове засідання 02.02.2016 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у засіданні проти позову заперечила.

У судовому засіданні 02.02.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (надалі - відповідач, Гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТЕМ - Інжиніринг» (надалі - позивач, Принципал) укладено договір № 68/Г-2013 про надання гарантії (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, Гарант за дорученням Принципала надає на користь Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради (надалі - Бенефіціар) гарантію виконання (надалі - Гарантія) на суму 563 265,91 грн. згідно з Контрактом № СhWWP-ICB-07.2SI від 28 травня 2012 року, укладеним між Бенефіціаром та Принципалом та Заяви на зміни № CO-H-1/07.2SI від 14.03.2013 року до цього контракту. Гарантія надається на термін до 11 березня 2015 року і набуває чинності з дати випуску. Строк дії цього договору - до 25 березня 2015 року, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Кодексу визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до п. п. 1,2 статті 200 Господарського кодексу України Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управленої сторони.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, за приписами ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана (ч. 1 ст. 561 ЦК України).

Згідно зі ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ч.ч. 1, 2 ст. 564 Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (ст. 567 ЦК України).

За приписами ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюється Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 (далі - Положення), вимоги якого поширюються на банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями (п. 3 Положення).

У пункті 2 Положення встановлено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефеціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефеціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Договір вважається припиненим з 21.11.2014 р. у зв'язку з введенням у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» тимчасової адміністрації, внаслідок чого виникла неможливість виконання Банком зобов'язань перед Кредитором у разі настання гарантійного випадку.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що введення в Банку тимчасової адміністрації не створює наслідків у вигляді припинення укладеного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», позивача віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 р. прийнято рішення № 123 про запровадження з 21.11.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк».

У зв'язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63 про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банка провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік, з 20.03.2015 р. по 19.03.2016 р. включно.

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та, в подальшому, відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач вказує, що оскільки банк здійснює свою діяльність виключно на підставі банківської ліцензії (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), то у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії позивач фактично припиняє свою банківську діяльність, і, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», закінчує технологічний цикл банківських операцій, а тому після відкликання банківської ліцензії 20.03.2015 р. здійснення будь-яких банківських операцій (у тому числі - надання позивачем фінансових послуг) не могло бути реалізовано ПАТ «ВіЕйБі Банк».

За приписами статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону. Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За змістом укладеного між сторонами у даній справі договору гарантії, як і за змістом самої гарантії, виданої банком, зобов'язання останнього перед бенефеціаром (гарантійний випадок) щодо виплати суми гарантії настають після отримання банком письмової вимоги бенефіціара.

Таким чином, до настання гарантійного випадку, тобто до звернення бенефіціара до банку з письмовою вимогою щодо виплати суми гарантії, підстави вважати бенефіціара кредитором банка в розумінні наведеної вище ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є відсутніми.

Крім того, судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. у справі № 911/2726/16, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р. встановлено, що у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк», тобто з 21.11.2014 р., як і в подальшому віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, не є підставою для припинення господарського зобов'язання, перелік яких наведено в ст. 205 Господарського кодексу України, а тому є безпідставними.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Судом встановлено, що станом на 02.02.2016 р. відсутнє підтвердження про зарахування сплаченого позивачем судового збору до бюджету, у зв'язку з чим сума судового збору підлягає стягненню з позивача.

За таких обставин, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ - Інжиніринг" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання договору припиненим відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ - Інжиніринг" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, буд. 3; код ЄДРПОУ 30568931) в доход Державного бюджету України (одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 09.02.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна