Рішення № 55646354, 19.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51РІШЕННЯ

Іменем України

"19" січня 2016 р. Справа № 911/3897/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця Гетьман», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатнепро стягнення 30879,93 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 29.09.2015відповідача:ОСОБА_2 дов. від 14.10.2015суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця Гетьман» (далі відповідач) про стягнення 30879,93 грн., з яких 18400 грн. основний борг, 9355,38 грн. інфляційні втрати, 534,59 грн. 3% річних та 2589,96 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором від 09.11.2012 № КБР-12/11/12 щодо виплати винагороди (роялті) за використання музичних творів.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що відповідач припинив господарську діяльність, про що позивача було повідомлено листом, в якому відповідач також вимагав припинення дії укладеного між сторонами договору, однак позивач залишив вказаний лист без відповіді та задоволення. За вказаних підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 09.11.2012 № КБР-12/11/12 (далі договір), згідно п. 1 якого позивач УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл (невиключне право) на використання в комерційній діяльності музичних творів, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для їх використання, що використовуються, та здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач користувач здійснює виконання в комерційній діяльності музичних творів (далі твори), а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключне право) на таке використання, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для використання творів, а також здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобовязується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного договору та Закону.

Згідно п. 2.3 договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати УЛАСП акт про виплату роялті згідно з п. 2.5 даного договору.

Сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обовязок щодо складання відповідного акту покладається на користувача (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.3 користувач зобовязався протягом пяти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення використання творів в закладах користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин користувач зобовязується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 09.11.2013, а в частині невиконаних фінансових зобовязань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобовязань до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового звязку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового звязку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пп. 5.1, 5.2 договору).

В додатку № 1 від 09.11.2012 до договору сторони погодили перелік закладів, в яких відповідач здійснює використання творів.

Відповідно до п. 1.2 додатку № 2 від 09.11.2012 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 800 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду зазначає, що відповідач в порушення своїх договірних зобовязань не сплачує передбачену договором винагороду (роялті) за публічне використання музичних творів, в результаті чого за ним за період жовтень 2013 року серпень 2015 року рахується заборгованість в розмірі 18400 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо виплати винагороди (роялті) за публічне використання музичних творів за період жовтень 2013 року серпень 2015 року, у звязку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 18400 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 18400 грн. заборгованості за публічне використання музичних творів.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо виплати винагороди (роялті) за публічне використання музичних творів, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з жовтня 2013 по серпень 2015 року включно складають 9355,38 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 26.09.2013 по 14.08.2015 складають 534,59 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених позивачем періодів нарахування інфляційних втрат, стягненню підлягають інфляційні втрати з прострочених сум в розмірі 8472 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 883,38 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 2.6 договору просить суд, за прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання щодо виплати винагороди (роялті) за використання музичних творів, стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочки з 26.09.2013 по 14.08.2015 складає 2589,96 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині є доведеними та обґрунтованими.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Беручи до уваги викладене, та враховуючи загальні засади цивільного законодавства справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов'язання, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені, а саме: зменшити суму пені, що підлягає стягненню до 1900 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в сумі 18400 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 18400 грн. основного боргу, 8472 грн. інфляційних втрат, 534,59 грн. 3% річних та 1900 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог з підстав того, що відповідач припинив господарську діяльність у сфері громадського харчування, про що позивача було повідомлено листом від 30.09.2013 № 30/09, в якому відповідач також вимагав припинення дії договору, яке позивач залишив без відповіді та задоволення, то вони не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на наступне.

Доказів надіслання відповідачем на адресу позивача вказаного вище повідомлення від 30.09.2013 № 30/09 про припинення дії договору відповідач суду не надав.

Пунктом 5.2 договору, укладеного між сторонами у справі сторони встановили, що у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового звязку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового звязку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа

Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів надіслання на адресу позивача повідомлення про припинення дії договору або інших доказів, зокрема, укладену в двохсторонньому порядку додаткову угоду до договору від 09.11.2012 № КБР-12/11/12 про припинення дії договору, то в силу положень п. 5.2 зазначеного договору, дія договору подовжена на той самий строк і на тих же умовах, а тому зобовязання за договором має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, зокрема, щодо сплати відповідачем виплати винагороди (роялті) за використання музичних творів.

Крім того, суд зазначає, що припинення господарської діяльності відповідача у галузі громадського харчування не є підставою для невиконання взятих на себе договірних зобовязань, зокрема, щодо сплати відповідачем виплати винагороди (роялті) за використання музичних творів під час дії договору. Припинення господарської діяльності може бути аргументом для розірвання договору, але в будь якому випадку дострокове припинення договору можливе за згодою двох сторін договору, яка відповідно оформлюється, або дострокове припинення договору можливе в судовому порядку. В даному випадку доказів дострокового припинення договору відповідач суду не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру обґрунтованих вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця Гетьман» (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Козацька, 2, ідентифікаційний код 35153786) на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, оф. 287, ідентифікаційний код 37396233) 18400 (вісімнадцять тисяч чотириста) грн. основного боргу, 8472 (вісім тисяч чотириста сімдесят дві) грн. інфляційних втрат, 534 (пятсот тридцять чотири) грн. 59 коп. 3% річних, 1900 (одну тисячу девятсот) грн. пені, 1733 (одну тисячу сімсот тридцять три) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 05.02.2016.