Рішення № 55645470, 05.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.16р. Справа № 904/7973/15

За первісним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ", м. Нововолинськ Волинської області

2. Державного навчального закладу "Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу, м. Дніпропетровськ

про розірвання договору поставки та стягнення 125584 грн 86 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ", м. Нововолинськ Волинської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору поставки № 01.07.14/1

Головуючий колегії - суддя: Воронько В.Д.

Члени колегії - судді: Бондарєв Е.М., Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2, довіреність від 29.04.2014;

від відповідача-1: представник Шахов Д.А., довіреність №7 від 28.10.2015;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

03.09.2015 до господарського суду Дніпропетровської області звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ" (далі - ТОВ "ВІКІ", 1-й відповідач) та Державного навчального закладу "Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу" (далі - ДНЗ "Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу", 2-й відповідач), з вимогами про:

стягнення з 1-го відповідача 110618,86 грн упущеної вигоди, 8966,00 грн збитків, 5000,00 грн моральної шкоди, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 1-м відповідачем умов договору поставки № 01.07.14/1, укладеного між сторонами 01.07.2014;

стягнення з 2-го відповідача 1000,00 грн штрафу, з посиланням на неналежне виконання 2-м відповідачем умов агентського договору № 14/05-1, укладеного між сторонами 14.05.2014.

Позивач обгрунтовує вимоги стосовно відшкодування упущеної вигоди на підставі того, що ФОП ОСОБА_1 належать декілька магазинів "Ольва", що підтверджується установчими документами ПП "Ольва". Таким чином, позивач заявляє, що у нього була можливість реалізувати товар, поставлений 1-м відповідачем. Окрім того, позивач надав до матеріалів справи копії звітів щодо дебетових та кредитових операцій за рахунком ФОП ОСОБА_1 на підтвердження такої можливості.

Що ж стосується збитків та моральної шкоди, то позивач посилається на неможливість участі у виставці "Дзеркало моди" у м. Дніпропетровську як наслідок односторонньої відмови ТОВ "ВІКІ" від виконання умов договору поставки, і, як наслідок, понесення витрат на реєстраційний збір, послуги з організації та забезпечення своєї участі у виставці, а також завдання шкоди діловій репутації ФОП ОСОБА_1

07.10.2015 1-й відповідач надіслав відзив, у якому просить в позові відмовити без зазначення підстав для цього, а позовну заяву направити за місцем знаходження відповідача, що є взаємовиключними діями.

16.11.2015 1-й відповідач надав повторний відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. Зокрема, 1-й відповідач зазначає, що оскільки у ТОВ "ВІКІ" відсутній договір поставки від 01.07.2015, підписаний ФОП ОСОБА_1 (докази відправлення договору та його одержання ТОВ "ВІКІ") в матеріалах відсутні, ТОВ "ВІКІ" вважає, що зазначений договір поставки не набрав чинності, оскільки ТОВ "ВІКІ" невідомо, чи був він взагалі підписаний.

2-й відповідач у судове засідання участь свого повноважного представника не забезпечив. 29.09.2015 2-й відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та вважає позовні вимоги щодо нього необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки він виконав умови агентського договору № 14/05-1 від 14.05.2014 повністю та у строки ним передбачені, а за 1-го відповідача він не може нести відповідальність. Тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у частині щодо стягнення з нього штрафу у сумі 1000,00 грн та витрат по сплаті судового збору у сумі 20,00 грн, а також заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у справі документами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 розгляд справи №904/7973/15 призначено колегіально.

До початку судового розгляду 17.12.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКІ" подано зустрічну позовну заяву до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поставки № 01.07.14/1, укладеним між сторонами 01.07.2014.

Дослідження її змісту показало, що ця заява відповідає вимогам чинного законодавства, а дані два позови є взаємопов'язаними, а тому є підстави для їх спільного розгляду.

З урахуванням того, що зустрічна позовна заява не суперечить приписам ч.5 ст. 22 та ст.60 ГПК України, судом її прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Представник 1-го відповідача (зустрічного позивача) у своєму зустрічному позові стверджує, що договір поставки між позивачем (зустрічним відповідачем) та 1-м відповідачем є недійсним, оскільки при його укладанні було порушено норми закону, а саме: у ТОВ "ВІКІ" відсутній підписаний позивачем договір поставки, і так само відсутні докази його відправлення та одержання 1-м відповідачем (зустрічним позивачем).

Представник первісного позивача проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив, надав відзив на зустрічний позов, а також додаткові пояснення, заявлені позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) та Державним навчальним закладом "Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу (далі - 2-й відповідач) було укладено Агентський договір № 14/05-1 (далі - Агентський договір).

Відповідно до п. 1.1. Агентського договору, 2-й відповідач зобов'язався надати позивачу послуги з пошуку постачальника, для укладення з позивачем договору поставки продукції, визначеної умовами договору.

Зокрема, 2-й відповідач, за умовами Агентського договору (п. 1.2.1.) здійснював пошук осіб - комерційних організацій, які здійснюють господарську діяльність з продажу вказаної в цьому договорі продукції (різноманітна косметична та гігієнічна продукція), та мають бажання постачати її позивачу на договірних засадах.

У наступному, після виконання обов'язків за Агентським договором з пошуку вказаних організацій постачальників необхідної продукції, між 2-м відповідачем та позивачем, 17 червня 2014 року було підписано Акт виконаних робіт за договором № 14/05-1 від 14.05.2014р.

Згідно вказаного Акту виконаних робіт вбачається, що 2-м відповідач виконав умови Агентського договору та надав Позивачу інформацію про підприємство, що відповідає критеріям постачальника, а саме товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІ" (далі - ТОВ "ВІКІ", 1-й відповідач).

Після проведення відповідних перемовин 01 липня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКІ", було укладено Договір поставки № 01.07.14/1 (надалі - Договір поставки).

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки 1-й відповідач зобов'язався, за замовленням позивача виготовити та поставити продукцію, а позивач прийняти її та сплатити на умовах Договору поставки.

Згідно п. 1.2. Договору поставки, найменування, одиниця виміру, загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, визначається позивачем при замовленні продукції, та фіксується у видатковій накладній на продукцію, що поставляється.

Пунктом 2.1. Договору поставки визначено, що поставка здійснюється на підставі узгоджених замовлень покупця у строки, які встановлені в них.

Згідно п. 2.3. Договору поставки, позивач направляє 1-му відповідачу замовлення на продукцію в електронному або факсимільному вигляді. У замовленні вказується найменування продукції, кількість та строки поставки.

Порядок оплати продукції визначений п. 3.3. Договору поставки, зокрема: оплата вартості продукції здійснюється шляхом перерахування належних з позивача сум на поточний рахунок 1-го відповідача протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання продукції.

Відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не довше ніж до 31 грудня 2015 року. У випадку, коли жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити умови договору за 30 днів до його закінчення, даний договір вважається продовженим щорічно на кожний наступний календарний рік.

Сторони договори не надали до суду доказів повідомлення іншої сторони про припинення договору, тому слід визнати, що договір є чинним.

Позивач зазначає, що, спираючись на замовлений ним у 1-го відповідача товар, він подав заявку на участь у фестивалі індустрії краси "Дзеркало моди - Дніпропетровськ/осінь-2014", організатором якого є ТОВ "Експо-центр "Метеор", який відбувся з 27 по 29 листопада 2014 року. Саме отримавши товар від 1-го відповідача, він планував брати з ним участь на вказаній виставці, про що 1-й відповідач був повідомлений. Через непоставку 1-м відповідачем товару він не зміг взяти участь у виставці, тому поніс збитки в сумі 8966,00 грн, які були сплачені за участь у виставці.

Через неможливість взяти участь у виставці у позивача порушені ділові зв'язки з організаторами виставки, конрагентами, які розраховували на придбання продукції, чим завдано шкоди його діловій репутації, тому він вважає, що 1-й відповідач має сплатити моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Упущена вигода в розмірі 110 618,86 грн, яка заявлена позивачем до стягнення, полягає, за його доводами, у тому, що саме таку суму прибутку він мав отримати від реалізації продукції, яку мав отримати від ТОВ "ВІКІ" на підставі замовлення від 31.10.2014.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

ТОВ "ВІКІ" у відзиві на позовну заяву вказує, що проект договору поставки № 01.07.14/1 від 01.07.2014 року був підписаний та скріплений печаткою ТОВ "ВІКІ", після чого в двох примірниках був переданий 11.08.2014 на підпис ФОП ОСОБА_1 разом з поставкою продукції (видаткова накладна від 11.08.2045 року № РН-0000173).

Згідно ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У відповідності до п.8.1. проекту договору поставки від 01.07.2015, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, але не довше, ніж до 31 грудня 2015 року.

Оскільки у ТОВ "ВІКІ" відсутній договір поставки від 01.07.2015 , підписаний ФОП ОСОБА_1 (докази відправлення договору та його одержання ТОВ "ВІКІ") в матеріалах відсутні, ТОВ "ВІКІ" вважає, що зазначений договір поставки не набрав чинності, оскільки ТОВ "ВІКІ" невідомо чи був взагалі він підписаний.

При цьому, не маючи підписаного договору, ТОВ "ВІКІ" проведена поставка продукції ФОП ОСОБА_1 - накладна від 11.08.2015 № РН-0000173 на суму 29473,92 грн.

Наступна поставка відбулася іншій особі - ФОП ОСОБА_4 (накладна №РН-0000198 від 08.09.2015 ), з якою було укладено Угоду про поставку продукції № 7/10 від 11.03.2010. Зазначена угода підписана сторонами, один примірник знаходиться у ТОВ "ВІКІ", та є чинною (п.6.5. Угоди).

Проект видаткової накладної від 24.10.2014 № РН-0000237 також виписувався ФОП ОСОБА_4

Згідно ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Тому твердження ФОП ОСОБА_1 про те, що постачання товару за видатковою накладною від 24.10.2014 року № РН-0000237 мало бути здійснене в рамках договору від 01.07.2014 року не відповідає дійсності, оскільки ТОВ "ВІКІ" здійснювало поставку іншому контрагенту (ФОП ОСОБА_4) по іншому договору № 7/10 від 11.03.2010).

Згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Таким чином, не маючи підписаного договору поставки з ФОП ОСОБА_1, ТОВ "ВІКІ" правомірно відмовилося виконувати замовлення від 21.10.2014 , оскільки згідно абз.2 ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

В свою чергу, замовлення від 21.10.2014 ФОП ОСОБА_1 не містить істотних умов договору, тому на підставі ст.627 Цивільного кодексу України (свобода договору), ТОВ "ВІКІ" не виконало зазначене замовлення.

З підстав відсутності у нього підписаного двома сторонами тексту договору ТОВ "ВІКІ" вважає, що договір має бути визнаний недійсним, про що зазначено в зустрічній позовній заяві.

Суд вважає ці доводи 1-го відповідача за первісним позовом помилковими, оскільки позивачем за первісним позовом до справи надано текст договору поставки № 01.07.14/1 від 01 липня 2014 року, який підписаний директором ТОВ "ВІКІ" та ФОП ОСОБА_1М та скріплений їх печатками. Позивачем був пред'явлений для огляду оригінал цього договору. Договір містить в собі умови, які суд вважає достатніми для належного виконання договору. Доводи ТОВ "ВІКІ" про відсутність у нього договору суд не може прийняти як достатні для визнання договору недійсним.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору поставки від 01.07.2014 поставка продукції за договором здійснюється на підставі узгоджених замовлень покупця у строки, які встановлені в них, але не раніше 7 календарних днів з моменту узгодження замовлення. Покупець направляє постачальнику замовлення на продукцію в електронному або факсимільному вигляді. У замовленні вказується найменування продукції, кількість і строки поставки.

В преамбулі договору покупцем зазначена ФОП ОСОБА_1

До матеріалів справи не надано жодної заявки на поставку товару, яка була б здійснена від імені ФОП ОСОБА_1 Позивачем до справи надана копія електронного замовлення на адресу ТОВ "ВІКІ" від компанії "Ольва". Приватне підприємство "Ольва" засноване громадянкою ОСОБА_1, але воно є самостійною юридичною особою по відношенню до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка є стороною цього спору і стороною договору поставки від 01.07.2014. Саме ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ВІКІ" мають зобов'язання з виконання умов договору поставки від 01.07.2014, а не ПП "Ольва". Таким чином слід визнати, що позивачем - ФОП ОСОБА_1 не виконано вимоги пунктів 2.1 і 2.2 договору та не здійснено замовлення на поставку товару у передбачений договором спосіб і, як наслідок, не погоджено з постачальником асортимент та кількість продукції. Отже, у ТОВ "ВІКІ" не виникло зобов'язань з поставки товару позивачу за первісним позовом, тому доводи позивача про можливість реалізації цієї продукції і отримання прибутку є безпідставними.

Крім того, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність лише розміру упущеної вигоди, без обґрунтування реальної можливості її отримання, не є підставою для задоволення вимоги про стягнення упущеної вигоди. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, реальності збитків (у тому числі упущеної вигоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Крім доказування самого вартісного характеру втраченої вигоди, додатково необхідно обґрунтувати за допомогою відповідних засобів до казування причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та не отриманими доходами (прибутком), зазначити (з відповідним документальним підтвердженням) на заходи, вжиті позивачем щодо одержання доходів, обґрунтувати (з документальним підтвердженням) з яких міркувань виходив позивач, при визначенні розміру упущеної вигоди.

Отже якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування упущеної вигоди він має надати документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди. Крім того, згідно з ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ці заходи позивачем також не наведені. Позивач зазначає, що у разі отримання від 1-го відповідача товару він реалізував би його за більш високою ціною і отримав прибуток у вигляді різниці цін. Суд не сприймає це як безспірний довід, оскільки неможливо абсолютно чітко передбачити хід роздрібної торгівлі, чи буде попит на товар, за який час можливо реалізувати товар, чи не сплине за цей час термін придатності товару, що виключить можливість реалізації товару, та інші обставини.

Щодо вимоги про стягнення збитків у сумі 8966,00 грн, які були сплачені за участь у виставці "Дзеркало моди" в м. Дніпропетровську, слід зазначити, що у справі відсутні матеріали, які б свідчили про мету виставки, пов'язаність її з можливою поставкою товару від ТОВ "ВІКІ", вказували на обов'язковість участі позивача у цій виставці. Враховуючи це, та висновок суду про відсутність вини ТОВ "ВІКІ" у непоставці товару на адресу позивача, суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог.

З аналогічних підстав не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн, спричинення якої суд вважає взагалі недоведеним.

В позовній заяві ФОП ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з 2-го відповідача штрафу в розмірі 1000 грн за неналежне виконання ним умов агентського договору № 14/05-1 від 14.05.2014. В обгрунтування вимог до 2-го відповідача позивач вказує на те, що 2-й відповідач під час виконання умов договору мав знайти поставщика косметичної продукції та впевнитись у його здатності поставити якісний товар. На думку позивача, 2-й відповідач не впевнився в здатності 2-го відповідача здійснювати поставки товару належним чином, що привело до спричинення йому збитків, тому відповідно до п. 5.4 агентського договору 2-й відповідач має сплатити штраф 1000 грн.

Суд вважає дану вимогу безпідставною, оскільки умови договору 2-м відповідачем виконані, що підтверджується актом виконаних робіт від 17.06.2014, в якому зазначено, що агентом в повному обсязі та належним чином виконані умови договору, взаємних претензій сторони не мають. В акті вказано реквізити постачальника косметичної продукції - ТОВ "ВІКІ", яке, як свідчать матеріали справи, має можливість поставляти косметичні товари.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Підставою для розірвання договору поставки з 1-м відповідачем позивач зазначає невиконання 1-м відповідачем зобов'язань з поставки товару, але, як було вказано вище, позивачем не було здійснено замовлення на поставку товару належним чином, тому твердження про невиконання умов договору 1-м відповідачем є передчасним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, первісний позивач та зустрічний позивач, всупереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, в задоволенні первісного позову до 1-го та 2-го відповідачів слід відмовити, в задоволенні зустрічного позову 1-го відповідача також слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на заявників первісного та зустрічного позовів покладаються здійснені ними витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову до 1-го та 2-го відповідачів відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

3 На первісного позивача та зустрічного позивача покласти здійснені ними судові витрати.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2016.

Головуючий колегії суддя В.Д. Воронько

Суддя Е.М. Бондарєв

Суддя І.А. Рудовська