Рішення № 55645444, 04.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.16р. Справа № 904/11284/15За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробуд", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором підряду № 52 від 28.08.2013р. та штрафних санкцій у розмірі 277 292,22 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.01.2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 31/01 від 04.01.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центробуд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 162 333,93 грн., пеню у розмірі 11 457,41 грн., 3% річних у розмірі 8 705,89 грн. та індекс інфляції у розмірі 94 794,99 грн., загалом 277 292,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №52 від 28.08.2013 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції на загальну суму 277 292,22 грн.

Відповідач не заперечує проти заявлених позовних вимог, однак з приводу несвоєчасної оплати за договором підряду пояснює, що Постановою КМУ №217 від 18.06.2014 року затверджено порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованими постачальниками природного газу. Вищезазначеною постановою визначено механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованими постачальниками природного газу. Так, пунктом 8 названої постанови, зобов'язано уповноважений банк здійснювати перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, відповідно до якого з рахунків із спеціальним режимом використання державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк" здійснюється розподіл та перерахування коштів, за попередній день, що надходять як плата за теплову енергію. Нормативи перерахування коштів на спеціальні рахунки гарантованого постачальника природного газу для державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" становлять: від категорії "населення" 100%, від категорії "бюджетні установи" 100%, від категорії "інші споживачі"-100%. Вищезазначені нормативи відрахувань унеможливлюють здійснення своєчасної оплати за виконані роботи у терміни, передбачені договором підряду. Відповідач просить при прийнятті рішення взяти до уваги дані пояснення.

Розгляд справи відкладався з 21.01.2016 року на 04.02.2016 року.

У судовому засіданні 04.02.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

28.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Центробуд" (далі - підрядник) та державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі - замовник) було укладено договір підряду №52, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язується виконати роботи: капітальний ремонт водопідігрівача мережной води БО-550 №2 ДП "Криворізька теплоцентраль" КТЦ (далі об'єкт робіт).

Підрядник приступає до виконання робіт після узгодження кошторису, який є невід'ємною частиною договору (додаток №1) та складений згідно креслень (п.1.2 договору).

Згідно з п.п. 1.3, 1.4 договору роботи по ремонту об'єкта виконуються з матеріалів підрядника і замовника. Необхідні для ремонту матеріали замовник надає підряднику в міру необхідності і в узгоджені терміни. Передача матеріалів оформлюється актом приймання-передачі.

Загальний термін виконання робіт складає 60 календарних днів з дати проведення розрахунків згідно п. 5.1 договору, календарного плану-графіка виконання робіт (додаток №2) п.2.1 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт за цим договором визначається відповідно до кошторису та складає 243 306,37 грн., у тому числі ПДВ 20% - 40 551,06 грн.

Згідно з п.4.1 договору підрядник зобов'язаний своєчасно, за три робочих дні до терміну закінчення робіт, повідомити замовника про дату їх закінчення, а замовник зобов'язаний протягом з робочих днів від дати закінчення робіт підрядника ці роботи прийняти. Здача і приймання робіт проводиться щомісячно у відповідності з фактично виконаними об'ємами робіт, уповноваженими представниками підрядника і замовника та оформлюється актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами (п.4.2 договору).

Порядок розрахунків регулюється розділом 5 договору.

Так, відповідно до п.5.1 договору передплата 30% від загальної вартості робіт, що складає 72 991,91 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 12 165,32 грн. згідно наданих рахунків. Остаточна оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виставленого на оплату рахунку (п. 5.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року. (п.11.1 договору). Додатковою угодою №1 від 24.12.2013 року до договору підряду №52 від 28.08.2013 року строк дії договору продовжено до 31.12.2014 року.

Сторонами погоджено та підписано договірну ціну №1 до договору, складено та погоджено локальний кошторис №2-1-1, погоджено календарний план-графік виконання робіт, підписані акти №11-01 на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації та №11-03 на використані під час ремонту матеріали та повернення залишків підрядній організації ( а.с. 35-41).

17.02.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Центробуд" надало державному підприємству "Криворізька теплоцентраль" рахунок №100 на оплату робіт з капітального ремонту водопідігрівача мережной води БО-550 №2 ДП "Криворізька теплоцентраль" КТЦ на суму 72 991,91 грн.

Позивач на виконання умов договору здійснив капітальний ремонт водопідігрівача мережной води БО-550 №2 ДП "Криворізька теплоцентраль" КТЦ, а відповідач прийняв ці роботи, про що сторонами складено та підписано акт №11 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року на суму 232 333, 93 грн. Також сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та затрат/ за квітень 2014 року на суму 232 333,93 грн.

30.04.2014 року позивачем надано на оплату відповідачу рахунок №149 за капітальний ремонт водопідігрівача мережной води БО-550 №2 ДП "Криворізька теплоцентраль" КТЦ на суму 159 342,03 грн.

Позивач з зазначає, що відповідачем лише частково оплачено заборгованість за виконані роботи у розмірі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4228 від 10.06.2014 року на суму 40 000,00 грн. та №5706 від 27.02.2015 року на суму 30 000,00 грн. У зв'язку із тим, що відповідачем не виконано у повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 162 333,93 грн. (232 333,93 грн. 70 000,00 грн.), що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач мав здійснити передплату у розмірі 30 % від вартості виконаних робіт, у зв'язку з чим 17.02.2014 року позивачем надано відповідачу на оплату рахунок №100 на суму 72 991,91 грн.

Однак, відповідачем своєчасно не здійснено обумовленої договором передплати. Між тим, позивачем було розпочато виконання робіт не зважаючи на нездійснення відповідачем передплати. Таким чином, позивач на свій ризик приступив до виконання робіт, а відповідачем прийняті виконані позивачем роботи, що підтверджується актом прийняття виконаних будівельних робіт, тобто сторони своїми діями фактично змінили порядок оплати за договором.

Позивач зазначає, що неоплаченими залишились роботи у сумі 162 333,93 грн.

З огляду на п.5.2 договору строк остаточної оплати за виконані роботи є таким, що настав.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 162 333,93 грн. підтверджується і актом звірки розрахунків №406 від 13.01.2016 року, підписаного обома сторонами, з чого випливає, що відповідач погоджується з такою сумою боргу.

Доказів оплати вартості виконаних робіт у розмірі 162 333,93 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу не спростував, проти наявності боргу не заперечував.

За наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у розмірі 162 333,93 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.11 договору за порушення термінів остаточної оплати за виконані роботи, передбачених у п.5.2 договору. Замовник сплачує підряднику пеню у розрахунку облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасну оплату виконаних робіт позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 13.05.2014 року по 13.11.2014 року у розмірі 11 457,41 грн.

При перевірці правильності нарахування пені, судом встановлено недотримання позивачем вимог п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, загальний період за який має нараховуватися пеня складає з 13.05.2014 року по 12.11.2014 року (оскільки період з 13.05.2014 року по 13.11.2014 року це вже 6 місяців і 1 день), у зв'язку з чим вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 11383,64 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 13.05.2014 року по 25.12.2015 року у розмірі 8 705,89 грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та виявлено допущену помилку при підрахунку днів, а саме позивач зазначає період з 11.06.2014 року по 26.02.2015 року, при цьому кількість днів вказує 262, у той час як фактично кількість днів складає 261, а тому і розмір 3% річних складає 4 125,96 грн. Такої ж помилки позивач допустився і в наступному розрахунку. Позивач заявляючи період з 02.03.2015 року по 25.12.2015 року вказує 302 дні прострочки, однак фактично у вказаному періоді 299 днів, у зв'язку з чим розмір 3% річних складає 3 989,41 грн.

Таким чином, вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 650,06 грн.

Також позивач нарахував та заявив до стягнення індекс інфляції у розмірі 94 794,99 грн. за період з червня 2014 року по листопад 2015 року.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується. Прострочення платежу за менший, ніж місяць, період, не тягне за собою таких нарахувань.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року по справі 917/1667/14, від 07.07.2015 року по справі №914/251/15, від 10.07.2013 у справі № 5002-33/4081-2012 та від 25.02.2015 року по справі №924/940/14, а також у постановах Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року по справі №904/6081/15 та від 28.01.2016 року по справі №904/8880/15.

Перевіривши правильність нарахування індексу інфляції, суд дійшов висновку про часткове задоволення даної вимоги у розмірі 93 573,40 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- на суму 192 333,93 грн., індекс інфляції з урахуванням викладеної вище позиції нараховується у період з червня 2014 року по січень 2015 року та складає 31 825,46 грн.;

- на суму 162 333,93 грн., індекс інфляції нараховується з лютого по листопад 2015 року і складає 61 747,94 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за виконані роботи. Невиконанням обовязку щодо оплати заборгованості за виконані роботи відповідачами порушуються права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти у власність позивача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 275 941,03 грн. (162 333,93 грн. основний борг, 11 383,64 грн. пеня, 8650,06 грн. 3% річних, 93 573,40 грн. індекс інфляції).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 159,39 грн., у той час як підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4 159,38 грн. (1,5 відсотка ціни позову), тобто позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі на 0,01 грн., ніж встановлено законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи. На час прийняття рішення такого клопотання не надходило, що не позбавляє позивача права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Розподілу підлягає судовий збір у розмірі 4 159,38 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4 139,11 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 525, 526, 530, 549, 610, 625, 837, статтями 193, 199, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код 00130850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробуд" (50031, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ігнатьєва, 3, ідентифікаційний код 32264891) заборгованість у розмірі 162 333,93 грн., пеню у розмірі 11 383,64 грн., 3% річних у розмірі 8650,06 грн., індекс інфляції у розмірі 93 573,40 грн. та судовий збір у розмірі 4 139,11 грн., про що видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.02.2016 року.

Суддя О.М. Крижний