Постанова № 55645286, 04.02.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року № 813/6315/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванес Х.О.,

представник позивача не прибув,

відповідач не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

встановив:

Львівський міський центр зайнятості (далі позивач, Львівський МЦЗ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1М.) про стягнення коштів у сумі 21798,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 20.10.2014 звернувся до Львівського МЦЗ в пошуках роботи та 20.10.2014 отримав статус безробітного, також йому було призначено виплату допомоги по безробіттю. Згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, було отримано інформацію про дохід відповідача в період перебування на обліку як безробітного. На підтвердження цих даних здійснено перевірку достовірності отриманої інформації при обміні даними з ДФС та зясовано, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний уклав з ТОВ Нано Про договір від 12.11.2014 № 01/10/01 про надання послуг цивільно-правового характеру. У звязку із неповідомленням про укладення договору з ТОВ Нано Про відповідачу безпідставно виплачено допомогу по безробіттю за період з 12.11.2014 до 23.07.2015 у сумі 21798,69 грн. Просить суд стягнути вказану суму коштів із відповідача.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання від 04.02.2015 вх. № 2369, в якому просить розглядати справу без його участі.

На адресу суду повернувся поштовий конверт, направлений відповідачу за адресою наданою відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМСУ у Львівській області з відміткою за закінченням терміну зберігання. Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності сторін у справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71, 128 КАС України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 20.10.2014 звернувся із заявою до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи, відповідач отримав статус безробітного та йому було призначено виплату допомоги по безробіттю.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Законів України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та Про зайнятість населення від 27.08.2015 № 320 встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центі зайнятості як безробітний, отримував дохід надавав послуги для ТОВ Нано Про згідно з договором від 12.11.2014 № 01/10/01 про надання послуг у період з 12.11.2014 до 30.11.2014, про що не повідомив спеціалістів Львівського МЦЗ.

Між ТОВ Нано Про та ОСОБА_1 укладено договір від 12.11.2014 № 01/10/01 про надання послуг цивільно-правового характеру.

Згідно з довідкою про середню заробітну плату (дохід) ТОВ Нано Про за листопад 2014 року нараховано ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 1906,77 грн.

Львівським МЦЗ надіслано ОСОБА_1 претензію від 28.08.2015 № 13/4939 щодо відшкодування незаконно отриманої допомоги з безробіття за період з 12.11.2014 до 23.07.2015 в сумі 21798,69 грн.

У звязку із несплатою відповідачем вказаної суми коштів Львівський МЦЗ звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступними нормами законодавства.

Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України Про зайнятість населення, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про зайнятість населення безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про зайнятість населення зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про зайнятість населення до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

На виконання Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 915/5136 (далі - Порядок № 307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.

Пунктом 1.2 розділу 1 Порядку № 307 встановлено, що допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Відповідно до ст. 43 Закону України Про зайнятість населення статус безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України Про зайнятість населення зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності є видом забезпечення.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Крім того, пп. 1 п. 5.5 Порядку № 307 встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Пунктом 6.14 Порядку № 307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи те, що між відповідачем та ТОВ Нано Про укладено договір від 12.11.2014 № 01/10/01 про надання послуг цивільно-правового характеру, у період виплати йому Львівським МЦЗ допомоги по безробіттю, про що ОСОБА_1 позивача не повідомив, отже, відповідач повинен повернути суму безпідставно виплаченого забезпечення.

Доказів вжиття відповідачем заходів щодо повернення коштів суду не надано.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вище викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені і підлягають до задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись, ст.ст.69,70,159-163,167 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Львівська область, м. Новояворівськ, вул. С.Стрільців, 6/111) на користь Львівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 25555035, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122) кошти в сумі 21798 (двадцять одна тисяча сімсот девяносто вісім) гривень 69 копійок.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Постанова у повному обсязі складена 09.02.2016 року.