Ухвала суду № 55645112, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/9991/61692/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим

та касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти»

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року

у справі № 2а-13964/10/12/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти»

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушта» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2010 року № 0000871502/0, № 0000881502/0, від 10 серпня 2010 року № 0000871502/1, № 0000881502/1, від 21 жовтня 2010 року № 0000871502/2, № 0000881502/2 (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 13 грудня 2010 року вих. № 425/04-04).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим: від 12 липня 2010 року № 0000871502/0, від 10 серпня 2010 року № 0000871502/1, від 21 жовтня 2010 року № 0000871502/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 20764,59 грн.; від 12 липня 2010 року № 0000881502/0, від 10 серпня 2010 року № 0000881502/1, від 21 жовтня 2010 року № 0000881502/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (20%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 4564,20 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В касаційній скарзі Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У податковій декларації з податку на додану вартість (№ 35967 від 21 грудня 2009 року) за листопад 2009 року позивачем була самостійно узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 111556,00 грн. з граничним терміном сплати до 30 грудня 2009 року.

У податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року (№ 39212 від 19 січня 2010 року) позивачем була самостійно узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 164297,00 грн. з граничним терміном сплати до 01 лютого 2010 року.

У декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (№ 4087 від 22 лютого 2010 року) позивачем була самостійно узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 134875,00 грн. з граничним терміном сплати до 02 березня 2010 року.

Згідно платіжного доручення від 08 квітня 2010 року № 1769 Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» було сплачено 10000,00 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2010 року, проте кошти в сумі 9807,58 грн. були спрямовані податковим органом в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості зі сплати податку на додану вартість за листопад 2009 року без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача. Згідно платіжних доручень від 14 травня 2010 року № 1902 на та від 31 травня 2010 року № 1957 Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» було сплачено 16000,00 грн. та 20000,00 грн. на погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2010 року, проте кошти в сумі 15650,57 грн. та у сумі 16070,93 грн. були спрямовані податковим органом в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості зі сплати податку на додану вартість за грудень 2009 року без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача. Згідно платіжного доручення від 31 травня 2010 року № 1947 Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» було сплачено 20000,00 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2010 року, проте кошти в сумі 19429,66 грн. були спрямовані податковим органом в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості зі сплати податку на додану вартість за січень 2010 року без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача. Також, залишок коштів у сумі 3391,35 грн., які були сплачені Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» згідно платіжного доручення від 31 травня 2010 року № 1957, були спрямовані податковим органом в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості зі сплати податку на додану вартість за січень 2010 року без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача (т.1 арк. справи 12-14, 175).

Крім іншого, згідно актів про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, складених у період з 31 березня 2010 року по 17 червня 2010 року, вилучені податковим органом готівкові кошти у сумі 101748,42 грн. були спрямовані на погашення податкового боргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» з податку на додану вартість за листопад 2009 року, вилучені податковим органом готівкові кошти у сумі 132575,40 грн. були спрямовані на погашення податкового боргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» з податку на додану вартість за грудень 2009 року, вилучені податковим органом готівкові кошти у сумі 112053,99 грн. були спрямовані на погашення податкового боргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» з податку на додану вартість за січень 2010 року (т.1 арк. справи 181-231).

ДПІ м. Алушті АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» за період з 31 грудня 2009 року по 18 червня 2010 року, за результатами якої складений акт № 979/15-2/03348028 від 22 червня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги абзацу 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», які полягали в несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно податкової декларації № 35967 від 21 грудня 2009 року у сумі 11156,00 грн., податкової декларації № 39212 від 19 січня 2010 року у сумі 164297,00 грн., податкової декларації № 4087 від 22 лютого 2010 року у сумі 134875,00 грн.

12 липня 2010 року ДПІ м. Алушті АР Крим на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000871502/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку до 119 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 363175,84 грн. застосувала до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» штраф у розмірі 50 % у сумі 181588,04 грн.

12 липня 2010 року ДПІ м. Алушта АР Крим на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000881502/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 46350,31 грн. застосувала до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» штраф у розмірі 20 % у сумі 9270,06 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а ДПІ у м. Алушті АР Крим були прийняті, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2010 року № 0000871502/1, № 0000881502/1, від 21 жовтня 2010 року № 0000871502/2, № 0000881502/2 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що дії податкового органу щодо спрямування готівкових коштів, виявлених податковим органом у касі позивача в рахунок погашення його податкового боргу відповідають вимогам пункту 9 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 року № 538 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки доказів сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад - грудень 2009 року та січень 2010 року у визначений законодавством строк позивачем надано не було, з огляду на що такі податкові зобов'язання набули статусу податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування штрафу у відповідному розмірі необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання із затримкою на відповідну кількість календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у платіжних дорученнях № 1769 від 08 квітня 2010 року на суму 10000,00 грн., № 1902 від 14 травня 2010 року на суму 16000,00 грн., №1947 від 31 травня 2010 року на суму 20000,00 грн., № 1957 від 31 травня 2010 року на суму 20000,00 грн. позивач визначив призначення платежу, а саме: «податок на додану вартість за лютий 2010 року» та «податок на додану вартість за квітень 2010 року».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган неправомірно спрямував сплачені згідно вказаних вище платіжних доручень кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість за листопад - грудень 2009 року та січень 2010 року та, як наслідок, неправомірно застосував штраф, виходячи із сплаченої суми.

За визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Згідно з пунктом 9 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 року № 538 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, в тому числі скриньці електронного контрольно-касового апарата, та інших місцях зберігання, за згодою платника податків спрямовуються в рахунок погашення його податкового боргу. У цьому разі посадові особи податкового органу у присутності матеріально відповідальної особи платника податків складають акт спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків за формою згідно з додатком 2. Копія акта передається платнику податків або уповноваженій ним особі.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, доказів сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад - грудень 2009 року та січень 2010 року у визначений законодавством строк позивачем надано не було, з огляду на що такі податкові зобов'язання набули статусу податкового боргу, з огляду на що податковий орган правомірно спрямував вилучені з каси позивача готівкові кошти на погашення його податкового боргу та, як наслідок, правомірно застосував штраф, виходячи із сплаченої суми.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Алушті АР Крим та касаційна скарга Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» підлягають залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим та касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна