Ухвала суду № 55644944, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/800/24898/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного підприємства «Софія-2010» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Приватне підприємство «Софія-2010» (далі - позивач, ПП «Софія-2010») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) № 0002282200 від 19.08.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Приватне підприємство «Софія-2010» зареєстроване як юридична особа 21.10.2010 року виконавчим комітетом Першотравенської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на податковому обліку в Східно-Дніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

31.07.2014 року працівниками Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 467/22/36517458 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Софія-2010», код за ЄДРПОУ 36517458, з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Відім», код за ЄДРПОУ 38600097, за вересень 2013 року та жовтень 2013 року, ТОВ «Сілко-Компані», код за ЄДРПОУ 38837927, за грудень 2013 року та квітень 2014 року, ПП «Енергопром», код за ЄДРПОУ 30669303, за квітень 2014 року, ТОВ «Алексей», код за ЄДРПОУ 31647144, за травень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

У вказаному акті зазначено про порушення позивачем вимог:

1. п.185.1 ст. 185, п.п. 186.2.1 п.186.2 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань у сумі 39134 грн. по взаємовідносинах з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (ШУ «Першотравенське» ПСП «Шахта «Ювілейна») (код за ЄДРПОУ 00178353), в т.ч. по податкових періодах - за вересень 2013 року в сумі 24 521 грн., за жовтень 2013 року в сумі 11572 грн., за грудень 2013 року в сумі 30 401 грн., завищення податкових зобов'язань у сумі 7 060 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Спецбуд-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 33253299) за вересень 2013 року, завищення податкових зобов'язань у сумі 3740 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Богарт Буд» (код ЄДРПОУ 35987296) у грудні 2013 року та завищення податкового кредиту у сумі 12680 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Відім» (код ЄДРПОУ 38600097), в т.ч. по податкових періодах - вересень 2013 року 6280 грн., жовтень 2013 року 6400 грн.; завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сілко-Компані» (код ЄДРПОУ 38837927) за грудень 2013 року на суму 7168 грн.;

2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 77 969 грн., у т.ч. в травні 2014 року на суму 77 969 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002282200 від 19.08.2014 року, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 94589 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 75671 грн. та за штрафними санкціями - 18918 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов договорів, реальності здійснення господарських операцій, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ТОВ «Спецбуд-Сервіс», ТОВ «Богарт Буд», ТОВ «Відім», ТОВ «Сілко-Компані» та використання у власній господарській діяльності товару, подано суду копії: договорів, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагентиПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ТОВ «Спецбуд-Сервіс», ТОВ «Богарт Буд», ТОВ «Відім», ТОВ «Сілко-Компані» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ТОВ «Спецбуд-Сервіс», ТОВ «Богарт Буд», ТОВ «Відім», ТОВ «Сілко-Компані», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі № 804/15103/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко