Ухвала суду № 55644923, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/38155/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного підприємства «ОСКАР-ВІТ» до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Приватне підприємство «ОСКАР-ВІТ» (далі - позивач, ПП «ОСКАР-ВІТ») звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, правонаступником якої на час касаційного розгляду є Дніпродзержинська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), № 0002572203 та № 0002582203 від 13.09.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт придбання товару, надання послуг, що є підтвердженням реальності спірних операцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Наявність у позивача податкових накладних та інших документів, за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, не надають йому право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

В період з 16.07.2013 року по 22.07.2013 року посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ОСКАР-ВІТ» з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476) за грудень 2011 року, квітень, травень, липень, серпень 2012 року та з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за квітень, травень, липень, серпень 2012 року.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено акт від 24.07.2013 року № 104/11/22.6-09/36363060 (т. 1 а.с. 39-56), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2. ст. 138, п. 138.4. ст. 138, пп. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме, ПП «ОСКАР - ВІТ» занижено податок на прибуток на загальну суму 137299,00 грн., у т.ч.: за IV квартал 2011 року на суму 64305,00 гр.; за II квартал 2012 року на суму - 19960,00 грн.; за III квартал 2012 року на суму - 53034,00 грн.;

- пп. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, ПП «ОСКАР - ВІТ» занижено податок на додану вартість на загальну суму 125434,00 грн., у т.ч.: за грудень 2011 року на суму - 55917,00 грн.; за квітень 2012 року на суму - 14417,00 грн.; за травень 2012 року на суму - 4592,00 грн.; за липень 2012 року на суму - 33949,00 грн.; за серпень 2012 року на суму - 16559,00 грн. (т. 1 а.с. 55-56).

Вказані висновки зроблені відповідачем на підставі актів невиїзної позапланової перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Лігран», складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 28.12.2012 року за № 7250/224/34656476, та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 21.12.2012 року за №7204/224/32694389, у яких зазначено про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності вказаних підприємств, наслідком чого є відсутність як бази, так і об'єкту оподаткування ПДВ та податком на прибуток. Враховуючи, що в ході перевірки було встановлено відсутність поставок товарів та послуг, що свідчить про складання угод без мети настання реальних наслідків, відповідачем було зроблено висновок, що ПП «ОСКАР - ВІТ» є кінцевим споживачем «сумнівного» податкового кредиту сформованого за рахунок ТОВ «Лігран» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

За висновками проведеної відносно позивача перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» № 0002572203 від 13.09.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 155548,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі - 137299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціям - 18249,00 грн.;

- форми «Р» № 0002582203 від 13.09.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 156792,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі -125434,00 грн., за та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 31358,00 грн. (т. 1 а.с. 32-33).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суми витрат в розмірі 627170,00 грн. та податкового кредиту в розмірі 125434,00 грн. сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» і ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», які мали місце у грудні 2011 року, квітні, травні, липні і серпні 2012р. Зокрема, на підтвердження існування таких господарських відносин та правомірності формування витрат та податкового кредиту позивачем надані первинні документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Лігран» (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 111203 від 01.12.2011 року та договір купівлі - продажу № 120402 від 02.04.2012 року, згідно з умовами яких Продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в договорах, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити будівельні матеріали в асортименті (товар) за найменуванням, у кількості та за ціною, зазначених у додатках до договору.

Крім того, між позивачем (підрядник) та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 204/12 від 02.2012 року згідно з умовами якого позивач доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати на умовах договору ремонтно-будівельні роботи, а підрядник зобов'язується сплатити їх вартість (т. 1 а.с. 75-76) та додаткові угоди до договору (т. 1 а.с. 77-91).

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій, виконання умов вищезазначених договорів та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по господарських операціях ТОВ «Лігран» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» подано суду копії: договорів, додаткових угод, видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт та матеріалів, платіжних доручень та банківських виписок та інші документи.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Лігран» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанції не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість чи валових витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям ТОВ «Лігран» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», оскільки реальність господарських операцій за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару/послуг/робіт у господарській діяльності позивача.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі № 804/16281/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко