Ухвала суду № 55644914, 01.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Київ К/800/24080/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Чамари Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.09.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013

у справі №2а-4042/10/1470

за позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.09.11, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 18.02.2010 № 0000020037/0, від 19.04.2010 № 0000020037/1 та від 17.06.2010 № 0000020037/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 440725,00 грн. за основним платежем та в сумі 220363,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 799 Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві реорганізовано шляхом приєднання до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, вважаючи, що суди порушили норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС реорганізовано шляхом приєднання до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Враховуючи наведене, судом касаційної інстанції згідно зі статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2010 № 0000020037/0 та складеними за результатами адміністративного оскарження податковими повідомленнями-рішеннями від 19.04.2010 № 0000020037/1 та від 17.06.2010 № 0000020037/2 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 661088 грн., в т.ч. 440725 грн. за основним платежем та 220363 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 08.02.2010 № 127/37/01125608, про порушення вимог п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 13, п. 14 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 № 571 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2004 за № 1389/9988 (далі - Порядок № 571), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 440725 грн., в т.ч. 2007 рік в сумі 93665 грн. та за 2008 рік в сумі 347060 грн.

Згідно з актом перевірки порушення вказаних вище норм законодавства полягало у тому, що позивач не вів обліку результатів спільної діяльності окремо від обліку результатів власної діяльності, не проводив розрахунки валових витрат та амортизаційних відрахувань, як передбачено п. 13, п. 14 Порядку № 571.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 334/94-ВР) спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону № 334/94-ВР облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Відповідно до п.п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону № 334/94-ВР порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлюється центральним податковим органом.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 № 571 затверджено Порядок ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи. Цей порядок зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.10.2004 № 1389/9988.

Відповідно до п. 3 Порядку № 571 облік результатів спільної діяльності ведеться уповноваженим платником окремо від обліку результатів іншої господарської діяльності такого платника.

Відповідно до п. 8 Порядку № 571 уповноважений платник несе відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку, який було обчислено від спільної діяльності.

Відповідно до п. 14 Порядку № 571 розподіл витрат платника податку - учасника спільної діяльності, які включаються до складу валових витрат та одночасно пов'язані як з власною господарською діяльністю такого платника, так і зі спільною діяльністю, відбувається аналогічно вимогам пункту 13 цього Порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку № 571 у разі, коли основні фонди платника податку - учасника спільної діяльності використовуються як у власній господарській діяльності, так і в спільній діяльності, частина амортизаційних відрахувань за цими основними фондами враховується у звіті та додатку до нього в сумі, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду за цими фондами, як сума доходів, отриманих від спільної діяльності, відноситься до загальної суми таких доходів та валових доходів, отриманих цим платником від власної господарської діяльності.

Враховуючи наведене, позивач є платником податку, який зобов'язаний вести облік результатів спільної діяльності окремо від обліку власних господарських результатів, в т.ч. здійснювати розподіл витрат, які включаються до складу валових витрат, пов'язаних з власною господарською діяльністю та спільною діяльністю.

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, між ДП «Миколаївський торговельний порт» та ДП «Грінтур-Екс» укладено договір про спільну діяльність від 01.04.2006 № 47, відповідно до п. 4.1, п. 4.3 якого ведення бухгалтерського і податкового обліку, загальних справ сторін покладається на ДП «Миколаївський торговельний порт». Бухгалтерський і податковий облік доходів та витрат від спільної діяльності ведеться портом окремо від іншої діяльності згідно з чинним законодавством.

Бухгалтерський і податковий облік доходів і витрат від спільної діяльності ведеться ДП «Миколаївський торговельний порт» окремо від іншої діяльності з використанням рахунку бухгалтерського обліку 3772 «Розрахунки з вітчизняними кредиторами (спільна діяльність)». На цьому рахунку позивач обліковує всі витрати, що пов'язані лише зі спільною діяльністю. Вказані витрати на підставі рахунків та актів виконаних послуг відображаються в бухгалтерському обліку позивача за Дт361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками» за аналітичним обліком покупця - Спільна діяльність ДП «Грінтур-Екс».

Таким чином, позивач вів облік результатів спільної діяльності окремо від обліку результатів власної діяльності, в т.ч. проводив окремий розрахунок валових витрат спільної діяльності. У податковому обліку результатів власної господарської діяльності позивач не враховує витрати, що пов'язані зі спільною діяльністю.

Судами встановлено, що відповідачем в додатку 8 до акту перевірки наведено розрахунок валових витрат, які включаються до складу валових витрат та одночасно пов'язані як з власною господарською діяльністю позивача, так і зі спільною діяльністю. При цьому показники доходу від спільної діяльності в такому розрахунку не відповідають дійсним показникам доходу позивача від спільної діяльності: відповідачем в розрахунку не визначено склад витрат та відсутнє посилання на первинні документи, на підставі яких, за позицією відповідача, позивачем включено до складу валових витрат витрати, що одночасно пов'язані з його власною господарською діяльністю та зі спільною діяльністю.

З метою з'ясування обставин у справі, що мають значення для справи, судом першої інстанцій призначена судово-бухгалтерська експертиза, відповідно до висновку якої від 27.06.2011 № 302-304 при проведенні дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ДП «Миколаївський морський торговельний порт», співставлень, які виконані в період з 01.10.2007 по 31.12.2008, не вбачається можливим підтвердити висновки акту виїзної планової перевірки від 08.02.2010 № 127/37/011256608 про завищення ДП «Миколаївський морський торговельний порт» валових витрат в сумі 1762900,00 грн., що спричинили донарахування податку на прибуток у сумі 440725,00 грн.

Згідно з висновком експертизи ДП «Миколаївський морський торговельний порт» вело бухгалтерський облік власних господарських операцій та облік господарських операцій, що пов'язані зі спільною діяльністю та відносяться до валових витрат спільної діяльності, окремо, що відповідає Порядку № 571.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права при вирішенні справи. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун