Ухвала суду № 55644908, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

03 лютого 2016 року К/800/47417/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року по справі № 802/2082/15-а

за позовом Лівобережного міжрайонного центру зайнятості - робочого органу

виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного

соціального страхування на випадок безробіття

до ОСОБА_4

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Лівобережний міжрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 безпідставно отриманих коштів у сумі 10427,91 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача кошти у сумі 10427,91 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, позовну заяву залишити без розгляду.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до Лівобережного міжрайонного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного.

На підставі заяви та поданих документів відповідачу надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю на період з 29 червня 2007 року по 22 червня 2008 року.

27 березня 2015 року відповідачем отримано лист Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, яким повідомлено, що ОСОБА_4 у період отримання допомоги по безробіттю працював у ТОВ «Виробниче підприємство «Маріо».

З метою перевірки вказаної інформації 8 квітня 2015 року позивачем направлено запит до ТОВ «Виробниче підприємство «Маріо».

Згідно відповіді підприємства ОСОБА_4 з 6 червня 2007 року по 29 липня 2011 року працював на посаді інженера з охорони праці за сумісництвом, що підтверджено наказами ТОВ «Виробниче підприємство «Маріо» від 6 червня 2007 року № 79-к та від 29 липня 2011 року № 81/1-к.

За результатами перевірки 12 травня 2015 року позивачем складено Акт № 04-32/89.

На підставі вказаного акту Лівобережним міжрайонним центром зайнятості 12 травня 2015 року видано наказ № 497/13 про повернення ОСОБА_4 коштів у сумі 10427,91 грн. у зв'язку з встановленням факту подання недостовірних даних на підставі яких було неправомірно надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

Оскільки у добровільному порядку відповідачем кошти не були повернуті, то Лівобережний міжрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 коштів у розмірі 10427,91 грн.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний позов, помилково виходили з того, що дана справа підлягає судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Даний позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянина ОСОБА_4 не підпадає під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 КАС України.

За змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги мають розглядатися місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року №21-2209а15 та від 22 вересня 2015 року у справі №П/811/3781/14.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 220, 222, п. 7 ч. 1 ст. 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Лівобережного міжрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_4 про стягнення коштів закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.

Суддя В.І. Ємельянова