Постанова № 55642965, 10.02.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12622/15-а

Провадження № 2-а/750/48/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.,

із секретарем Разумейко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Чернігові, в якому, уточнивши зміст позовних вимог згідно заяви від 12.01.2016 року просить визнати протиправною відмову відповідача у призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання. Також позивач просить зобовязати відповідача призначити та нарахувати їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 25.11.2015 року з дня наступного після відрахування зі штату апеляційного суду Чернігівської області.

Обгрунтувала позивач свої вимоги тим, що з 13 серпня 2002 року вона була призначена на посаду судді Новозаводського районного суду м. Чернігова на підставі Указу Президента України №712/2002 року. Указом Президента України від 21 травня 2007 року №435/2007 в межах пятирічного строку її було призначено суддею Апеляційного суду Чернігівської області.

Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 22 травня 2008 року №298-УІ позивача обрано на посаду судді Апеляційного суду Чернігівської області безстроково.

24 лютого 2015 року позивачем подано заяву до Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області у відставку.

Постановою Верховної ради України від 12 листопада 2015 року позивача звільнено із займаної посади.

На виконання вищевказаної постанови, наказом голови Апеляційного суду Чернігівської області №175-ос від 25 листопада 2015 року позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області.

27 листопада 2015 року позивач падала заяву до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Чернігові про переведення її на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

ОСОБА_2 пенсійного Фонду України в м. Чернігові №27752/03 від 17 грудня 2015 року позивачу відмовлено у призначені щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», не призначаються.

Позивач вважає такі дії ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Чернігові протиправними, так як забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус судді» від 07 липня 2010 року №2453-VІ. Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 вказаного Закону незалежність суддів забезпечується їх належним матеріальним та соціальним забезпеченням. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Позивач зазначає, що судді, які звернулись до Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання після 01 червня 2015 року, перебувають у різному правовому стані порівняно із суддями, які звернулися з аналогічною заявою до 01 червня 2015 року. Прийняття до уваги лише дати звернення до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання є порушенням принципу рівності громадян.

Представник відповідача в судове засідання подала заперечення проти позову, в якому заявила клопотання про розгляд справи без її участі.

У запереченні на позов відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні її позову, посилаючись на те, що відповідно до п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 у разі не прийняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Тобто з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, що мало б обовязково стати предметом судового розгляду.

У додатковому запереченні на позов відповідач вказує на те, що довідка про стаж роботи від 25.11.2015 року містить неточності щодо наявного стажу 24 роки 01 місяць, адже за даними пенсійної справи стаж роботи позивача становить 23 роки 7 місяців, а тому позивач необґрунтовано просить призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді. Також представник відповідача у запереченні на позов посилається на необгрунтованість вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача призначити щомісячне довічне грошове утримання, адже 27.11.2015 року вона подавала заяву про переведення з пенсії, яка була призначена по 2 групі інвалідності з 06.04.2011 року згідно Закону України "Про державну службу" на довічне грошове утримання судді.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що з 13 серпня 2002 року позивач була призначена на посаду судді Новозаводського районного суду м. Чернігова на підставі Указу Президента України №712/2002 року. Указом Президента України №435/2007 від 21 травня 2007 року в межах пятирічного строку позивача було призначено суддеюАпеляційного суду Чернігівської області.

Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 22 травня 2008 року №298-УІ позивача обрано на посаду судді Апеляційного суду Чернігівської області безстроково.

24 лютого 2015 року позивачем подано заяву до Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області у відставку.

Постановою Верховної ради України від 12 листопада 2015 року позивача звільнено із займаної посади.

На виконання вищевказаної постанови, наказом голови Апеляційного суду Чернігівської області №175-ос від 25 листопада 2015 року позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області.

27 листопада 2015 року позивач падала заяву до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Чернігові про переведення її на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Чернігові №27752/03 від 17 грудня 2015 року позивачу відмовлено у призначені щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», не призначаються (а.с.8)

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно правових відносин з боку субєктів владних повноважень в тому числі органів державної влади.

Частиною 2 ст.22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Із змісту ст.58 Конституції України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючого судді.

Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус судді» від 07 липня 2010 року №2453-VІ.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус судді» незалежність суддів забезпечується їх належним матеріальним та соціальним забезпеченням. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (частина шоста статті 47 Закону).

Відповідно до частини третьої ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус судді» №2453-VІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України частину 3, перше, друге, третє речення частини 5 статті 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладенні ним у попередніх рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 22 травня 2008 року №10-рп/2008, згідно з якими, «визначені Конституцією та законами України гарантії здійснення незалежності суддів є невідємним елементом їх статусу, поширюється на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді на пенсійне або щомісячне довічне утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Наведене узгоджується і з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року. Зокрема п.6.4, вказує, що статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п.54 Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів зазначено, що мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у звязку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

Забезпечені положення щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950року, ратифікованій Верховною ОСОБА_3 України 17 липня 1997 року та в інших міжнародних документах.

Держава Україна на протязі 23 років, починаючи з 1992 року, на конституційному та законодавчому рівні гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.

У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24 березня 2015 року зазначено, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону №2453-УІ в редакції до змін, внесених Законом №3668-VІ, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Також, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 року у справі №21-472а15.

Суд приходить до висновку, що на підставі вказаних законів позивач набула права на відставку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання. Заяву про звільнення з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області у звязку з відставкою позивачем до Вищої ради юстиції подано 24.02.2015 року.

Статтею 31 Закону України «Про вищу раду юстиції» передбачено, що за наявності відповідного стажу суддя має звернутися із заявою про вихід у відставку до Вищої ради юстиції.

Відповідно до п.4 параграфа 2.1 розділу 11 Регламенту Вищої ради юстиції розгляд цього питання включає в себе зясування дійсного волевиявлення судді, який подав заяву про відставку, з метою перевірки відсутності стороннього впливу на суддю або примусу.

Частиною третьою ст.109 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачено, що протягом одного місяця з дня надходження заяви Вища рада юстиції вносить до Верховної ради України подання про звільнення судді з посади.

Проте, заява позивача про вихід у відставку вирішувалася на протязі 9 місяців (з 24.02.2015 року по 12.11.2015 року), тобто тривалий час, що не залежало від волі позивача.

Отже, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивач набула до 01.06.2015 року, тобто до прийняття п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року №2013-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»

Відповідно до ст.ст.21, 126 Конституції України судді є рівними, оскільки здійснюючи правосуддя, судді мали відповідно до законодавства однаковий статус та гарантії незалежності, що включають і порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Суд не може погодитися з доводами позивача щодо можливості призначення їй довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, так як довідкою про роботу на посаді судді від 09.02.2016 року підтверджено стаж роботи позивача, який дає право на відставку -23 роки 07 місяців, тобто з урахуванням вимог ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус судді» позивач набула право на довічне грошове утримання судді у розмірі 86%, а не 88%, як просить позивач.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає відмову управління Пенсійного фонду в м Чернігові у переведенні позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді протиправною та вважає за необхідне зобовязати відповідача перевести позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 86 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з дня подання нею заяви про переведення, тобто з 27.11.2015 року, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 94, 158 - 163, 186 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Чернігові щодо відмови у здійсненні переведення ОСОБА_1 згідно її заяви від 27.11.2015 року з пенсії, яка була призначена згідно Закону України "Про державну службу" на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №7-37/155 від 27.11.2015 року, виданої Апеляційним судом Чернігівської області.

Зобовязати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Чернігові здійснити переведення ОСОБА_1 згідно її заяви від 27.11.2015 року з пенсії, яка була призначена згідно Закону України "Про державну службу" на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та здійснити нарахування в розмірі 86% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №7-37/155 від 27.11.2015 року, виданої Апеляційним судом Чернігівської області і провести відповідні доплати з урахуванням вже виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 487 грн. 20 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення, в порядку встановленому статтею 186 КАС України.

Суддя І.П. Рахманкулова