Ухвала суду № 55640520, 02.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1096/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого Комаровської Н.В.,

Суддів Гончаренко В.М., Короткова В.Д.,

З участю секретаря Феленко В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_3 з участю третьої особи КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18.06.2013р.,-

в с т а н о в и л а :

05.10.2012р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до виконкому Одеської міськради та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те,що він є власником нежилого приміщення площею 46,7 кв.м,розташованого по вул.Затишній,6 м.Одеси.

Відповідачу належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 08.05.2007р. загальною площею 113,2 кв.м,житловою 51,2 кв.м,а також незаконно отримані підвальні приміщення площею 4,7 кв.м та 13,6 кв.м,співвласником яких є позивач та в яких розташовані загальний водопровід,каналізація та промивна криниця.

Позивач вважав,що виконком Одеської міськради незаконно видав свідоцтво про право власності відповідачу на підвальні приміщення,тому просив в цій частині визнати свідоцтво незаконним, забов*язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні вказаними підвальними приміщеннями та залишити їх в спільному користуванні.

Представник відповідача ОСОБА_3 надала письмові заперечення на позов.

Представники виконкому Одеської міськради та КП«Одеське міське

бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» в судове засідання не з*явились.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18.06.2013р. позов задоволений частково.Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № 8 в буд.№ 6 по вул.Затишній м.Одеси в частині включення до цього свідоцтва підвальних приміщень пл. 4,7 кв.м та 13,6 кв.м, ОСОБА_3Л забов*язаний усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні вказаними приміщеннями,в решті позову відмовлено.Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.10.2013р. апеляційна скарга представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 відхилена,рішення залишено без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить про скасування рішення,мотивуючи тим,що вказаним рішення порушені його права та воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги ,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Звертаючись з позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням,ОСОБА_2 посилався на те,що він є власником нежитлового приміщення площею 46,7 кв.м,а також орендарем нежитлового приміщення площею 3 кв.м в будинку № 6 по вул.Затишній м.Одеси,в якому знаходиться квартира № 8,в склад якої увійшли підвальні приміщення площею 4,7 кв.м та 13,6 кв.м,яка належить ОСОБА_3

Вказані підвальні приміщення є допоміжними,тому на них мають право всі мешканці будинку,а отримання права власності на них ОСОБА_3 перешкоджає позивачу в користуванні належними йому,позивачу, нежилими приміщеннями.

Перевіряючи доводи позивача,суд першої інстанції встановив,що ОСОБА_2 набув право власності на нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 46,7 кв.м., що знаходиться в будинку № 6 по вул.Уютна ( Затишна) м.Одесі на підставі договору дарування від 27.09.2000р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за р.№ 14210 та зареєстрованого в КП „ОМБТІ та РОН 22.01.2001 р.

06.10.2010р. ОСОБА_2 уклав з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міськради договір оренди підвального приміщення площею 3 кв.м,розташованого у вказаному будинку.

26.12.2006 р. відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру № 8 в буд.№ 6 по вул.Уютній м.Одеси,яка складалась з чотирьох житлових кімнат загальною площею 80,4 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м.

Згідно технічному паспорту,виготовленому 29.01.2007р., приміщення площею 4,7 кв.м та 13,6 кв.м рахувались самочинними ( а.с.90).

Розпорядженням Приморської райадміністрації Одеської міськради від 16.03.2007р. № 551 вказані приміщення були приєднані до квартири № 8 , прийнята до експлуатації вказана квартира площею 113,2 кв.м,в склад якої увійшли зазначені приміщення площею 4,7 кв.м та 13,6 кв.м та дозволено ОСОБА_3 переоформити правовстановлюючі документи на квартиру.

На підставі вказаного розпорядження Приморської райадміністрації Одеської міськради ОСОБА_3 виконкомом Одеської міськради

08.05.2007р. видано свідоцтво про право власності на квартиру площею 113,2 кв.м .

Право власності зареєстровано 30.05.2007р.,що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно ( а.с.28).

Згідно ст. ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений свого права, чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 392 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. ст.3 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним Кодексом України,звернутись до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 і ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись з позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням,позивач ОСОБА_2 не надав суду доказів того,що він,як власник нежитлового приміщення площею 46,7 кв.м,а також орендар нежитлового приміщення площею 3,00 кв.м в будинку № 6 по вул.Затишній м.Одеси, має будь-яке відношення до приміщень площею 4,7 кв.м та 13,6 кв.м, власником яких є відповідач ОСОБА_3

Позивач не довів те,що власник квартири № 8 в цьому ж будинку ОСОБА_3 порушує права позивача ОСОБА_2,який володіє іншими нежитловими приміщеннями у вказаномоу будинку,а також,яким чином виконком Одеської міськради, оформлюючи право власності на квартиру ОСОБА_3,порушив права ОСОБА_2,який,зокрема, набув право орендаря через три роки після отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право власності.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд також не зазначив,які ж норми права були порушені виконкомом Одеської міськради та ОСОБА_3 при оформленні права власності на квартиру,в склад якої увійшли здані ним в експлуатацію нежитлові приміщення,обмежавшись загальною фразою про порушення норм законодавства.

Крім того,суд не звернув увагу на те,що розпорядження Приморської райадміністрації Одеської міськради від 16.03.2007р. № 551,на підставі якого видано оспорюване свідоцтво про право власності, є чинним,не скасовано та вимог про його скасування по справі не заявлено.

Погодившись з вимогами позивача про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями,суд не встановив та не зазначив в рішенні, в чому полягають ці перешкоди ,якими доказами це підтверджено і яким шляхом повинно бути усунено порушення прав ОСОБА_2

Також судом не було перевірено довод заперечень відповідача щодо відсутності порушеного права ОСОБА_2 з посиланням на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15.03.2012р. по справі за позовом Приморської райадміністрації Одеської міськкради до ОСОБА_2 про приведення приміщення в попередній стан,яким встановлено ,що в порушення вимог закону без затвердження у встановленому законом порядку проектної документації ОСОБА_2 виконав самовільну реконструкцію нежитлових підвальних приміщень в будинку № 6 по вул.Затишній м.Одеси, і вказаним рішенням суду ОСОБА_2 забов*язано привести ці приміщення в попередній стан.

Погоджуючись із ствердженням позивача про те,що приміщення площею 4,7 кв.м та 13,6 кв.м є допоміжними,суд дійшов висновку про те,що таке ствердження позивач не спростовано,в той час частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В даному випадку саме ОСОБА_2 повинен був довести вказаний факт.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до нихгосподарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщеннявідповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинків одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом проправо власностіна квартиру.

У Рішенні Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирнихбудинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно успільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1).

Згідност. 1 Закону України "Про об*єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перевіряючи довод апеляційної скарги в цій частині,судова колегія вважає,що ОСОБА_2 не тільки не довів віднесення спірних приміщень до допоміжних, але й не є власником будь-якого приватизованого житлового приміщення в будинку № 6 по вул.Затишній м.Одеси, тому питання,чи є вказані приміщення допоміжними , ніяким чином не впливають на права ОСОБА_2

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те,що 26.12. 2006 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір.

З метою забезпечення виконання кредитного договору 26.12.2006р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки,за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку чотирьохкімнатну квартиру, розташовану Одеса, вул. Затишна (Уютна)АДРЕСА_2.( а.с.238).

Відповідно умов Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2015р. ТОВ «Фінансова компанія «СІГАЛ» набуло права Іпотекодержателя вказаної квартири, ( а.с.241).

За договором уступлення права за іпотечним договором від 12.08.2015р. права іпотекодержателя вказаної квартир перейшло до ОСОБА_7 ( а.с. 243).

Згідно п.п.1,5.1.6 договору іпотеки іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки і на всі невід*ємні від майна поліпшення,складові частини та внутрішні системи,що існують на моменту укладення договору,а також виникнуть в майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо

автоматично стають предметом даного іпотечного договору і не потребують внесення змін до цього іпотечного договору.

Приміщення пл.4,7.м та 13,6 кв.м є складовою частиною квартири АДРЕСА_3,тому також є предметом іпотеки.

Таким чином, в період розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції квартира № 8 в буд.№ 6 по вул.Затишній м.Одеси перебувала в іпотеці, відповідно до ст.ст. 3,33,36 Закону «Про іпотеку» іотекодержатель мав право задовільнити забезпечені іпотекою забов*язання за рахунок предмета іпотеки переважено перед іншими особами.

Визнання частково недійсним свідоцтва про право власності від 08.05.2007р. на ім*я ОСОБА_3 порушувало право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки та набуття права власності на нього, однак від до участі у справі не був притягнутий.

Крім того, у звязку з наявністю обтяження ще з 2006 року, суд першої інстанції повинен був залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору іпотекодержателя, тому що ухвалене рішення в справі вплинуло на права та обовязки іпотекодержателя, що є порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства,зокрема,статті 36 ЦПК України, відповідно до якої сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу.

Вважаючи права особи,яка подала апеляційну скаргу порушеними і погоджуючись із доводами апеляційної скарги,викладеними вище,судова колегія разом з тим вважає помилковим довод апелянта про те,що спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства,оскільки позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням ,вважаючи порушеним своє цивільне право.

Враховуючи те, що виникнення та захист права власності на майно регулюються цивільним законодавством, спори, які випливають із указаних правовідносин,підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб*єкта владних повноважень).

Відповідно до ст.15 ЦПК України спір правильно розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Пунктами 3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення з ухваленням нового рішення є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права,а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та не дотримався вимог цивільно-процесуального законодавства,рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Відповідно до ст.318 ЦПК України якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані у встановлені цим Кодексом строки,але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв*язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особи,яка подала апеляційну скаргу,не була присутня під час розгляду справи,апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.

Залежно від обгрунтованості скарги суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 ЦПК України. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

Як вбачається з матеріалів справи апеляційним судом Одеської області була перевірена законність та обгрунтованість рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18.06.2013р. за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.10.2013р. вказане рішення залишено без змін.

Враховуючи вимоги статті 318 ЦПК України,зазначена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню,оскільки по справі не можуть існувати два потилежних судових рішення.

Керуючись ст.ст.209,317,307 ч.1 п.2,309 ч.1 п.п.3,4, 318 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовільнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18.06.2013р. скасувати.

В позові ОСОБА_2 до виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням відмовити.

Скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07.10.2013 р.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: В.М.Гончаренко

ОСОБА_8