Рішення № 55639405, 08.02.2016, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/12771/15-ц

Провадження № 2/520/462/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 11 вересня 2015 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачем, зареєстрований 29 листопада 1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Київської райадміністрації виконкому Одеської міської ради народних депутатів, про що було складено відповідний актовий запис №1030.

В позовній заяві позивач просить шлюб розірвати, посилаючись на те, що спільних дітей від шлюбу у них не має, подружні стосунки між ними не підтримуються з жовтня 2015 року, у них з відповідачем різні характери, погляди на життя, примирення між ними неможливе.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 25.09.2015 року відкрито провадження на підставі позовної заяви ОСОБА_1.

У судовому засіданні 07.12.2015 року позивач ОСОБА_1 підтримував позовні вимоги, просив суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою.

Відповідач по справі ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнавала, заявила заяву про надання строку на примирення терміном у шість місяців.

У судовому засіданні 07.12.2015 року заяву ОСОБА_2 було задоволено частково, та надано сторонам по справі строк для примирення терміном у два місяці, а саме до 08 лютого 2015 року, та призначено судове засідання на 08 лютого 2016 року о 16 годині 00 хвилин.

У судовому засіданні 08.02.2016 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав пояснення, що за наданий час сторонам на примирення, відповідач тільки вирішує фінансові питання, щодо збереження шлюбу з ним не розмовляє, у звязку з чим, він цілком вирішив розлучитись та на примирення не згоден.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявилась, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена, дата якого з нею узгоджувалась у минулому судовому засіданні особисто.

08.02.2016 року ОСОБА_2 надала до суду заяву, в якій вказала, що з розірванням шлюбу не згодна, вважає, що сімю можливо зберегти, не має можливості зявитись до судового засідання оскільки перебуває у відрядженні.

Жодного доказу на підтвердження викладених обставин у вказаній заяві щодо перебування ОСОБА_2 у відрядженні, відповідачем до суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі„Юніон Аліментаріа ОСОБА_3 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуюче вищевикладене, а також, що відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, Київським районним судом м. Одеси було ухвалено про розгляд справи за відсутності відповідача по справі.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Берадзе) перебувають у шлюбі з 29 листопада 1996 року, який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Київської райадміністрації виконкому Одеської міської ради народних депутатів, про що було складено відповідний актовий запис №1030(а.с.6). Від шлюбу у сторін малолітніх та неповнолітніх дітей немає.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, тому, що родина фактично розпалася і її відновлення неможливо, при обставинах, зазначених позивачем, у позивача відсутні які-небудь почуття до відповідачки, їх шлюбний союз розпався, на примирення позивач категорично не згоден, оскільки сторін по справі нічого не об'єднує, а також той факт, що один з подружжя або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім'ї.

Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім'ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Заст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Як вбачається з пояснень позивача зазначеної вільної згоди між сторонами по справі не має.

Крім того, суд зазначає, що сторонам по справі надавався строк для примирення терміном у два місяці. З пояснень позивача також вбачається, що за вказаний термін для примирення, між ними примирення не відбулось та не можливо.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, оскільки було встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

У судовому засіданні встановлено, що подружжя припинило сумісне проживання, сім'я розпалася остаточно, і шлюб носить формальний характер. Подальше сумісне проживання суперечить інтересам позивача, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням того, що позивача станом на дату подання позовної заяви до суду, а саме 11.09.2015 року, було звільнено від сплати судового збору у звязку з тим, що відповідач мав 2 групу інвалідності, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в сумі 487 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Берадзе) ОСОБА_4, зареєстрований 29 листопада 1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Київської райадміністрації виконкому Одеської міської ради народних депутатів, актовий запис №1030.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Берадзе) ОСОБА_4, вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.

Відповідачеві ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Берадзе) ОСОБА_4 залишити прізвище «Кітаєва».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в дохід держави судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які не приймали участь під час проголошення рішення суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий Калініченко Л. В.