Постанова № 55635625, 04.02.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/2511/15-а

Номер провадження 2-а/629/7/16

П О СТ А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мішуровської С.Т.,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з уточненим позовом до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії №7 Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 22.09.2015 року про відмову йому, як судді у відставці у виплаті щомісячного довічного грошового утримання; встановити, що його загальний стаж на посаді судді складає 27 років 3 місяці; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції 07.07.2010 року, яка діяла на момент звернення з заявою про його відставку, призначити йому як судді у відставці з загальним стажем роботи на посаді судді 27 років 3 місяців, щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84 % заробітної плати працюючого на посаді голови суду Первомайського міськрайонного суду Харківської області, починаючи з 15.09.2015 року, виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426 гривень; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на його користь сплачений судовий збір у розмірі 487 грн.20 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 24.04.2003 року він працював на посаді судді Первомайського міського суду Харківської області, з 27.03.2004 року працював суддею Первомайського міськрайонного суду Харківської області, з 01.06.2007 року працював заступником голови Первомайського міськрайонного суду, з 12.05.2010 року він був призначений виконувати обов`язки голови Первомайського міськрайонного суду, з 18.10.2011 року призначений головою Первомайського міськрайонного суду Харківської області та працював на займаній посаді до 20.08.2015 року, до моменту звільнення у зв`язку з відставкою. Він з 23.12.2014 року у відповідності з ч.3 ст.109 Закону України №2453-У1 «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 07.07.2010 року, з змінами станом на 14.10.2014 року) та ст.126 Конституції України написав заяву до Вищої ради юстиції про відставку з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області, яка надійшла поштою до Вищої ради юстиції 30.12.2014 року за вхідним №612/0/-14. Рішенням Вищої ради юстиції від 02.07.2015 року №118/0/15-15 направлено подання до Верховної Ради України про його звільнення з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області у зв`язку з подачею заяви про відставку. 16.07.2015 року Верховна Рада України прийняла Постанову №634-Y111 «Про звільнення суддів», згідно якої його звільнено з посади судді у відставку. 20.08.2015 року, відповідно до зазначеної постанови Верховної Ради України, наказом по штату Первомайського міськрайонного суду Харківської області він був звільнений у відставку з посади голови Первомайського міськрайонного суду Харківської області.

15.09.2015 року він звернувся до відповідача з заявою про нарахування та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці згідно ч.1 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( в редакції 07.07.2010 року, з змінами станом 14.10.2014 року) у розмірі 70% грошового утримання судді на аналогічній посаді.

Рішенням комісії №7 Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 22.09.2015 року йому відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, протиправними, такими, що порушують норми діючого законодавства і обґрунтовує своє ствердження, виходячи з наступного. На день його звернення до відповідача з заявою та до теперішнього часу, наряду з діючим законом, на який посилається відповідач, при відмові в задоволенні його заяви, діє Закон України « Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року №192-У111. Згідно п.2; п.3 ст.141 вказаного закону судді у відставці передбачено виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Існує два діючі Закони, прийняті одним органом Верховною Радою України, а саме: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-У111 та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.02.2015 року №192-У111 з змінами 02.03.2015 року, який вступив в законну силу з 26.03.2015 року. Виникла колізія правових норм. За загальною теорією права в такому випадку застосовується Закон, який прийнятий останнім. В Законі України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року №192-У111 вказано, що він прийнятий із змінами, внесеними згідно із Законом №213-У111 від 02.03.2015 року. З цього можна зробити висновок, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року №192-У111 із змінами від 02.03.2015 року, прийнятий останнім, оскільки він прийнятий із змінами, в яких враховані норми Закону України №213 від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тому Пенсійний фонд України в Первомайському районі Харківської області не мав права посилатися за Закон України №213 - У111 від 02.03.2015 року, відмовляючи в задоволенні його заяви. Крім того, позивач вважає, що посилання відповідача, що у нього нема стажу роботи, який дає право на призначення довічного грошового утримання не ґрунтується на законі, тому що згідно п.11 заключних Положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції 07.07.2010 року із змінами станом на 14.10.2014 року, який діяв на час подання його заяви про відставку, вказано, що судді які призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

В судовому засіданні позивач, підтримав свій позов, посилаючись на обставини, викладені в ньому. Крім того в процесі судового розгляду позивач заявив, що відповідно до Закону України від 17.09.2015 року №704-У11 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата з 1 вересня 2015 року становить 1378 гривен, що суттєво змінює розмір розрахунку його щомісячного довічного грошового утримання, оскільки в позовних вимогах розрахунок розміру грошового утримання зроблено до внесення зазначених змін та надав суду довідку №04-54/1 від 04.01.2016 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану на його ім`я територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Харківській області.

В судовому засідання представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмове заперечення на адміністративний позов, зміст якого підтвердив в судовому засіданні. В запереченні представник відповідача посилався на те що позивач 15.09.2015 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області з письмовою заявою про нарахування та призначення йому довічного грошового утримання, як судді у відставці. Відповідач посилався на те, що на момент звільнення позивача з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законів. Правильним до нього буде застосування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 - УІІІ. Застосування до нього ч.2 ст.138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, яка ідентична ч.2 ст.141 в редакції від 12.02.2015 року цього закону неможливо, у звязку з тим, що пенсія або щомісячне грошове утримання призначається судді у відставці. 23.12.2014 року позивачем було подано заяву до Вищої ради юстиції про відставку з посади судді і тільки 02.07.1015 року було направлено подання до Верховної Ради України про звільнення з посади, а 23.07.2015 року ОСОБА_2 було звільнено з посади судді, на той момент він ще не був відставці.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Згідно ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно запису в трудовій книжці, позивач з 24.04.2003 року працював на посаді судді Первомайського міського суду Харківської області, з 27.03.2004 року працював суддею Первомайського міськрайонного суду Харківської області, з 01.06.2007 року заступником голови Первомайського міськрайонного суду. 12.05.2010 року позивач був призначений виконувати обов`язки голови Первомайського міськрайонного суду, а 18.10.2011 року призначений головою Первомайського міськрайонного суду Харківської області та працював на займаній посаді до 20.08.2015 року, до моменту звільнення у зв`язку з відставкою, що підтверджується трудовою книжкою та її копією.

23.12.2014 року позивач у відповідності з ч.3 ст.109 Закону України №2453-У1 «Про судоустрій і статус суддів» ( в редакції від 07.07.2010 року, з змінами станом на 14.10.2014 року) та ст.126 Конституції України написав заяву до Вищої ради юстиції про відставку з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області, яка надійшла поштою до Вищої ради юстиції 30.12.2014 року за вхідним №612/0/-14, що підтверджується довідкою Вищої ради юстиції, та поштовою квитанцією.

16.07.2015 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 634-Y111 «Про звільнення суддів», яка введена в дію 23.07.2015 року, згідно якої його звільнено з посади судді у відставку, що підтверджується копією Постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 року.

20.08.2015 року, відповідно до зазначеної постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 року, наказом по штату Первомайського міськрайонного суду Харківської області позивач був звільнений у відставку з посади голови Первомайського міськрайонного суду Харківської області, що підтверджує копія наказу про звільнення.

Крім того вбачається, що позивач працював на посаді слідчого продовж 10 років 2 місяців, що підтверджується послужним списком, а саме:

-з серпня 1986 року по вересень 1992 року працював слідчим, старшим слідчим відділу внутрішніх справ Первомайського райвиконкому, УВС Харківської області;

-з вересня 1997 року по квітень 1998 року займав посаду слідчого Первомайсько-Лозівського міжрайонного управління податкової поліції при Управлінні податкової поліції Державної податкової адміністрації в Харківській області;

-з квітня 1998 року по вересень 2000 року - слідчий відділу податкової міліції Первомайської державної податкової інспекції;

-з вересня 2000 року по жовтень 2001 року - старший слідчий територіального відділу податкової міліції Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції відділу податкової міліції Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції.

На початку його роботи на посаді судді Первомайського міського суду з 24.04.2003 року стаж роботи судді визначався у відповідності з Законом України «Про статус суддів» №2863-Х11 від 15.12.1992 року із змінами від 28.12.2007 року, а саме ст.43 п.4 де зазначалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді, зараховується час роботи на інших відповідних посадах, в тому числі на посаді слідчого.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545 , про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865, «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до загального стажу роботи на посаді судді зараховується половина строку навчання позивача за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, що складає 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби, що складає 2 роки 11 місяців 20 днів. Названі обставини підтверджуються копією диплома, воєнним білетом та його копією.

В редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 від 07.07.2010 року в п.11 перехідних Положень вказано, що судді які призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Крім того, доказом того, що він мав право на відставку є рішення Вищої ради юстиції №118/0/15-15 від 02.07.2015 року про направлення подання до Верховної Ради України про його відставку та сама Постанова Верховної Ради України №634-У111 «Про звільнення суддів», якою його звільнено з посади судді у відставку.

Таким чином, станом на момент звільнення позивач відповідно ч.1 ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-У1 у редакції 07.07.2010 року, яка діяла до 1 січня 2015 року, мав право на відставку та його загальний стаж, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання на посаді судді, складає 27 років 3 місяці.

Вирішуючи питання, яку редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів» необхідно застосовувати, суд виходить з того, що початок правовідносин, пов`язаних з відставкою виник з моменту подачі позивачем заяви про відставку, а саме з 23.12.2014 року, на час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 від 07.07.2010 року з відповідними змінами.

Вища рада юстиції та Верховна Рада України на законних підставах до позивача застосувала саме вище названий Закон.

Приймаючи до уваги, що правовідносини про відставку вирішувалися в рамках Закону №2453, який давав позивачу право на відставку, в подальшому, при визначенні розміру щомісячного довічного утримання, необхідно застосовувати Закон, який дозволяв позивачу право на отримання довічного грошового утримання, тобто Закон №2453 від 07.07.2010 року.

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року № 192 -VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно ч.2 ст.138 закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції від 07.07.2010 року, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою даної статті (62 роки), отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно ч. 4 ст.47 вище зазначеного закону в редакції від 07.07.2010 року незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді та правом на відставку, а згідно ч.5 та ч.6 ст.47 закону в цій же редакції, діючого на момент подачі його заяви про відставку, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді. Вказані норми в ідентичній редакції прописані в редакції Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 12.02.2015 року.

15.09.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці згідно ч.2 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( в редакції 07.07.2010 року, з змінами станом 14.10.2014 року) у розмірі 70% грошового утримання судді на аналогічній посаді, що підтверджується копією заяви та не заперечувалося відповідачем.

Застосування Закону №2453 від 07.07.2010 року обумовлено тим, що закон зворотної дії у часі не має, якщо він погіршує становище особи, якої стосується зміна закону. На це вказує ст.22 Конституції України, де говориться, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями ст.126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні незалежність і недоторканість суддів.

Зазначений конституційний принцип знайшов відображення в положеннях Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 192 - VІІІ.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Слід зазначити, що довічне грошове утримання суддів є однією з гарантій їх незалежності, які не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів та внесення змін до чинних, про що неодноразово вказувалося в Рішеннях Конституційного суду України (зокрема, в Рішенні Конституційного суду №8-рп/2005 від 11.10.2005 року; №4-рп/2007 року від18.06.2007 року; №3-рп/2013 року від 03.06.2013 року).

Щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсії), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №192-У111 від 12.02.2015 року не може бути застосований до позивача, так як він суттєво звужує його Конституційні права.

Тому рішення комісії №7 Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 22.09.2015 року, яким йому відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку з прийняттям Закону України від 02.03.2015 року №213-У111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з посиланням на п.5 Прикінцевих положень вище зазначеного Закону, де передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в тому числі і Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не можна вважати законним і тому підлягає скасуванню.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-У1 від 08.07.2011 року внесені зміни в ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 від 07.07.2010 року, зокрема в частину третю, а саме: перше речення після цифр і слів «80 відсотків грошового утримання судді» доповнено словами і цифрами «з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Друге речення виключене, яким передбачалося збільшення щомісячного довічного грошового утримання судді, який має стаж роботи понад 20 років на два відсотка заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді.

В ч.5 ст.138 Закону №2453 обмежено максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, який не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

03.06.2013 року Рішенням Конституційного суду України №3-рп/2013 зокрема в п.8 визнано, що зміни в частину першу та другу ст.138 Закону 2453 у редакції Закону №3668 як такі, що не суперечать Конституції України та підлягають застосуванню.

Частина третя ст.138 Закону №2453 у редакції Закону №3668, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання». Перше, друге, третє речення ч.5 ст.138 Закону №2453 у редакції Закону №3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення.

27 березня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України №1166-У11 в якому в розділі другому ст.28 внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 від 07.07.2010 року, а саме:

1) ст.136 виключити;

2) ст.138 цифри «80» змінити цифрами «70».

Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання було зменшено до 70 відсотків, інша редакція ст.138 Закону № 2453, яка встановлена Конституційним судом України залишилася без змін.

Крім того, вказаним рішенням були визнані неконституційними рішення відносно обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді. У випадку позивача, це торкається питання про розмір такого утримання, оскільки на момент написання його заяви про відставку розмір такого утримання складав 70 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження максимального розміру, а на момент подання позову такий розмір щомісячного довічного грошового утримання складає 60% з встановленням максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімуму установлених для осіб, які втратили працездатність, що порушує його права та соціальні гарантії по Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року.

Згідно довідки №04-54/1 від 04.01.2016 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, його заробітна плата, з урахуванням надбавки за вислугу років та доплати за перебування на адміністративній посаді складає 23426 гривен.

Враховуючи, що загальний стаж, який давав право на отримання довічного грошового утримання, на момент фактичного звільнення з посади судді 20.08.2015 року складав 27 років 3 місяці, тому до 70 відсотків грошового утримання необхідно додати 2 відсотки за кожен рік роботи на посаді судді понад 20 років, що у сумі становить 84 відсотка (7х2=14+70=84).

Таким чином, позивачу необхідно призначити та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 відсотка заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 15.09.2015 року, виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426,000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, є протиправними, незаконними, такими що порушують його Конституційні права, тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 6-14,71,99,159-163,167,186 КАС України, рішенням Конституційного суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 року; №4-рп/2007 року від 18.06.2007 року; №3-рп/2013 року від 03.06.2013 року , ст.ст.47,109,138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року, ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, про визнання рішення протиправним щодо відмови у виплаті довічного грошового утримання та зобовязання вчинити певні дії задовольнити .

Визнати протиправним дії управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області щодо відмови ОСОБА_2, як судді у відставці, у виплаті щомісячного довічного грошового утримання.

Скасувати рішення комісії № 7 Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 22.09.2015 року щодо відмови ОСОБА_2, як судді у відставці, у виплаті щомісячного довічного грошового утримання.

Встановити, що загальний стаж роботи ОСОБА_2, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання на посаді судді складає 27 років 3 місяці.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції 07.07.2010 року, призначити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 15.09.2015 року, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області «Про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» № 04-54/1 від 04.01.2016 року, виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426,00 гривень.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: м. Первомайськ Харківської області, мікр. 6 АДРЕСА_1, сплачений судовий збір в сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) гривень.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Мішуровська С.Т.