Ухвала суду № 55634626, 05.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/3350/13-к

Провадження № 11кп/782/312/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого -судді: Тополюк Є.В.

суддів : Савича Ю.М., Чобура О.В.

при секретарі : Попової Д.В.

за участю прокурора: Кім Р.В.

обвинуваченого : ОСОБА_1

представника цивільного позивача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу із змінами та доповненнями , поданої прокурором у кримінальному провадженні № 120120100030000092 прокурором прокуратури м. Сєвєродонецька ОСОБА_3 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.11.2015 року, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого директором ПП «Злагода» раніше не судимого в порядку ст.89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,-

Визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано по суду за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Цивільний позов ПАТ «Луганськгаз» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків на суму 635399,42 грн. залишено без розгляду.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в наступному: ОСОБА_1 в період часу з травня 2012 року по 23 серпня 2012 року, більш детальнішого часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, знаходячись за адресою: Луганська область,м. Сєвєродонецьк, вулиця Гоголя, в будинку № 54, який належить його матері ОСОБА_4, де встановив компресорну станцію марки MCH 2-CHG, для стиснення природного газу низького тиску 200 кгс/см та самовільно, незаконно підключив її до газової системи м. Сєвєродонецьк Луганської області достовірно знаючи, що на даний час вид підключення необхідний дозвіл ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», і в подальшому таємно викрав природний газ, що належав ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на загальну суму 5881 гривень 65 копійок, чим спричинив матеріальну шкоду зазначеному підприємству.

В апеляційній скарзі із змінами та доповненнями прокурор у кримінальному провадженні - прокурор прокуратури м. Сєвєродонецька ОСОБА_3 просить вирок міського суду Луганської області від 10 листопада 2015 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у звязку з неповнотою судового слідства; невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального правопорушення; істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 342 КПК України: «Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, зясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто прибув і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі» (в судовому засіданні 25.08.2015 року суд не зясував чи вручено повістки, викликів взагалі з боку суду не було).

В порушення вимог ст. 343 КПК України у судових засіданнях не повідомлено секретарем судового засідання про повну фіксацію судового засідання технічними засобами, не оголошено причини неявки свідків у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні 25.08.2015 року головуючий не дотримався вимог ст. 344 КПК України про оголошення склад суду, право відводу не оголошено склад суду та не розяснено право відводу.

На думку державного обвинувачення головуючий у справі безпідставно відмовив у виклику у судове засідання свідка ОСОБА_4, не застосував заходи для встановлення її місця знаходження, не зважаючи на те, що прокурором у судовому засіданні надано адресу адміністрації Державної прикордонної служби України в м. Києві, де можливо отримати інформацію про перетин кордону України ОСОБА_4

Відповідно до вироку суду( аркуш вироку 6) ОСОБА_1 надав копії накладної № 119 від 11.06.2012 року, згідно з якою 11.09.2012 року саме ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_5 газовий компресор МСН за ціною 76 810 грн., 21 шт. балонів, шланги на загальну суму 110 880 грн.), але вищевказані докази не були предметом дослідження в судовому засідання після скасування виправдувального вироку від 07 липня 2015.

Доля речових доказів вирішена Сєвєродонецьким міським судом відповідно до ст.100 Кримінального процесуального кодексу України. У судовому засіданні 26.08.2015 року суддя ухвалив задовольнити клопотання ОСОБА_1 про зняття арешту з речових доказів та повернув ОСОБА_1Л на відповідальне зберігання компресорні установки МСН2-СNG та газові балони, але як пояснив сам ОСОБА_1 так і в подальшому у вироку суду зазначено, що вищевказане майно не належить підсудному.

Приймаючи рішення про речові докази у кримінальному провадженні стосовно грошових коштів, суд дійшов висновку про їх повернення власнику ОСОБА_4 ОСОБА_6 відповідно до висновків суду, вказаних у вироку, ОСОБА_4 на момент скоєння кримінального правопорушення перебувала на лікуванні в госпіталі, не знаходилась за місцем скоєння кримінального правопорушення, тобто по вул. Гоголя № 54 в м. Сєвєродонецька, та цей факт також суду підтвердив ОСОБА_7

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Але у вироку Сєвєродонецький міський суд в мотивувальній частині вказав: « у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного вище кримінального правопорушення», а резолютивній частині вироку: « недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення» (аркуш вироку 8).

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання обрано 07 липня 2015 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області, але в порушення вимог ст. 374 ч.4 КПК України, суд у резолютивній частині вироку визнавши ОСОБА_1 виправданим, не прийняв рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Посилання на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку є недоречним, так як в 2012 році прийнято новий Кримінальний процесуальний кодекс України, а вище вказана постанова ґрунтувалась на Кримінально-процесуальному кодексі України в редакції 1960 року.

Вирішуючи питання про речові докази у кримінальному провадженні суд прийняв рішення про знищення лічильника газового в кількості 2 шт., пристрої, які опечатують в кількості 2 шт., ноутбука в корпусі чорного кольору марки «Аsus», ноутбуку в корпусі сірого кольору «Ргеstigio», пристрою «Digstal Video Recorder H/264» в корпусі чорного кольору, відеозапис, який знаходиться в «Digstal Video Recorder H/264», які зберігається в камері схову Жовтневого ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, не вказавши яким чином повинно бути це зроблено, враховуючи проведення в даний час антитерористичної операції та перебування м. Луганська на непідконтрольній українській владі території.

Стосовно компресорів, балонів, грошових коштів суд ухвалив повернути їх власнику ОСОБА_4, але в судовому засіданні приналежність їх останній не встановлена, вона не допитувалась в ході проведення судового слідства.

В змінах та доповненнях до апеляційної скарги прокурор послався на те,що він відмовляється від апеляційної скарги в частині скасування вироку з підстав, передбачених ст..412 КПК України, а саме: з відсутністю технічного носія судових засідань від 25.08.2015, 26.08.2015, 09.09.2015, 10.09.2015, 18.09.2015, 29.10.2015, 10.11.2015, він вказує на те,що в матеріалах справи містяться технічні носії аудіо запису судових засідань, які не містилися на копіях.,наданих державному обвинувачеві.

Вважає,що судом першої інстанції істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону щодо заявленого прокурором відводу судді Юхимуку Р.С., оскільки заява про відвід судді була розглянута з порушенням вимог ст.ст.81, 35 КПК України в частині вирішення вказаного питання автоматизованою системою документообігу.

Також зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 26.08.2015 року ( а.с.167 т.4) було частково задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зняття арешту з двох компресорних установок МСН2-СNG та газових балонів в частині передачі на зберігання ОСОБА_1 вказаного майна. При цьому підпис судді у вказаній ухвалі носить ознаки кліше.

На апеляційну скаргу прокурора Зибцев О.Л. надав свої заперечення, де послався на те,що апеляційна скарга державного обвинувача прокурора прокуратури м. Сєвєродонецька ОСОБА_3 , на його думку, є необґрунтованою, так як вона не містить саме доводів необґрунтованості вироку по суті. Вважає, що подання прокуратурою апеляційної скарги навмисним затягуванням розгляду та вирішення справи.

Також він посилається на те,що з змісту апеляційної скарги прокурора не вбачається , які саме докази не були досліджені у судовому засіданні за клопотанням прокурора, які вплинули б на законність вироку. Що стосується відсутності записів показань деяких свідків, то вони були допитані у суді, про що свідчить протокол судових засідань. Посилання прокурора на те,що не були досліджені документи про належність газового устаткування ОСОБА_4, на його думку,є необґрунтованими, оскільки нічого на заважало прокурору заявити таке клопотання у суді. Він вважає,що ці документи ніяким чином не впливають на доведення обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення таємного викрадання газу, передбаченого ст.185 КК України.

Також він вважає,що інші доводи апеляційної скарги не стосуються обставин його винуватості чи невинуватості у вчиненні ним кримінального правопорушення. Вважає вирок суду першої інстанції обґрунтованим, так як він ніякого таємного викрадення газу не здійснював.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, якій підтримав доводи своєї зміненої та доповненої апеляційної скарги, та просив вирок суду скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, представника цивільного позивача , яка погодилася з доводами прокурора, та просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора, думку обвинуваченого, який просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, носії технічного запису судового процесу, та обговоривши наведені в апеляційної скарги прокурора доводи, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно до вимог ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:1) вчинено кримінальне правопорушення , в якому обвинувачується особа;2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим;3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст.284 цього Кодексу. Тобто, якщо судом встановлена відсутність події кримінального правопорушення, або встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення , суд ухвалює обвинувальний вирок , який не може ґрунтуватися на припущеннях ї ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальної частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке предявлено особі і визнано судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд першої інстанції вищевказані вимоги закону не виконав належним чином.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання порушив вимоги ст.314 КПК України, а саме: провів судове засідання без виклику всіх учасників судового провадження, розглянув заяву прокурора про відвід судді з порушенням вимог ст.81 КПК України, тобто його заяву розглянув інший суддя цього же суду, який не був визначений у порядку, встановленому ч.3 ст.35 КПК України.

Більш того, у матеріалах судового провадження відсутні дані про те, що при розгляду відводу проводилось судове засідання, під час якого була вислухана особа, якій був заявлений відвід, а також думки осіб, які брали участь у кримінальному провадженні. Не має даних про те, що питання про відвід вирішувалося в нарадчій кімнаті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що цивільний позов ПАТ « Луганськгаз» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди розглядався у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області, а саме суддею Юхимуком Р.С., який постановив 23.09.2013 року судове рішення на користь ОСОБА_1, та в подальшому дане рішення було скасовано апеляційною інстанцією.

Колегія суддів вважає,що заява прокурора про відвід судді Юхимука Р.С. була обґрунтованою і в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованою.

Дане порушення перешкоджало суду першої інстанції постановити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки судове рішення було ухвалено незаконним складом суду ,що згідно з вимогами ч.2 п.2 ст.412 КПК України є безумовною підставою для скасування у будь-якому разі судового рішення.

Крім того, з матеріалів кримінального судового провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 мав захисника адвоката ОСОБА_8, який приймав участь при розгляді заяви прокурора про відвід судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юхимука Р.С. 31.07.2015 року.( а.с.139 т.4) Однак, даних про те, що він викликався до суду 29.07.2015 року, коли заявлявся відвід судді, не має.

Суд першої інстанції порушив вимоги ст.54 КПК України, тобто порядок відмови обвинуваченого від захисника. 25.08.2015 року обвинувачений ОСОБА_1 надав суду заяву про те, що він відмовляється від правової допомоги ( а.с.149 т.4), але не зазначив, що відмовляється від захисника ОСОБА_8, а суд без урахування вимог ч.2 ст.54 КПК України розглянув його заяву у відсутності захисника, що є грубим порушенням права на захист обвинуваченого.

Розглянувши у судовому засіданні 26.08.2015 року до постановлення виправдувального вироку клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зняття арешту з речових доказів та передачу на відповідальне зберігання самому обвинуваченому, суд першої інстанції задовольнив його у порядку ст.100 КПК України.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що у своєму клопотанні обвинувачений послався на рішення Апеляційного суду Луганської області від 20.11.2013 року у цивільної справі № 428/4282/13-ц, у якої цивільним відповідачем була визнана мати обвинуваченого ОСОБА_4- свідок по кримінальному провадженню. Суд не перевірив доводи обвинуваченого про те, що він не буде відповідально зберігати дві компресорні установки та газові балони, а навпаки готується продати один компресор, а другий ввести у експлуатацію.( а.с.147 т.4) Також суд не звернув увагу на те, що при цьому він ні є власником цього майна, про що він пояснював у судовому засіданні 25.08.2015 року . Він не визнає цивільний позов, заявлений у справі до нього ПАТ « Луганськгаз» у розмірі 635399,42 грн. у кримінальному провадженні.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те,що суд першої інстанції допустив неповноту судового слідства, висновки суду першої інстанції , викладені у вироку , не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, а також суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, а саме: не дотримався вимог, передбачені ст.ст.342 ч.2,343, 348 КПК України, а також ст.94 КПК України.

Суд першої інстанції допустив порушення процедури судового розгляду, що має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи доводи прокурора, колегія суддів визнає їх обґрунтованими.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що суд визнав обвинуваченого за ст.185 ч.1 КК України ОСОБА_1 невинуватим через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення та виправдав його, про що зазначив у резолютивної частині вироку, але у мотивувальної частині вироку Сєвєродонецький міський суд Луганської області вказав: « у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного вище кримінального правопорушення» (аркуш вироку 8). Такий висновок суду першої інстанції є суперечливим.

Мотивуючи прийняте рішення , суд першої інстанції послався на показання обвинуваченого ОСОБА_1, який винним себе не визнав повністю. З змісту пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 слідує,що він не приймав участі як у встановленні газового обладнання (компресорної станції марки MCH 2-CHG для стиснення природного газу низького тиску 200 кгс/ см так і в самовільному , незаконному підключенню її до газової системи м. Сєвєродонецьку, Луганської області) , ані у оформленні документів на нього. Обладнання придбала його мати. Він послався на те, що будинок по вул. Гоголя, 54 в м. Сєвєродонецьку , який належить його матері ОСОБА_4, 23.08.2012 року був відключений від газопостачання працівниками ПАТ « Луганськгаз», а потім 28.11.2012 року згідно проекту від 23.10.2012 року газопостачання було відновлено.

Жодних претензій щодо використання газу за вищевказаною адресою домоволодіння його матері не було. Газові лічильники останній раз перевірялися приблизно за місяць до обшуку. Він не визнає цивільний позов у розмірі 635399, 42 грн., оскільки такий сам позов розглядався вже у відношенні як його, та і його матері ОСОБА_4 та рішенням апеляційного суду Луганської області від 20.10.2013 року позов був задоволений частково, в задоволенні позову ПАТ « Луганськгаз» до нього було відмовлено, а із ОСОБА_4 на користь ПАТ « Луганськгаз» було стягнуто 106093,15 грн. у відшкодуванні заподіяної матеріальної шкоди, та у рахунок повернення сплачених судових витрат 1591,40 грн. Його матірю всі вищевказані кошти сплачені. Вважає, що його діями матеріальна шкода ПАТ « Луганськгаз» не спричинялася.

Крім того, суд першої інстанції у вироку послався на показання свідків обвинувачення ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,ОСОБА_18,ОСОБА_19, ОСОБА_6, а також письмові докази, надані суду стороною обвинувачення.

Суд надав оцінку письмовим доказам як таку, що вони не несуть інформації, яка б свідчила про причетність ОСОБА_1 до скоєння ним кримінального правопорушення за ч.1 ст.185 КК України та не можуть бути покладені судом в основу вироку.

Щодо пояснень вищевказаних свідків суд першої інстанції зазначив, що з їх пояснень слідує, що вони бачили за адресою: вул. Гоголя, 54 м. Сєвєродонецьк компресорну станцію, але кому вона належить, пояснити суду не змогли у звязку зі своєю необізнаністю з даного питання.

Суд першої інстанції також зазначив у вироку, що про той факт, що за вищевказаною адресою під час обшуку у присутності ОСОБА_1 було виявлено самовільно змонтовану та діючу автомобільну газонаповнювальну станцію у вигляді двох компресорів MCH2CHG підтвердили у судовому засіданні не тільки свідки обвинувачення, а й сам обвинувачений ОСОБА_1

Також суд першої інстанції послався на те, що із змісту постанови судді Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.08.2012 року вбачається, що вона стосується проведення обшуку по місту мешкання ОСОБА_4 з метою відшукання наркотичних заходів, заборонених до цивільного обігу, у домоволодінні за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Гоголя,54, власником якого обвинувачений ОСОБА_1 не являється.

Суд першої інстанції приймав до уваги рішення колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 20.11.2013 року , яке набрало законної сили та ніким з учасників процесу не заперечувалося. Він послався на те, що у даному судовому рішенні відповідач ОСОБА_1 не є споживачем послуг з газопостачання, та є неналежним відповідачем у справі. Дане рішення було прийнято не дивлячись на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ст.185 ч.1 КК України з позовною заявою ПАТ « Луганськгаз» на суму 635399,42 грн. з 23.04.2012 року у провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області, та ще не був розглянутий.

Суд першої інстанції також у вироку зазначив, що орган досудового слідства не перевірив показання свідків обвинувачення про те, що саме обвинувачений ОСОБА_1 за вищевказаною адресою встановив компресорну станцію марки MCH 2-CHG для стиснення природного газу низького тиску 200 кгс/ см та самовільно, незаконно підключив її до газової системи м. Сєвєродонецьку, Луганської області, достовірно знаючи, що на даний вид підключення необхідний дозвіл ПАТ по газопостачанню та газифікації « Луганськгаз», і в подальшому таємно викрав належний ПАТ « Луганськгаз» природний газ на загальну суму 5881 грн.65 коп. та поклав їх в основу обвинувального акту.

Суд першої інстанції в основу виправдувального вироку поклав показання обвинуваченого ОСОБА_1 у судовому засіданні, яким дав правову оцінку. Суд визнав його показання стабільними, логічно послідовними, та свідчення вищевказаних свідків обвинувачення у той частині, що вони не знають кому саме належать компресорні установки, а також рішення Апеляційного суду Луганської області від 20.11.2013 року , яким встановлено, що обвинувачений відповідач ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_4, у будинку за адресою: вул. Гоголя, 54 м. Сєвєродонецьк не мешкає, не зареєстрований та права власності на нього не має. Також послався на те, що є постанова про відкриття виконавчого провадження та квитанції щодо добровільного виконання рішення суду ОСОБА_4 щодо сплати шкоди, в результаті дій, описаних в обвинувальному акту.

З таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обвинуваченням не доведено, що в діянні ОСОБА_1 існує склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Суд також зазначив , що докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді.

Суд першої інстанції послався на практику та правові позиції ЄСПЛ про те, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обовязки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обовязок доказування лежить на обвинуваченні , і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до вимог ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо були встановлені порушення, передбачені п.2 ч.2 ст.412 КПК України, а також якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою.

Разом з цим, призначаючи новий судовий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення,достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими,застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обовязковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить усунути зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону, перевірити інші доводи апеляційної скарги прокурора і постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

Колегія суддів відповідно до вимог ч.1 ст.419 КПК України вважає за необхідним обрати обвинуваченому ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405,404,407,409, 412, 419 КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу із змінами та доповненнями прокурора прокуратури м.Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 листопада 2015 року , яким ОСОБА_1 визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та виправданий за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обрати ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

Є.В.ОСОБА_20 ОСОБА_21 Чобур