Ухвала суду № 55633856, 09.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/154/16 Головуючий у суді І-ї інст ОСОБА_1

Доповідач Суржик М. М.

УХВАЛА

Іменем України

09.02.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого : судді Суржика М.М.,

суддів : Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

при секретарі Гусак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом доОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок № 21, що знаходиться по вул. Кіровоградське шосе м. Олександрії (далі будинок), та про виселення відповідача з будинку разом з іншими особами, які в ньому проживають.

Банк зазначив, що 27 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 14140 грн. на придбання житлового будинку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 листопада 2026 р.

Відповідно до умов договору позичальник щомісяця у встановлені строки повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, комісії та інших виплат, однак своїх зобовязань не дотримується.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Банком та позичальником укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок, який належить відповідачеві.

Станом на 22 квітня 2014 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 20524.68 грн., яка складається: із заборгованості за кредитом 13627.97 грн., заборгованості з процентів 4830.36 грн., з комісії 367.64 грн. та пені 1698.71 грн..

Рішенням суду в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Просили рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.303 ЦПК України та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що 27 листопада 2006 року між сторонами у справі укладено кредитний договір на строк з 27 листопада 2006 року по 26 листопада 2026 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 14140 грн. на придбання житлового будинку, а також в розмірі 3181.50 грн. на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

6 серпня 2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої починаючи з 6 серпня 2010 р. новий розмір річної відсоткової ставки складає 25, 41 %. Інші умови договору залишаються незмінними

Позичальник зобовязаний надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 206, 53 коп., включаючи кредит, відсотки винагороду, комісію.

Винагорода за надання фінансового інструменту визначена в розмірі 0,20% щомісяця, пеня в розмірі 0,15 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Забезпеченням виконання позичальником зобовязань за цим договором виступає іпотека. Предметом іпотеки є житловий будинок вартістю 17675грн., що відображено в умовах договору іпотеки від 27 листопада 2006 року. Також іпотека поширюється і на земельну ділянку площею 730 кв. м, на якій розташоване майно, і яка буде приватизована.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором кредиту банком нарахована заборгованість, яка станом на 22 квітня 2014 р. становить 20 524 грн. 68 коп., з яких заборгованість за кредитом - 13 627 грн. 97 коп., заборгованість за процентами - 4830 грн. 36 коп., з комісії - 367 грн. 64 коп. та пені - 1698 грн. 71 коп.

В рахунок погашення заборгованості позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити з будинку відповідача.

Відмовляючи в позові суд правильно послався на розяснення, викладені в пункті 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, де зазначено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, ; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі ; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір ; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд правильно зазначив, що позивач доказів про оцінку нерухомого майна на час слухання справи не надав, що позбавило суд визначитись із співмірністю щодо заборгованості та вартості іпотечного майна. Також не надано доказів того, хто і на яких правових підставах проживає в будинку разом із позивачем.

Суд 1-ої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді