Ухвала суду № 55632378, 26.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/790/16 Справа № 183/1459/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Максюти Ж.І.,Прозорової М.Л.

при секретарі Самокиші О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобовязання повернути квартиру, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення, посилпаючись на те, що 06 червня 2014 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а він, ОСОБА_3 купив за 395000 грн. квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу був оформлений нотаріально. У відповідності до п. 10 договору купівлі-продажу, продавець ОСОБА_2 зобовязалася звільнити квартиру до 15 червня 2014 року, але на прохання ОСОБА_2 він надав свою згоду на проживання в квартирі до 06 січня 2015 року, про що була оформлена розписка.

Також позивач зазначив, що до теперішнього часу він не має можливості володіти, користуватися, розпоряджатися належною йому квартирою, оскільки ОСОБА_2 не висиляється із зазначеного житлового приміщення та взагалі не передає йому квартиру.

А тому, просив усунути перешкоди йому в користуванні вказаною квартирою шляхом примусового виселення із зазначеної квартири ОСОБА_2

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобовязання повернути квартиру, посилаючись на те, що 06 червня 2014 року між нею та ОСОБА_3 було укладено вказаний вище договір купівлі-продажу, відповідно до якого вона, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив квартиру. Перед укладанням договору, в приміщенні нотаріальної контори ОСОБА_3 запропонував їй написати розписку про отримання грошових коштів за квартиру, що і було нею зроблено, проте вона не отримувала від ОСОБА_3 грошових коштів за належне їй житло, останній тільки обіцяв розрахуватися, пояснював, що поки він не сплатив грошові кошти, вона може проживати в квартирі.

В розписці, яку вона написала під диктовку ОСОБА_3 зазначено, що вона отримала від нього кошти по оціночній вартості квартири, але, згідно п. 4 договору купівлі-продажу, така оціночна вартість зазначена 392852 грн., а в п. 5 договору зазначено, що продаж здійснений за суму 395000 грн., тобто в розписці та договорі зазначені різні відомості та не зрозуміло, яку суму вона мала отримати, крім того, вона не отримувала коштів від ОСОБА_3, договір не був спрямований на реальне настання правовідносин.

В звязку з наведеним, просила визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу квартири та зобовязати ОСОБА_3 повернути їй цю квартиру.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено та ухвалено: виселити ОСОБА_2 з житлового приміщення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп., а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольнити її зустрічний позов у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив за 395000 грн. квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цей договір було посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №1404(а.с.10-13).

Відповідно до довідки №32 від 05 січня 2015 року ОСОБА_2 не зареєстрована в спірному житловому приміщенні (а.с. 6), проте в судовому засіданні встановлено, що у вказаній квартирі вона проживає, про що зокрема зазначала і сама відповідач.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Крім того відповідно до вимог ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

А у відповідності до вимог ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки ОСОБА_2 не є власником спірного майна, втратила право користування спірним житловим приміщенням у звязку з його відчуженням, вона не зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що проживаючи в спірному житловому приміщенні без належної правової підстави, ОСОБА_2 порушує права власника квартири ОСОБА_3щодо володіння та користування зазначеним нерухомим майном, у звязку з чимправильно задовольнив позов ОСОБА_3

Що стосується вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобовязання повернути квартиру, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) продає, або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України та ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами ОСОБА_2 зазначила, що перед укладанням спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 запропонував їй написати розписку в отриманні грошових коштів за квартиру, що і було нею зроблено. В той же час, вона не отримувала від ОСОБА_3 грошових коштів за належне їй житло, останній тільки обіцяв розрахуватися, пояснював, що поки він не сплатив грошові кошти, вона може проживати в квартирі.

Проте з такими вимогами погодитися не можна виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 червня 2014 року ОСОБА_2 уклала із ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір №5435 на відкриття поточного рахунку, якому було присвоєно номер №2620.0.51347.01, а відповідно до заяви на переказ готівки №2687703 від 06 червня 2014 року ОСОБА_3 перерахував з рахунку 10025027 на рахунок 262005134701 суму в розмірі 395000 грн., та цього ж дня, ОСОБА_2 отримала цю готівку через касу ОСОБА_4, що підтверджується заявою на видачу готівки №2687802 від 06 червня 2014 року. А в подальшому, як зазначалося вище, 06 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив за 395000 грн. квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 159-166).

Крім того, в пункті 5 спірного договору купівлі-продажу зазначено, що продаж квартири вчинено за 395000 грн., які «Продавець», тобто ОСОБА_2 одержала повністю до підписання цього договору, а як вбачається з листа приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу №404/01-16 від 28 грудня 2015 року, оскаржуваний договір купівлі-продажу, реєстровий №1404, укладено з дотриманням усіх вимог чинного законодавства (а.с. 168)

Також, факт отримання грошових коштів відповідачем від ОСОБА_3, підтверджується власноруч написаною ОСОБА_2 письмовою розпискою від 06 червня 2014 року, в якій остання зазначила, що отримала грошові кошти за угоду купівлі-продажу власної квартири, розташованої в м. Новомосковську по вул. Комсомольська, 5/67 (а.с. 5).

За таких обставин, колегія суддів вважає позовні вимоги та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона грошових коштів за договором купівлі-продажу не отримала є необгрунтованими, та доказів цим обставинам, відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, апелянтом суду надано не було.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги то вони суттєвими не являються, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними. Отже апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року-залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: