Ухвала суду № 55632342, 08.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1983/16 Справа № 200/22361/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Сахарові Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2, Інк» на судовий наказ Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року по справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2, Інк» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

19 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою до ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» та просила видати судовий наказ про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку і вихідну допомогу у сумі 7069,59 грн.

Судовим наказом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року стягнуто з ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» на користь ОСОБА_3 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 7069,59 грн., вирішено питання стосовно судових витрат.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2015 року заяву ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» про скасування судового наказу залишено без задоволення.

Не погодившись з судовим наказом, ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» звернулись з апеляційною скаргою, за якою просили судовий наказ скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви боржника про скасування судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки посилання заявника на те, що у стягнуту суму судовим наказом входять інші суми, не доведено, тому підстав для скасування судового наказу немає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Серед переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, встановленого ч.1 ст.293 ЦПК України, не міститься ухвали про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення.

Разом з тим, відповідно до ч.9 ст. 105-1 ЦПК України, про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення та про скасування судового наказу суд постановляє ухвалу, а в разі зміни судового наказу видає судовий наказ. Змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, встановленому цим Кодексом.

З аналізу зазначеного слід дійти висновку, що після залишення заяви боржника про скасування судового наказу без задоволення, у останнього виникає право апеляційного оскарження самого судового наказу, а не ухвали про залишення заяви про його скасування без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу стало стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку і вихідну допомогу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Згідно розяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п. 12 Постанови Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження № 14 від 23 грудня 2011 року, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (пункт 1 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (ОСОБА_4 України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», ОСОБА_4 України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»). До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається з матеріалів справи 09.11.2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку і вихідну допомогу у сумі 7069,59 грн..

Враховуючи безспірність вимоги про стягнення заборгованості нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку і вихідну допомогу керуючись ст.ст. 95,96 ЦПК України, судовим наказом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року стягнуто з ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 7069,59 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на вірному застосуванні положень п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України, якими передбачено видачу судового наказу у випадку коли заявлено вимогу про стягнення нарахованої але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

В даному випадку заявником надано докази з приводу того, що вона працювала на ПрАТ «ОСОБА_2, Інк», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4).

Відповідно до довідки від 30.09.2015 року виданої ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» в тому що ОСОБА_3 дійсно працювала на ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» з 19.02.2013 року по 06.07.2015 року на посаді табельщика, сума заборгованості складає 7069,59 грн., з яких: за квітень 2015 року - 1037,94 грн., за травень 2015 року 1382,53 грн., за червень 2015 року 1706,99 грн., за липень 2015 року 2942,13 грн. (а.с. 3).

Згідно трудової книжки ОСОБА_3, вона звільнена з посади табельщика ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» 06.07.2015 року по п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату працівників) згідно наказу № 586-к від 22 червня 2015 року ( а.с. 4,7).

При звільнені ОСОБА_3 не отримала належні їй суми заробітної плати.

Спору щодо розміру зазначених грошових сум не встановлено, оскільки судом стягнуто заборгованість по заробітній платі відповідно до наданої довідки від 30.09.2015 року, яка видана ПрАТ «ОСОБА_2, Інк».

За вказаних обставин підстав для скасування судового наказу колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. ст. 94, 95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.2 ЗУ "Про оплату праці" основна заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм права при винесенні судового наказу, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони зводяться до неправильного тлумачення закону, який регулює спірні правовідносини.

Приймаючи до уваги, що судовий наказ відповідає вимогам закону, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а судовий наказ залишає без змін.

Керуючись ст.ст.304,307, ст. 309-1, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2, Інк» - відхилити.

Судовий наказ Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_4